Викладач української мови та літератури

  26.12.2023 Узагальнення вивченого про поетів шістдесятників Шістдесятники  – це молоде покоління митців шістдесятих років двадцятого століття, сформоване в період тимчасової «відлиги» радянського режиму (1956 року відбувся ХХ з’їзд КПРС – Комуністичної партії Радянського Союзу, – що засудив культ особи Сталіна й узяв курс на десталінізацію). Поети : Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Василь Стус, Борис Олійник, Дмитро Павличко, Іван Драч; прозаїки Григір Тютюнник, Євген Гуцало, Валерій Шевчук. Малярі та графіки : Опанас Заливаха, Алла Горська, Галина Севрук. Кіномитці й театральні діячі : Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Лесь Танюк, Леонід Осика. Публіцисти, критики й правозахисники : В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Олекса Тихий, Іван Світличний, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська й інші. Характерні риси шістдесятництва: критика інакшістю, тобто заперечення соцреалізму власно

  25.12.2023 Узагальнення вивченого про поетів шістдесятників Шістдесятники – це молоде покоління митців шістдесятих років двадцятого століття, сформоване в період тимчасової «відлиги» радянського режиму (1956 року відбувся ХХ з’їзд КПРС – Комуністичної партії Радянського Союзу, – що засудив культ особи Сталіна й узяв курс на десталінізацію). Поети : Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Василь Стус, Борис Олійник, Дмитро Павличко, Іван Драч; прозаїки Григір Тютюнник, Євген Гуцало, Валерій Шевчук. Малярі та графіки : Опанас Заливаха, Алла Горська, Галина Севрук. Кіномитці й театральні діячі : Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Лесь Танюк, Леонід Осика. Публіцисти, критики й правозахисники : В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Олекса Тихий, Іван Світличний, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська й інші. Характерні риси шістдесятництва: критика інакшістю, тобто заперечення соцреалізм

  22.12.2023р. Мк  21 1/9 Дієслівні форми на -но, -то Теорія: Безособові форми   на   - но, -то   (варіанти назви:   безособові дієслівні форми на   -но, -то,   дієслівні форми на   -но, -то,   присудкові форми на   -но, -то )   — це   незмінювані   форми дієслова, що називають   дію , виконану   невідомою   або   неназваною   особою. Приклад: Кімнату   пофарбовано   в білий колір. Інформацію   розповсюджено   в ЗМІ. Малюнок   виконано   олівцем. Ці форми в   односкладних безособових реченнях   виступають   у ролі   головного члена у формі присудка :   Я збагнула, що забуття   не суджено    мені   (Леся Українка). У таких реченнях немає вказівки на   виконавця , а зосереджено увагу на   результаті дії . Безособові форми   на   - но, -то   творяться від   пасивних   дієприкметників   на   -н (ий),   -т (ий) за допомогою   суфікса   - о :   зірваний   →   зірвано,   прочитаний   →   прочитано,   забутий   →   забуто. Безособові дієслівні форми   на   - но, -то   вжива