План
роботи
з
предмета українська мова та література
зі
здобувачами освіти
на
період карантину з 15.10.2020 по 25.12.2020
24 листопада 2020
Група В 18 1/9 українська література
Тема. Ліна Костенко. Інтимна лірика «Недумано, негадано…»
1.
Опрацювати матеріал ст. 212 -214 прочитати,
аналізувати, скласти паспорт твору.
2.
Переглянути відео
https://www.youtube.com/watch?v=k1PHZ3e1P30
https://www.youtube.com/watch?v=7gaa_6iuOxk
https://www.youtube.com/watch?v=v9nPJBURZ-0
3.Виконати тест
Код доступу 2564024
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Група Гз 18 1/9 українська мова
Тема. Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених
– однорідними членами речення
1.
Опрацювати матеріал
&29 ст. 128 – 134
Поняття про однорідні члени речення
Однорідні члени в одному
плані стосуються того самого слова в реченні, відповідають на те саме питання і
вимовляються з інтонацією переліку або протиставлення.
Однорідними можуть бути
лише слова одного плану як за смислом, так і за граматичним оформленням.
Наприклад, правильно
сказано:
а) Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи. (О. Гончар.) Але
до цього переліку не можна додати “й офіцери”, бо це поняття
іншого плану, ніж попередні назви;
б) Люблять жінки
свою ланкову за слово тверде, за веселу вдачу й
надійну дружбу. (А. Шиян.) Проте було б
неправильно це речення оформити так: “за слово тверде, за веселу вдачу і що
вона надійна подруга” — бо член речення і підрядне речення не можуть бути
рівноправні;
в) Наш обов’язок
— сумлінно вчитися і допомагати батькам. Але не можна
сказати: “...сумлінно вчитися і допомога батькам” — бо іменник
і неозначена форма дієслова не поєднуються як однорідні.
Однорідні члени речення
бувають непоширені (виражені одним повнозначним словом) і поширені (виражені
групою слів).
Однорідні члени речення
поєднуються між собою сурядним зв’язком:
а) без
сполучників: Ми чуєм трав зелений крик, дощів
задумані рефрени. (І. Драч.);
б) за допомогою
одиничних сурядних сполучників і, та, а, але, проте, зате, однак, все
ж, або, чи: 1. І так свіжо і синьо у небі й душі, тільки
никнуть квітки посмутнілі. (В. Сосюра.)
2. Вирветься крик чи іржання та й знову у шумі зіллється. (П. Тичина.);
в) за допомогою
повторюваних сурядних сполучників і... і, та... та, або… або, чи... чи,
то... то, ні... ні (такий сполучник повторюється два або більше разів
підряд): І сонце, й1 день, і вишня в
цвіті, і творчості крилата мить. (П. Тичина.);
1Треба мати на увазі, що і та й —
це той самий сполучник, тільки в різному звучанні.
г) за допомогою парних
сурядних сполучників не тільки... а й; як... так і; хоч... але; якщо
не... то (перша частина такого сполучника ставиться перед першим
однорідним членом, друга — перед другим): Мужню силу хоч
похилить горе, та не зломить, в підлість не поверне.
(І. Франко.)
Якщо в простому реченні
є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків, то вони однорідні.
1. Ми віддамо Вітчизні всі пориви, і дум політ, і
силу наших рук. (В. Сосюра.)
2. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
3. В яру колись гайдамаки табором стояли, лагодили самопали,
ратища стругали.
4. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. (З
тв. Т. Шевченка.)
Якщо при означуваному
слові є два або більше означень, то вони можуть бути однорідними і
неоднорідними (важка, чорна хмара і важка
чорна хмара).
Означення
неоднорідні, якщо вони в різних планах характеризують той самий
предмет (безмежний [розмір] золотий[забарвлення] пшеничний [культура]
лан);
Однорідні — якщо характеризують
предмет в одному плані (наприклад, у позитивному: холодна, чиста,
смачна вода.) Однорідні вони й тоді, коли являють собою
перелік ознак (сині, червоні, фіолетові смуги).
Однорідні означення
звичайно можна замінити одним словом (важка, чорна хмара —
гнітюча; сині, червоні, фіолетові смуги — різнобарвні). І
вимовляються вони, на відміну від неоднорідних, з інтонацією переліку.
1. Світало. Голубі, сині, фіолетові, рожеві [різнобарвні]
пасма снувались над горами. (І. Цюпа.)
2. Знову потекли теплі, лагідні, задумливі [приємні] дні. (В.
Козаченко).
3. Кругом хати росли старі велетенські волоські [неоднорідні:
у різних планах] горіхи. (І. Нечуй-Левицький.)
4. Вся кучерява долина здається залитою буйними зеленими морськими
прозорими [у різних планах] хвилями. (І. Нечуй-Левицький.)
Два означення однорідні,
якщо першим стоїть непоширене означення, а другим — поширене (літній,
залитий сонцем день). Якщо ж вони стоять навпаки — то
неоднорідні (залитий сонцем літній день).
1. Рівний, залитий сонцем [однорідні: непоширене +
поширене] степ одразу принишк. (О. Гончар.)
2. На лісових горбках солодко пахли нагріті сонцем стиглі [неоднорідні:
поширене + непоширене] суниці. (О. Донченко.)
Означення, які стоять
після означуваного слова, звичайно однорідні: Твої очі — як те
море супокійне, світляне. (І. Франко.)
Обставини однорідні лише
тоді, коли вони являють собою перелік (у парках, садах і лісах; вранці,
вдень і ввечері; радісно, весело, із запалом).
Якщо ж обставини
по-різному характеризують дію, то вони неоднорідні (вранці у парку радісно).
Неоднорідні також обставини, які хоч і відповідають на те саме питання, проте
доповнюють одна одну, залежать одна від одної (на галявині в лісі).
Наприклад, у
реченні: Шумлять сади над берегами в моєї юності краю (В. Сосюра.) —
обставини місця над берегами і в моєї юності краю неоднорідні,
бо вони по-різному вказують на те саме місце і від однієї до другої можна
поставити питання: над берегами (якими?) в моєї
юності краю (остання група слів, крім обставинного, має ще й означальний
відтінок).
Так само в реченні: Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у
місячну ніч (Леся Українка.) — обставини після бурі і у
місячну ніч хоч і відповідають на те саме питання коли?,
проте не в одному плані стосуються присудка спалахують. Тут можна поставити
питання в зворотному порядку: у місячну ніч (яку?) після
бурі. А можна слова після бурі розглядати і як
додаток: спалахують (після чого?) після бурі (коли?) у
місячну ніч.
2.Переглянути відео
https://www.youtube.com/watch?v=RznmL_Y4B-8
https://school-zno.com.ua/ukr-mova/syntaksys/334-rozd-znaky-odn-chlen-rechen.html
3. Виконати
Вправа 302, 303
Тести
Код доступу 4642864
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Група Гз 18 1/9 стилістика
Тема. Неологізми, способи їх творення
1.Опрацювати
Неологізми
— нерідкісне явище в XX столітті. Коли письменники втомлювалися від звичних і
пересічних слів, вони народжували слова нові. Так з’являються авторські
неологізми. Кожне нове слово – це частинка мозаїки, з якої складається
історія. Погляньмо на неповторну мозаїку історій новотворів українських поетів
та прозаїків.
Українські письменники
ХІХ століття – доби утвердження національної літератури – були відважними
бійцями проти порожнечі, яку вони мусили заповнити словами. Хоч ця порожнеча
була, обережно кажучи, надзвичайно примарна, проте культурні діячі ставились до
свого обов’язку з усією серйозністю, наголошуючи на відсутності багатьох
потрібних слів, компенсуючи цю відсутність витворами власної уяви. Корисним
буде погортати цей невеличкий каталог з іменами авторів, усім відомим зі
шкільного курсу літератури, однак маловідомими в плані збагачення української
мови.
І.
Котляревський в “Енеїді” вперше вжив слова “несамовитий”,
“приміта”, “розтовкти”, “угамуватися”.
Т.
Шевченка, незважаючи на незакінчену середню
освіту, вважають плідним складачем нової лексики (зокрема – “вогняний”,
“знищіти”, “мордуватися”, “почимчикувати”, “фортеця”).
Г.
Квітка-Основ’яненко збагатив українську словесність
такими начебто складнопоєднувальними поняттями, як “буденний” та
“перемагати”.
Автор значних, багато
в чому так і незавершених починань П. Куліш встиг зробити
чимало і для справи збільшення словника пересічного громадянина (“вабити”,
“зграя”, “злочинець”, “несвідомий”, “покора”, “послуга”, “почуття”, “рівність”).
М.
Вовчок теж доклала свою, як стверджують
сучасники, витончену ручку до нежіночої справи українського словокарбування
(“красень”, “легкодухий”, “намір”, “питання”, “струмінь”).
Байкар Л.
Глібов допоміг нам конкретніше означити нашу діяльність, ввівши такі
мовні одиниці: “бурмотати”, “пожовкнути”, “соромно”.
На особистому
рахунку І. Нечуй-Левицького велика кількість слів, без яких ми
навряд чи обійшлися б: “стосунок”, “перепона”, “квітник”,
“вигукування”, “сміливість”.
А колекція
нововведень М. Старицького не має собі рівних за суспільною
розповсюдженістю, відзначимо хоча б такі слова: “незагойний”, “мрія”,
“завзяття”, “байдужість”, “темрява”, “привабливий”, “потужний”, “нестяма” і
багато інших. М. Старицький, зважаючи на неухильну працю в цій галузі, отримав
навіть неофіційне визнання як “добрий коваль” неологізмів.
Проте найголовнішою
проблемою цього переліку є те, що точно довести авторство того чи іншого
неологізму надзвичайно складно. Достеменно відомо, що кожне зі згаданих слів
вперше фіксується саме у творах перерахованих письменників, проте який це
неологізм: індивідуально-авторський чи умовно-народний – однозначної відповіді
не існує.
До того ж нашим національним геніям у цьому куванні,
як і взагалі у багато чому, прикро заважала якась малозрозуміла
сором’язливість, яка виражалась у ніби ненавмисному умовчуванні власних мовних
відкриттів. Наприклад, Панас Мирний, який дуже
поважав „виковані слова” й порівнював їх за впливом на читача з гострим ножем,
ніде не зафіксував свої здобутки на ниві словонароджень. Тому до сих пір триває
суперечка про те, чи саме він створив „узуття” як неологізм, чи лише
скористався вже готовим словом, знайшовши у народному мовленні.
Залишимо питання
відкритим – чи є ця світоглядна сором’язливість питомою рисою українського
характеру чи, можливо, така обачність притаманна по-справжньому вихованій
людині. Отже, як виявилось, неологізми навіть можуть бути мірилом національної
ідеї. Втім, це доречно лише щодо ХІХ віку. Бо вже в ХХ столітті з’явиться мода
на хизування новоздобутим словом, – хоча без казусів, яких так багато у мові, й
тут не обійшлось.
НОВО(по)ТВОРИ МОДЕРНІСТІВ
Найзапеклішим
українцем-новатором, беззаперечно, був футурист Михайль Семенко, на
його персональному словниковому рахунку понад 700 одиниць. Більша частина з
них, користуючись Семенковим виразом, “мертвопетлює”. Тобто вони дивно зроблені
й закручені, проте до живої мови так і не ввійшли. Така доля очікувала на
переважну масу словникових вибриків модерністів.
Авангардист Валер’ян
Поліщук, попри велику кількість малоуспішних мовних експериментів, збагатив
почуттєву палітру особистості чудовим словом “мовчаль”, у якому поєднав
мовчання і печаль.
П. Тичина склав
понад 600 слів, до цього невідомих.
У колі
неокласиків М.Рильського вважають автором, окрім суто
поетичних неологізмів “буйнокрилий”, “веселокрилий”, “розкрилювати”,
ще й слова “розбрататися”. Модерністи відзначались тим, що прагнули
радикально переписати літературу і, відповідно, мову попередників. Історія
засвідчує, що вдалих спроб серед розмаїття пошуків було обмаль.
2.Переглянути
https://www.youtube.com/watch?v=uItAc2QBZOU
https://www.youtube.com/watch?v=Z2LJ2T5imNE
https://www.youtube.com/watch?v=QxaqR1d58s4
3.Тест
Код доступу 8660912
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Відповіді надсилайте на
електронну адресу nata.shevtsova@ukr.net або
звертайтеся у приват через Viber .
Коментарі
Дописати коментар