Лексичні помилки

 

План роботи

з предмета українська мова та література

зі здобувачами освіти

на період карантину з 15.10.2020 по 25.12.2020

19 листопада 2020

Група В 18 1/9 стилістика

 

Тема. Правопис прислівників окремо та через дефіс

 

1.    Опрацювати матеріал

 

Окремо пишемо:

1) прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, у яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і поєднаним із ним іменником можливе означення, виражене прикметником, займенником, числівником: без ві́дома, без жа́лю́, без кінця́, без кінця́-кра́ю, без кра́ю, без ла́ду́, без лі́ку, без мети́, без на́міру, без пуття́, без слі́ду, без смаку́, без су́мніву, без уга́ву, без упи́ну, без че́рги, в (у) за́тишку, в (у) нагоро́ду, в (у) но́гу, в о́бмін, в обрі́з, в (у) по́зику, в (у) ці́лості, до бі́са, до вподо́би, до гу́рту, до ді́ла, до заги́ну, до запита́ння, до кра́ю, до кри́хти, до ладу́, до ли́ха, до лиця́, до мі́ри, до ноги́, до обі́ду, до оста́нку, до па́ри, до пня́, до поба́чення, до пори́, до пуття́, до ре́чі, до ре́шти, до смаку́, до сме́рті, до снаги́, до сього́дні, за годи́ни, за дня́, за кордо́н, за кордо́ном, за раху́нок, за сві́тла, з бо́лю, з-за кордо́ну, з кра́ю в край, з переля́ку, з ра́дості, з розго́ну, на бігу́, на бі́с, на вагу́, на ве́сну (але навесні́), на ви́бір, на видноті́, на ві́дча́й, на відмі́нно, на віку́, на га́му́з, на го́лову, на ди́во, на дозві́ллі, на жа́ль, на зло́, на зразо́к, на льоту́, на ми́ть, на ніщо́, на о́ко, на пору́ки, на проща́ння, на ра́дість, на ра́дощах, на ру́ку, на самоті́, на світа́нку, на скаку́, на сла́ву, на сло́во, на смі́х, на со́вість, на со́ром, на ходу́, на шко́ду, на ща́стя, над си́лу, не з руки́, ні на грі́ш, під бо́ком, під го́ру, під си́лу, по зако́ну, по змо́зі, по зна́ку́, по пра́вді, по си́лі, по со́вісті, по сусі́дству, по су́ті, по че́рзі, по щи́рості, уві сні́, у по́міч, у стокра́т, че́рез си́лу, як тре́ба;

2) словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — займенників, числівників) та одного або двох прийменників: від ра́нку до ве́чора, день у де́нь, з бо́ку на бі́к, з дня на день, оди́н в оди́н, раз у ра́з, рік у рі́к, сам на сáм, час від чáсу;

3) словосполуки, що виконують у реченні функцію прислівника і утворені з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) та іменника: дру́гого дня, те́мної но́чі, тим ра́зом, тим чáсом;

4) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по дво́є, по тро́є, по че́тверо.

3. З дефісом пишемо:

1) прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника-префікса по та суфіксів -ому або -(к)и, зрідка — -(ч)и, -(ж)и: по-ба́тьківському, по-бойово́му, по-бра́тньому, по-господа́рському, по-і́ншому, по-коза́цькому, по-на́шому, по-сво́єму, по-сусі́дському, по-украї́нському, по-христия́нському; по-ба́тьківськи, по-брате́рськи, по-господа́рськи, по-лю́дськи, по-сусі́дськи, по-украї́нськи; по-за́ячи, по-ведме́жи; також по-лати́ні.

Примітка 1. У прислівниках такого зразка, утворених від складних прикметників, що їх пишемо з дефісом, дефіс ставимо тільки після по-: по-соціалдемократи́чному, по-генералгубернáторському.

Примітка 2. Прийменник по пишемо окремо від форми місцевого відмінка іменника батько: по бáтькові;

2) прислівники, утворені за допомогою прийменника-префікса по від порядкових числівників: по-пе́рше, по-дру́ге, по-тре́тє і т. д.;

3) неозначені прислівники, що мають у своєму складі словотворчі частки будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: будь-де́, будь-коли́, будь-куди́; коли́-будь, куди́-будь; де-не́будь, коли́-не́будь, куди́-не́будь, як-не́будь; ка́зна-де, ка́зна-коли́; аби́-то, де́сь-то, та́к-то; хто́зна-де, хто́зна-як;

4) складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди́-годи́, десь-і́нде, десь-і́нколи, сяк-та́к та ін.;

5) складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів чи зі службовими словами між ними: дале́ко-дале́ко, ле́две-ле́две, ось-о́сь, тúхо-тúхо; будь-що-бу́дь, віч-на́-віч, всього́-на́-всього, де-не-де́, коли́-не-коли́, пліч-о́-пліч, хоч-не-хо́ч, як-не-я́к;

6) прислівники термінологічного характеру за традицією: де-фáкто, де-ю́ре.

 

2.Переглянути відео

https://www.youtube.com/watch?v=AdN8G6jfMiY

https://www.youtube.com/watch?v=ij3CQJuTR-s&t=13s

https://www.youtube.com/watch?v=9P2_HgjmulU

 

Тести

Код доступу 2523137

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

 

 

Група К 20 1/9 українська мова

Тема. Апостроф

1.    Опрацювати

&23 ст.91 -93 вивчити правила

 

Правила вживання апострофа в українській мові.

 

Апостроф в українській мові вживається перед літерами я, ю, є, ї, коли вони позначають сполучення приголосного [j] з голосними [а], [у], [е], [і] після твердих приголосних. Загальні випадки:   Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:    1.     Після літер, що позначають губні тверді приголосні звуки б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає іншого приголосного (крім р), який належав би до кореня: солов'їний, сім’я, м’ята, п’ятниця, зв’язати, п’ю, б’ється, в’яз, м’язи, ім’я, В’ячеслав, Стеф'юк; верб’я, верф’ю, торф’яний, черв’як. Але: свято, морквяний, мавпячий, цвях. Якщо приголосний, що стоїть перед губним, належить до префікса, то апостроф теж ставиться: зв’язок, підв’ялити, обм’яклий, розв’ючувати.    2.    Після твердого р у кінці складу: подвір’я, сузір’я, на узгір’ї, з матір’ю, кур’єр, пір’їна. Якщо ря, рю, рє позначають сполучення м’якого [р'] із голосними а, у, е ([р'а], [р'у], [р'е]), то апостроф не пишеться: рясний, Рябко, буря, рюмсати, Рєпін.    3.    Після будь-якого твердого приголосного, яким закінчується префікс або перша частина складних слів: без’язикий, від’єднати, з’ясувати, над’їдений, над’ярусний, роз’ятрити, роз’юшений; дит’ясла, пан’європейський, пів’юрти, пів’ящика, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи.    4.    Після к у словах Лук’ян, і похідних від нього: Лук’яненко, Лук’янчук, Лук’янчик, Лук’янівка тощо.    5.    У складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: двох’ярусний, чотирьох’ярусний, дит’ясла. Апостроф не ставиться:    1.    Після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення кореневого приголосного звука: Святослав, святковий, тьмяний, морквяний, медвяний (але: черв'як, верб'я).    2.    Після букви р, що позначає м'який приголосний на початку слова чи в середині складу: порятунок, рясний, гарячий, буряк.   Інші випадки Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом. Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:     1.    Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’ять, п’є, в’язи, у здоров’ї, м’ясо, рум’яний, тім’я, мереф’янський, В’ячеслав, Стеф’юк. Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях, але: верб’я, торф’яний, черв’як. Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити.     2.    Після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї. Примітка. Апостроф не пишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.     3.    Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їзд, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, об’єм, під’їхати, роз’юшити, роз’яснити; дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи тощо. Примітка 1. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишеться: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.

 

2.    Виконати Вправу 208, 209

 

3.    Переглянути

https://www.youtube.com/watch?v=MBzhlH3GJ3c

https://www.youtube.com/watch?v=KpEagwi6qF4

https://www.youtube.com/watch?v=7wulYNo5Rss

 

4.    Тести

Код доступу 8590217

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

 

Група Гз 20 1/9 стилістика

 

Тема. Багатозначні слова

 

1.    Опрацювати матеріал

 Однозначні й багатозначні слова

Слово, що має одне значення, називається однозначним. Одне значення мають переважно назви людей за різними ознаками (українець, киянин, слюсар, лікар, директор, родич, удівець), назви тварин (олень, леопард, нутрія, дельфін, окунь, краб), назви рослин (сосна, тополя, вишня, смородина, пшениця, буряк, жоржина, ромашки, чистотіл), назви конкретних предметів (споруда, шафа, стілець, долото, лопата, пінцет, халат, паркан), назви місяців і днів (січень, середа, понеділок, вівторок), більшість відносних прикметників (міський, латунний, кленовий, морський, економічний, мельхіоровий, подвійний, дев'ятишаровий), числівники (два, три, десять) тощо.

Слово, що має два і більше значень, називається багатозначним. Здатність слова виступати з різними значеннями називається багатозначністю, або полісемією.

+Слово може бути багатозначним тому, що в його назві враховується лише одна якась ознака предмета. А таку саму ознаку можуть мати й інші, відмінні предмети. Наприклад, основне пряме значення слова стіна – „вертикальна міцна частина будівлі” (матеріал, з якого вона виготовлена, тут не вказується), тому цим словом ще називають і „прямовисну бічну поверхню чого-небудь” (стіна урвища), і „муровану огорожу” (стіна замку), і переносно „щільний ряд людей” (людська стіна), і так само переносно „моральну перепону між людьми” (стіна непорозуміння) тощо.

У багатозначному слові одне значення основне, інші – побічні. У слові голова основним є значення „частина тіла”, побічними – „розум”, „керівник”, „передні ряди”, „основна річ” тощо. Іноді в слові буває два й більше основних значень. Багатозначність дає змогу за відносно обмеженої кількості слів називати ними практично необмежену кількість предметів та явищ.

Більшість термінів, які використовуються у науковій і професійній діяльності, є однозначними (банкнот, вексель, інструкція, катет, аорта, меридіан, тонна), однак деякі з них мають декілька значень. Так, наприклад, термін ажур означає мереживо і операцію в бухгалтерії; реакція – це і хімічна дія, процес, і політичний опір; фракція – це і політичне об'єднання, і частини рідини після перегонки; радикал – це і стійка група атомів у молекул,і і член радикальної партії.

Про явище багатозначності слід пам'ятати при перекладі текстів, оскільки в іншій мові багатозначне слово може мати різні відповідники. Так російське слово почка може бути перекладене на українську як брунька (березовая почка – березова брунька) і як нирка (человеческая почка – людська нирка); образование – як освіта (высшее образование – вища освіта) і як утворення (образование на поверхности стены – утворення на поверхні стіни).

 

2. Переглянути

https://www.slideshare.net/ssuserdd7493/ss-58247441

https://www.youtube.com/watch?v=lf9MtxAj-S4

https://www.youtube.com/watch?v=0ZnI-1WuM8k

 

3. Тести

Код доступу 7301765

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

 

(Відповіді надсилайте на електронну адресу nata.shevtsova@ukr.net  або звертайтеся у приват через Viber ).