Викладач української мови та літератури

Самостійні частини мови можуть називати предмети, вказувати на їхні ознаки та кількість або ж описувати дію. Головною ознакою самостійних частин мови є те, що вони – члени речення, що мають граматичну вагу та своє лексичне значення.

2. Службові частини мови:

- сполучник

- прийменник

- частка.

Роль службових частин мови в реченні – зв’язок слів між собою, надання певних емоційних відтінків членам речення або творення нових слів і морфологічних форм.

3. Окрема група частин мови:

- вигук

- звуконаслідування.

Ці частини мови слугують для зображення емоцій, волевиявлення або навіть етикету. Також ці частини мови можуть бути імітацією звуків тварин та природних явищ.

Частини мови та їхнє лексичне значення

Розберімося, що означає та чи інша частина мови.

І. Самостійні частини мови.

Іменник – назва предметів та будь-яких явищ.

Наприклад, стіл, вітер, Ганна.

Прикметник – вираження ознаки предметів.

Наприклад, високий, красива, дерев'яний.

Дієслово – вказівка на дію або стан предметів чи явищ.

Наприклад, біжу, переїхав, зробити.

Займенник – вказівка на особу або предмет.

Наприклад, я, твій, той.

Прислівник – виражає ознаку дії чи іншої ознаки.

Наприклад, холодно, тричі, стрімко.

Числівник – назва кількості предметів або явищ та їхній порядковий номер.

Наприклад, сто, перший, десятеро.

ІІ. Службові частини мови.

Сполучник – зв’язок між собою частин речення та однорідних членів речення.

Наприклад, і, та, або.

Прийменник – засіб висловлення відношення іменника до інших слів у реченні.

Наприклад, в, під, проміж.

Частка – виражає відтінки мовлення.

Наприклад, тільки, ледве, мов.

ІІІ. Окрема частина.

Вигук та звуконаслідування виражають почуття та емоції.

Наприклад, ой, ах, тьху.

До повнозначних належать частини мови, що об’єднують слова, яким властиве лексичне значення. До них належать іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник(деякі мовознавці - Волох - зараховують до розряду самостійних також слова категорії стану). Всі повнозначні частини мови, крім займенників, виконують номінативну функцію, тобто називають відповідні елементи дійсності.

Повнозначним протиставляються неповнозначні, або службові, частини мови. Вони позбавлені лексичного значення, не виконують функції членів речення і є незмінними. До службових слів відносяться прийменник, сполучник і частка. За межами самостійних і службових слів знаходяться вигуки. Вони позбавлені функції називання, не є членами речення, не виражають граматичних відношень між словами, а також є незмінними. Як особливий клас слів виділяються також модальні слова (здається, безперечно, дійсно, напевно, можливо). Це невідмінювані слова, за допомогою яких виражається відношення змісту висловлювання до реальності, вони не мають називної функції і граматично не пов’язані з іншими словами.

За здатністю утворювати граматичні форми частини мови поділяються на змінні і незмінні. До змінних належать іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово; незмінними є прислівник, усі неповнозначні частини мови і вигук.

Прочитайте текст. Поясніть, що таке модальні слова.

У сучасній українській мові є невідмінювані слова, яким не властива номінативна функція, які не називають певних понять і в той же час не виражають будь-яких зв’язків або відношень між членами речення. Це — модальні слова. Модальні слова виражають відношення того, хто говорить, до висловлюваної ним думки або її частини. Наприклад, Ночі ті, та гітара й жоржини, може, сняться тепер і тобі. Модальне слово може виражає невпевненість у реальності висловленого автором.

Модальне слово зрозуміло в реченні На вітер я слів не кидаю і, зрозуміло, свою обіцянку виконаю виражає відношення того, хто говорить, не до всієї висловленої думки, а лише до її другої частини.

Модальні слова не належать до частин мови, а також не входять і до системи службових слів, або часток мови.

Від частин мови модальні слова відрізняються як відсутністю номінативної функції, отже, і лексичного значення, так і синтаксичними особливостями. Вони не бувають членами речення, а вживаються як вставні слова.

Від службових слів модальні слова відрізняються тим, що вони не виражають будь-яких граматичних відношень між членами речення (З підручника).

Вигук - це особлива частина мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх. Вигуки не належать ні до повнозначних частин мови, ні до службовихЮ тому що не мають предметного значення і не виконують у реченні ніяких функцій.

Найпоширенішими явищами переходу слів з однієї частини мови в іншу вважаються:

субстантивація (від лат. substantivum - іменник) - явище переходу слів з різних частин мови в іменники: Були тут шляхта і міщани, і молоді, і старики; були багаті і убогі, прямі були і кривоногі, були видющі і сліпі, були і штатські і воєнні, були і панські і казенні, були миряни і попи (І.Котляр.); Пор.: майбутнє рішення — наше майбутнє, знайома жінка — наша знайома, учительська робота — зайшли в учительську. Зберігаючи словозміну прикметника, такі слова відповідають на питання іменника й виконують у реченні його синтаксичну функцію, наприклад: Виступав мій давній знайомий (хто?), Я зустрівся з давнім знайомим (з ким?).

ад’єктивація (від лат. adjectivum - прикметник) - явище переходу слів різних частин мови у прикметники (найчастіше дієприкметників): варений, печений, учений (на відміну від дієприкметників варений, печений, учений), цілюща трава, зачароване царство;

прономіналізація (від лат. pronomina - займенник) - вживання різних частин мови в ролі займенників: Далека нам путь, але ми не одні (Сос.); Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Л.Укр.); Одні (ті) питали, чи не краще б вийти назустріч війську з хлібом та сіллю, упасти в ноги, скоритись. Другі (деякі) радили битись, не пускати козаків

адвербіалізація (від лат. adverbium - прислівник) - явище переходу слів з інших частин мови у прислівники: бігом, кругом, миттю, стрілою, боком, галопом, гуртом; Остап стояв вагаючись (Коцюб.); Край дороги росте каштан.

Порівняймо: 1. Читати книгу, лежачи на дивані.2, Читати книгу лежачи. У першому реченні лежачи — дієприслівник, " оскільки при ньому є залежне слово на дивані. У другому реченні лежачи — прислівник, бо при ньому залежних слів немає.

Перехід слів з однієї частини мови в іншу не зменшує і не збільшує кількості частин мови, а тільки більше розвиває засоби вираження думок та почуттів носіїв мови.

2.Переглянути відео

https://www.youtube.com/watch?v=ECWY_YLT2Y0&t=24s

https://www.youtube.com/watch?v=TwXcLCew35Q

Група Гз 18 1/9 стилістика

Тема. Морфологічні ознаки службових частин мови

2. Опрацювати матеріал

1. Самостійні або повнозначні частини мови: