План роботи
з предмета українська мова та
література
зі здобувачами освіти
на період карантину з 15.10.2020
по 15.11.2020
10 листопада 2020
Група В 18 1/9 українська література
Тема. Іван Драч «Балада про соняшник».
Символічність образів соняшника
1.
Опрацювати
матеріал
ст. 197 – 199, скласти паспорт
твору, вирзно читати, аналізувати баладу.
Балада про соняшник
Драч Іван
В соняшника були руки і ноги,
Було тіло, шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу,
і рвав у пазуху гнилиці,
І купався коло млина, і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце,-
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари на небі...
І застиг він на роки й століття
В золотому німому захопленні:
— Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму.
Дядьку, хіба вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
2. Переглянути відео
https://www.youtube.com/watch?v=tq3WpQvbEG8
https://www.youtube.com/watch?v=FWREe02GZe4
https://www.youtube.com/watch?v=6Dqr4-PQ880
3.Виконати тест
Код доступу 4676877
Попросіть учнів
використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Група Гз 18 1/9
українська мова
Тема. Розділові знаки
у простих реченнях, ускладнених - звертаннями
1. Опрацювати матеріал
&28 ст. 123 - 128
Розділові знаки при звертанні
Звертання, оскільки воно
граматично не пов'язане з членами речення, в усному мовленні виділяється
паузами, а на письмі - розділовими знаками - комою або знаком оклику.
Наприклад: Моя Аркадіє чудова! І як це я сюди забрів? (О. Ольжич). Німій, бідо
моя, жадо моя, бо серця джерело вже обміліло... (В. Стус). Спасибі вам, двори і
явори. (Л. Костенко).
Комою звертання виділяється тоді,
коли вимовляється без окличної інтонації, стоїть
1) на початку речення: О рідна
сестро, падьмо ниць (В. Стус); Мій друже, я Красу люблю... (М. Вороний);
2) у середині речення
(виділяється з обох боків комами): Прощай, синє море, безкрає, просторе (Леся
Українка); Лети, моя пісне, за гори й долини (В. Сосюра);
3) у кінці речення: Благословляю
твою сваволю, дорого долі, дорого болю. (В. Стус).
Якщо звертання стоїть у кінці
речення, то перед ним ставиться кома, а після нього - той знак, якого вимагають
зміст речення та інтонація. Наприклад: Господи! Світ не святиться -
Побожеволіли ми! (В. Стус). Вгамуйся, серце! Годі, схаменися... (М. Вороний).
Мороком душу огорне - ані тобі продихнуть... Здрастуй, бідо моя чорна!
Здрастуй, страсна моя путь! (В. Стус).
Перед звертанням може стояти
підсилювальна частка о. У такому випадку між часткою о і звертанням ніякий
розділовий знак не ставиться. Наприклад: О музи, музи, музи кам'яні! Де грім
душі, народжений з любові? О Боже правий! За що така злоба? О мій коханий, хто
він, цей старий... (З тв. Л. Костенко).
Увага! Якщо перед звертанням
стоїть вигук, то він відділяється комою. Наприклад: Ох, пісне, чому, як той
птах, не летиш? (М. Рильський).
Якщо вигук підсилює вказівку на
адресата займенниками ти, ви, то кома ставиться після займенника. Наприклад:
Гей ви, далі ясні... (В. Сосюра).
В експресивному мовленні зрідка
вживається звертання, виражене особовим займенником Наприклад: Ану, ти,
ворушись. Збирайся! (В. Козаченко). Ну, ви, ходіть сюди! (Леся Українка). Таке
звертання некоректне. Спілкуючись, його треба уникати.
2.Переглянути відео
https://www.youtube.com/watch?v=qJk99mEDWgk
https://www.youtube.com/watch?v=WRdl08mK5gs
3. Виконати
Вправа 186
Тести
Код доступу 3838392
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Група Гз 18 1/9 стилістика
Тема. Власне українська лексика
1.Опрацювати
Групи слів за
походженням: власне українські й запозичені
У лексиці української
мови виділяють слова, успадковані з попередніх періодів розвитку нашої мови,
власне українські, а також запозичені з інших мов.
Серед успадкованих найдавнішими є слова індоєвропейського походження.
Вони поширені у певних фонетичних і словотворчих видозмінах майже в усіх
європейських мовах. Це назви частин тіла, явищ природи, рослин, тварин,
найнеобхідніших дій і процесів: мати,
син, брат, око, зуб, ніс, дерево, кішка, день, сидіти, стояти, їсти.
Слова
спільнослов’янського походження вживаються
в усіх слов’янських мовах, зазнаючи певних фонетичних змін: плем’я, чоловік, чоло, душа, дума, кінь, пес,
ведмідь, пшоно, холодний, гіркий, кислий, берег, сторона, борода. Назви
абстрактних понять мають також спільнослов’янське походження: диво, гріх, душа, правда, кривда, честь. Спільне східнослов’янське походження мають слова, що є в
українській мові спільними з російськими та білоруськими: білка,
собака, мішок, сорок, снігур, жайворонок, дешевий.
Власне українська
лексика — це слова, що витворилися в українській мові після
спільнослов’янської мовної єдності, засвідчені в історичних пам’ятках, художніх
творах українського народу. Вони
становлять основу української лексики і формують національні ознаки мови. До
таких слів можна віднести: людина, держава,
громада, приміщення, борщ, гай, будинок, свита, віхола, щоденник та
багато інших. Їх легко виділити в такий спосіб: якщо слово не має виразних
ознак запозичення і в російській мові перекладається іншим, то є підстави
вважати його власне українським: хвиля,
мрія, гарний, нишком, навпростець.
Власне українська лексика має:
• звукосполучення оро,
оло, ере, еле: голова,
берег, золото, город;
• початкове звукосполучення йе: єдин
(один), єлень (олень), єлей (олія);
• іменникові суфікси -тель, -ство: учитель, мислитель, братство;
• префікси воз-,
со-, пред-: воздвигнути,
возлюбити, воздати, премудрий, преподобний;
• суфікси -ущ,
-ащ, -ящ: трудящий,
грядущий.
Українська мова запозичувала з інших мов слова та
окремі елементи.
Запозичення йшли усним та писемним шляхом і в різні
історичні періоди. Тому багато запозичень уже втратили ознаки своєї первісної
мови і стали цілком українськими словами. Такими є грецизми: вишня, огірок,
лиман, левада тощо. Тільки науковий етимологічний (за походженням) аналіз може
показати, з якої мови прийшло слово і що воно в тій мові означало.
Більшість сучасних українських імен також є
запозиченнями. Крім початкових звуків а,
ф, грецькі запозичення можуть позначатися наявністю звукосполучень пс, кс (психолог).
2.
Переглянути
https://www.youtube.com/watch?v=Nn5IHBKaKSY
https://www.youtube.com/watch?v=YDkL2r1aMfQ
https://www.youtube.com/watch?v=-IppDgtZXZs
3.
Тест
Код
доступу 3139718
Попросіть учнів
використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Група Гз 18 1/9 українська література
Тема. Узагальнення та систематизація.
Семестрова контрольна робота
1.
Опрацювати вивчений матеріал.
2.
Переглянути
Література 40-60-х рр. ХХ ст. Воєнна та
повоєнна література. Шістдесятництво
4.
Шістдесятники
"Шістдесятництво" -
це унікальне мистецьке і громадсько-політичне явище в Україні середини ХХ ст.;
Друге українське Відродження XX ст.
"Шістдесятники" -
молоде покоління митців початку 60-х років XX ст., яке сформувалося під час
тимчасової лібералізації суспільного життя в СРСР у 1956 - 1964 рр.
Поети-шістдесятники: Ліна
Костенко, Дмитро Павличко, Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Іван Драч,
Василь Стус, Борис Олійник.
Прозаїки-шістдесятники: Євген
Гуцало, Григорій Тютюнник, Валерій Шевчук, Володимир Дрозд.
Основи світогляду
"шістдесятників":
- Культурництво - відстоювання справжньої
(а не спрощеної згідно з радянськими постулатами) культуротворчості;
- Лібералізм - свобода у всіх виявах;
- Патріотизм - любов до рідної землі;
- Гуманізм;
- Етичний максималізм та моралізм -
мораль як мірило людських вчинків;
- Духовний аристократизм;
- Духовний демократизм.
Консолідації нового покоління,
яке прагнуло національного самоусвідомлення, сприяв Клуб творчої молоді (виник
у Києві в кінці 50-х років).
Історичні передумови
виникнення шістдесятництва
Після смерті у 1953 році Й. Сталіна у Радянському Союзі починається процес
лібералізації усього суспільного життя. В Україні відбуваються помітні зміни:
уповільнюється процес русифікації; зростає роль українського чинника в різних
сферах суспільного життя; відбувається часткова реабілітація жертв сталінських
репресій (до 1957 року повернулися понад 65 тисяч депортованих членів сімей,
пов’язаних із діяльністю українських націоналістів).
Важливою подією в процесі десталінізації став ХХ з’їзд КПРС, на якому М. Хрущов
у своїй доповіді викрив культ особи Сталіна. Саме в умовах хрущовської
«відлиги» відбувалося пробудження громадської активності та національне
відродження України. У 1956 році в Києві був заснований Клуб творчої молоді
«Сучасник», який згуртував навколо себе найкращих митців. Активісти клубу (М.
Вінграновський, І. Світличний, І. Драч, Є. Сверстюк, А. Горська та багато
інших) організовували творчі вечори, самвидав. А оскільки нове покоління
української творчої інтелігенції голосно заявило про себе саме в 60-ті, то ця
мистецька генерація й отримала
назву «шістдесятники». Найбільш яскраво шістдесятництво проявилося в
літературі, але не менш цікаві творчі пошуки і в живописі
(О. Заливаха, А. Горська, B. Зарецький, Г. Севрук, В. Кушнір, І. Марчук),
кіномистецтві (C. Параджанов, Ю. Іллєнко, Л. Осика, І. Миколайчук), музиці (Л.
Дичко, М. Скорик, В. Івасюк).
Молоде покоління прагло до оновлення не лише мистецького, а й усього
суспільного життя. Але влада, вбачаючи в шістдесятниках зародки опозиційності,
відповіла на творчий порив молоді двома хвилями арештів – у 1965 і 1972 роках.
Через це в середовищі шістдесятників відбувся розкол. Перші сформували офіційне шістдесятництво (І. Драч, Б.
Олійник, Д. Павличко та ін.). Вони мали змогу активно друкуватися, але
натомість змушені були йти на певний компроміс із владою. Інші – такі, як В.
Стус, І. Калинець, І. Світличний, Є. Сверстюк – сформували дисидентський рух. Не бажаючи
пристосовуватися до влади, дисиденти зазнали з її боку масових арештів і
ув’язнень. Треті ж, взагалі, вдалися до «внутрішньої
еміграції» - зайняли аполітичну позицію, яка коштувала їм довгих років
мовчання, писання «у шухляду» (Ліна Костенко, В. Шевчук).
Дисидент – політичний інакодумець;
людина, чиї політичні погляди суттєво відрізняються від офіційної політики.
В основі світоглядних засад даного
періоду лежить визнання свободи в
усіх її виявах: свобода совісті,
свобода мислення,
свобода нації.
На місце культу особи приходить культ
особистості: кожна пересічна людина-трудівник є неповторною, унікальною.
Активно сповідують шістдесятники також ідеї
антропоцентризму,
згідно з яким людина – центр Всесвіту. Невід’ємною засадою світогляду покоління
є патріотизм, що виявляється в
національній самосвідомості, любові до Батьківщини, збереженні історичної
пам’яті.
Одним із джерел шістдесятництва був український фольклор, зокрема митцями активно
запозичувалися й переосмислювалися фольклорні мотиви
й образи, використовувалися народнопісенні засоби і прийоми образотворення.
Естетичним взірцем письменників 60-их років стала творчість митців
Розстріляного Відродження. Також шістдесятники усвідомлювали важливість
долучення української літератури до світового літературного процесу, тому
активно вивчають творчість зарубіжних письменників, перекладають твори кращих
митців світового письменства. Літературне шістдесятництво зробило чималий внесок
у розробку таких жанрів, як балада, притча, сонет, етюд, рубаї, роман у
віршах, химерна проза.
Помітно розширюються тематичні обрії художньої літератури: підкорення космосу,
етична правомірність науково-технічної революції, тема голодомору.
http://moodle.mdu.in.ua/mod/page/view.php?id=8128
3.
Виконати
Код
доступу 2462536
Попросіть учнів
використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Відповіді надсилайте на електронну адресу nata.shevtsova@ukr.net або звертайтеся у приват
через Viber .
Коментарі
Дописати коментар