Викладач української мови та літератури

План роботи

з предмета українська мова та література

зі здобувачами освіти

на період карантину з 11.01.2021 по 24.01.2021

20 січня 2021

Група Мк 18 1/9 українська літеатура

Тема. Дмитро Павличко «Два кольори». Пісенна лірика, її популярність.

1. Опрацювати матеріал

https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html

За підручником ст.194-196 прочитати, скласти паспорт твору.

Вивчити напам’ять вірш «Два кольори»

Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.

Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.

Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.

Вірш Дмитра Павличка «Два кольори» та однойменна пісня, музику до якої написав Олександр Білаш є чи не найбільш відомою в Україні піснею. У ній автор говорить про те, що дочки-сини повинні не забувати, звідки вони родом і щО їм дали батьки, рідний край.

На написання цієї пісні її автори витратили всього один день. Сталася ця подія 29 лютого 1964-го року. Олеся — дочка О. Білаша (автора музики), розповіла, що Дмитро Павличко та її батько нудилися на одному із з’їздів комсомолу, коли помітили жінку з чорною хустиною у яскравих червоних квітах. Павличко звернув увагу товариша на хустину. На що той відповів: «Червоне — то любов, а чорне — то журба». Так виникла ідея написання.

Аналіз поезії «Два кольори»

Ліричний герой є українцем-патріотом. Він говорить про свою любов неньці, висловлює їй подяку за все, що вона для нього зробила.

Темою вірша є роздум ліричного персонажа над людською долею, над найбільш цінним для неї.

Ідея: виявлення теплих почуттів до матері, що вишивала сорочку для рідної дитини, яка була не чим іншим, як оберегом для сина, а ще спомином про рідний край та про рідний дім. Через ліричного героя автор звертається до всіх дітей, що покинули батьківську оселю, і закликає їх, щоб вони поверталися додому, провідували батьків, бо вони — найдорожчий скарб, джерело їхнього життя.

Віршований розмір: ямб.

Твір багатий художніми засобами:
• епітетами («незнані шляхи», «вишите життя»);
• метафорами («війнула в очі сивина»);
• рефренами.

Ця поезія стала гімном зв’язку поколінь, матері та дитини. А пісня «Два кольори», беззаперечно, буде ще довго лунати зі сцен, радіоприймачів та телевізорів мільйонів українців.

2. Переглянути відео

https://maximum.fm/dmitro-pavlichko-dva-kolori-tekst-analiz-ta-pisnya-na-virsh_n174013

https://www.youtube.com/watch?v=yewhS0v0KxA

https://www.youtube.com/watch?v=VHQF9JclWL0

https://www.youtube.com/watch?v=wdbvnbQliqY

3. Тест

Код доступу 8047567

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

Тема. Іван Драч «Балада про соняшник».

Символічність образів соняшника

1. Опрацювати матеріал

https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html

ст. 197 – 199, скласти паспорт твору, виразно читати, аналізувати баладу.

Балада про соняшник

Драч Іван

В соняшника були руки і ноги,
Було тіло, шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу,
і рвав у пазуху гнилиці,
І купався коло млина, і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце,-
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари на небі...
І застиг він на роки й століття
В золотому німому захопленні:
— Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму.
Дядьку, хіба вам шкода?!

Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.

2. Переглянути відео

https://www.youtube.com/watch?v=tq3WpQvbEG8

https://www.youtube.com/watch?v=FWREe02GZe4

https://www.youtube.com/watch?v=6Dqr4-PQ880

3.Виконати тест

Код доступу 5929206

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

Група Гз 18 1/9 українська література

Тема. Ліна Костенко. Історико –фольклорна основа історичного роману у віршах «Маруся Чурай»

1. Опрацювати матеріал

https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html

ст.216-233 прочитати, аналізувати, скласти паспорт твору.

Aналіз твору “Маруся Чурай”

Літературний рід:

ліро-епос

Жанр:

історичний роман у віршах

Тема:

зображення нещасливого кохання Марусі Чурай і Грицька Бобренка в поєднанні з історичними подіями XVII ст.

Ідея:

непереможність особистості з багатим духовним світом і українського народу, глибока віра в їх духовну силу, в безсмертя мистецтва.

Сюжет твору

Твір має дві сюжетні лінії:

1) особиста: Маруся Чурай — Грицько Бобренко

2) історична: національно-визвольна боротьба українського народу під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького проти польської шляхти.

Композиція твору

Твір складається з 9 розділів. Центральний розділ – третій: “Сповідь”.

Проблематика твору:

· зрада й вірність;

· моральна відповідальність;

· роль митця в суспільстві;

· духовний розвиток;

· війна і мир.

Персонажі: коротка характеристика, основні цитати

Головні:

· Маруся Чурай,

· її матір;

· Грицько Бобренко – коханий Марусі,

· його матір Бобренчиха;

· Іван Іскра — козак, який любить Марусю.

Другорядні: полтавський полковник Мартин Пушкар, війт Семен Горбань, Галя Вишняківна, Богдан Хмельницький, мандрівний дяк та інші.

Основні персонажі

Маруся Чурай

Маруся Чурай – незвичайна дівчина з Полтави, дуже вродлива, талановита. Її образ виступає в єдності з образом України. Всі свої найсвітліші почуття вона висловила в піснях. Маруся чиста серцем, розумна, окрім того, наділена поетичними і музичними талантами. Творення пісні для Марусі є чи не головним способом самовираження.

«В розмові я, сказати б, то не дуже.

А в пісні можу виспівати все», –

признається Маруся.

«Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.

Коли в похід виходила батава,

Її піснями плакала Полтава.

Що нам було потрібно на війні?

Шаблі, знамена і її пісні» (Іван Іскра про Марусю).

Гордій Чурай

Гордій Чурай – батько Марусі. Був полум’яним патріотом, мужнім оборонцем своєї землі. Швидкий на розум, чистий серцем, Чурай не терпів кривди, знущання над людьми. Про його славні подвиги складено пісні, які передаються з покоління в покоління:

«…пішов у смерть — і повернувся в думі,

і вже тепер ніхто його не вб’є.»

Матір Марусі

Матір Марусі була матір’ю по своїй суті, «матір’ю усьому на землі» (дуже добра та чуйна людина). Не випадково Гриць казав, звертаючись до Марусі, напрочуд точні слова:

«Тут двоє матерів, твоя і Божа».

Гриць Бобренко

Гриць Бобренко – хлопець, якого покохала Маруся. Вiн був вродливим парубком i сміливим на війні, проте в особистому житті слабовольним i безхарактерним:

«Грицько ж, він міряв не тією міркою,

В житті шукав дорогу не пряму.

Він народився під такою зіркою,

Що щось в душі двоїлося йому.

Від того кидавсь берега до того.

Любив достаток і любив пісні…» (характеристика Гриця Бобренка).

Гриць перебував пiд впливом своєï матерi Бобренчихи, меркантильної та дрібної за духовними якостями жінки, котра не хотiла нiчого знати про одруження сина з бідною Марусею. Марусина ж любов до Гриця була безоглядною й сильною. Трагедiя дiвчини полягає в тому, що ïï велике почуття поглинули буденні проблеми: Гриць шукав заможну дівчину, а Маруся була бідною.

«Моя любов чолом сягала неба,

а Гриць ходив ногами по землі» (цими словами Маруся пояснює основну причину трагедії їхнього кохання).

Іван Іскра

Іван Іскра – хлопець, що щиро кохає Марусю. Козак, полковий обозний, звиклий до випробувань і битв.

«Таке нещастя хоч кого знеможе.

Це ж можна тут рішитися ума.

Любив же він Марусю, не дай Боже!

Тепер сидить, лиця на нім нема» (Іван Іскра на суді над Марусею).

Іван, щоб урятувати кохану від страти (за вироком суду), звертається за допомогою до самого гетьмана Хмельницького. Коли заграли знову труби до походу, Іван відразу відгукується на поклик гетьмана, він у перших лавах, під корогвами. Для нього обов’язок – найперше і святе. Прощаючись з Марусею, він говорить:

«І знов земля кипить у боротьбі,

І знову я належу не собі».

Другорядні образи

Мандрівний дяк

Мандрівний дяк – дуже чуйна людина, що допомагає Марусі, ставиться до неї, як до власної дитини. Це людина проста та мудра, яка багато знає й глибоко переймається долею своєї країни.

Дід Галерник

Дід Галерник – старий мудрий козак, до якого Іван Іскра приходить порадитися про Марусю. Дід двадцять років пробув у неволі на галерах, а тепер виробляє з дерева ложки та різні немудрі хатні речі.

Родина Вишняків

Родина Вишняків є яскравим прикладом дрібних людських душ, для яких на першому плані – матеріальні цінності.

«Як він уміє красно говорить!

Які у нього займища і луки!

Вся Україна полум’ям горить,

Він і на цьому теж нагріє руки» (характеристика старого Вишняка).

Галя Вишняківна

Галя Вишняківна – заможна, проте негарна дівчина, з якою Гриць Бобренко зрадив Марусю Чурай. Гриця приваблюють статки багатої родини Вишняків, але аж ніяк не зовнішність нареченої та риси її характеру, її дрібна та меркантильна душа:

«Так пухкі у Галі рученята,

Коса білява, куца і товста.

Як реп’яшки, зелені оченята

І пишно закопилені вуста.

Глуха до пісні, завжди щось спотворить.

Все вишиває прошви подушок.

Ще як мовчить, – нічого. Заговорить, –

Гостренькі зуби – чисто ховрашок».

У творі також діють реальні історичні особи: полтавський полковник Мартин Пушкар, гетьман Богдан Хмельницький та ін.

2. Переглянути

https://www.youtube.com/watch?v=_a3qYXIJFjQ

https://www.youtube.com/watch?v=V0XCkWQ6gns