Лексичні помилки

 

План роботи

з предмета українська мова та література

зі здобувачами освіти

на період карантину з 15.10.2020 по 15.11.2020

21 жовтня 2020

Група Гз 18 1/9 стилістика

Тема. Головні і другорядні члени речення

1.    Опрацювати матеріал 

 Головні і другорядні члени речення.

Підмет. За будовою підмет старослов'янської мови міг бути простим і складеним. Простий підмет виражався формою називного відмінка однини, множини чи двоїни іменника чи прикметника, дієприкметника, числівника, а також інфнітивом.

Для синтаксичної системи старослов'янської мови, на відміну від української, характерним було те, що особові займенники майже ніколи не вживалися в реченні, а вказівка на особу та число здійснювалася за допомогою особових закінчень дієслів-присудків. Досить часто роль підмета виконували вказівні, питальні, заперечні та інші займенники.

Складений підмет мав два різновиди: складений соціативний і складений числовий. Складений соціативний виражався поєднанням іменника чи займенника у формі називного відмінка з іменником чи займенником в орудному з прийменником съ .Складений числовий виражався поєднанням числівника з іменником чи займенником у формі називного чи родового відмінка множини.

Присудок. Присудок за будовою також поділявся на простий і складений. Простий присудок міг бути виражений всіма синтетичними і аналітичними формами дієслова дійсного, умовного і наказового способів: — теперішній час — майбутній час — минулий час — умовний спосіб — наказовий спосіб

Складений присудок у старослов'янській мові був представлений переважно іменним різновидом.

Означення. Серед означень розрізнялися узгоджені та неузгоджені. Узгоджене означення виражалося найчастіше прикметником, рідше займенником, числівником, дієприкметником. Серед прикметників функцію означення могли виконувати як короткі, так і повні. Одним із різновидів узгодженого означення, що досить часто зустрічається у старослов'янських пам'ятках, є прикладка, виражена узгодженим іменником. Роль неузгодженого означення виконував іменник або займенник у непрямому відмінку.

Додаток Додаток у старослов'янській мові подібно до форм сучасної української мови виражався іменником або субстантивованим словом у непрямому відмінку. Додатки поділялися на прямі та непрямі. Прямий додаток — це додаток у формі знахідного відмінка без прийменника. Прямий додаток міг бути також виражений формою родового відмінка, якщо він належав до присудка, який мав значення заперечення чи означав частину від цілого. Непрямий додаток — це додаток, виражений у формі знахідного відмінка з прийменником або у формах інших непрямих відмінків без прийменників і з прийменниками.

Обставина. Обставини у старослов'янській мові найчастіше були виражені прислівниками, рідше іменними частинами мови у непрямих відмінках, інфінітивом, супіном.

1. Обставини способу дії — прислівниками, формами орудного відмінка та прийменниковими формами інших непрямих відмінків імен.

2. Обставини місця — прислівниками місця та формами непрямих відмінків імен.

3. Обставини часу — прислівниками часу, формами непрямих відмінків імен, давальним самостійним зворотом.

4. Обставини причини — формами непрямих відмінків іменників та давальним самостійним зворотом.

5. Обставини мети — найчастіше інфінітивом, супіном.

 

http://shkolyar.in.ua/golovni-drugoryadni-chleny-rechennya

 

2. Переглянути відео 

https://www.youtube.com/watch?v=-Jnq4WQMFr4&t=253s

https://www.youtube.com/watch?v=s5nVWmLR01U

 

3. Виконати

 

Код доступу 5508971

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

 

Відповіді надсилайте на електронну адресу nata.shevtsova@ukr.net  або звертайтеся у приват через Viber .