План роботи

з предмета українська мова та література

зі здобувачами освіти

на період карантину з 11.01.2021 по 24.01.2021

22 січня 2021

Група К 19 1/9 Українська література

Тема. Остап Вишня (Павло Губенко). «Моя автобіографія, «Письменники», «Сом».

1. Опрацювати

https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html

ст. 97 – 114. Прочитати усмішки, скласти паспорт творів.

Справжнє ім’я – Павло Губенко.

Письменник-гуморист.

За популярність його прозвали «королем українського тиражу». Через особливості тематики творів його названо «поетом полювання».

Засновник жанру «усмішка» в українській літературі:

Усмішка – особливий різновид гуморески, поєднання побутових замальовок із авторськими відступами, їй властиві дотепність і лаконізм.

Аналіз твору

Рік написання:

1927

Літературний рід:

епос

Жанр:

усмішка, гумореска

Тема:

розповідь про батьків, дитинство, навчання й формування світогляду письменника.

Ідея:

висвітлити в дотепній, гумористичній формі фактори, які впливають на формування митця.

Композиція:

3 розділи:

1 розділ – народження Остапа Вишні, його дитинство;

2 і 3 розділи – навчання Остапа Вишні; формування його світогляду.

Проблеми:

· формування митця;

· пошана до старших;

· повага до вчителів;

· відповідальність письменника за свою працю.

Особливості усмішки “Моя автобіографія”:

· У назві гуморески “Моя автобіографія” використано тавтологію.

· У творі Остап Вишня розповідає про самого себе. Розповідь ведеться від першої особи.

Скорочений переказ

Письменник не має жодного сумніву, що він таки народився, хоч мати десь 10 років казала синові, що його

«витягли з колодязя, коли напували корову Оришку».

Умови для розвитку були непогані, батьки «підходящі», мама була поруч малого сина, годувала його, а він їв, спав і ріс собі помаленьку. Один дідусь, швець, жив у Лебедині, другий, хлібороб, у Груні. У батьків було аж сімнадцятеро дітей, «бо вміли вони молитись милосердному». Одного разу батько сказав про сина, що той писатиме, і це віщування з часом справдилось.

Далі йдуть міркування про те, як із дитини може вирости письменник. Письменниками так просто не стають: їх завжди супроводжують якісь незвичайні події, а якщо цього у житті не буває, то не буває й письменника. Втім, головну роль у становленні майбутнього письменника відіграє все ж таки природа — картопля, коноплі, бур’яни. Саме вона навівала на дитину різні думки, а дитина сиділа собі і думала, думала. Все це відбувалося на городі, у картоплі, де хлопець сидів і колупав ямку, підриваючи картоплю.

Хлопчик ріс нервовим, вразливим змалку:

«Як покаже, було, батько череска, або восьмерика — моментально під ліжко й тіпаюсь».

З раннього дитинства добре запам’яталась авторові одна подія: як він упав із коня, а потім пролежав десь 3 тижні хворий. Тоді він зрозумів, що, мабуть, потрібний для літератури, якщо в такий момент не вбився.

Ось так проминули перші роки дитинства. Пізніше хлопця віддали до школи — не простої, а «Міністерства народного просвещенія». Вчив старенький учитель Іван Максимович, білий, як бувають хати перед зеленими святами. Вчив сумлінно, інколи застосовуючи лінійку, що ходила по школярських руках. Може, ця лінійка виробляла літературний стиль письменника.

Саме тоді почала розвиватися у автора «класова свідомість», і хоч за наказом батька він цілував пані ручку, та потім толочив їй квіткові клумби, тобто поводився, «як чистий лейборист». А коли пані починала кричати на хлопця, він ховався під веранду та й шепотів:

«Пожди, експлуататоршо! Я тобі покажу…»

До школи пішов дуже рано — не було й шести років. Коли скінчив школу, батько повіз його в Зіньків у міську двокласну школу. Цю школу закінчив 1903 року зі свідоцтвом, яке дозволяло «бути поштово-телеграфним чиновником дуже якогось високого розряду». Але працювати було ще рано, бо хлопцеві виповнилося лише тринадцять років.

Повернувся додому, а батько сказав, що доведеться знов його вчити, а в сім’ї було вже дванадцятеро дітей. Мати повезла сина до Києва у військово-фельдшерську школу, адже батько, як колишній солдат, мав право в ту школу дітей оддавати на «казьонний кошт». Вперше попавши до Києва, автор йшов, роззявивши рота, бо все йому було цікаво, особливо місцеві церкви, святині. Закінчив школу, став фельдшером.

А потім було нецікаве життя. Служив, вчився. Згодом вступив до університету.

Найбільше враження на автора справила книга «Катехізис» Філарета. Її треба було не просто читати, а знати напам’ять. Дуже любив книжки з м’якими палітурками:

«Їх і рвати легше, і не так боляче вони б’ються, як мати, було, побачить».

Не любив «Руського паломника», що його років двадцять підряд читала мати:

«Велика дуже книжка. Як замахнеться, було, мати, так у мене душа аж у п’ятах. А решта книг читалася нічого собі».

У 1919 році почав писати в газетах, підписуючись псевдонімом Павло Грунський. Перші матеріали — фейлетони. А з 1921 року працював у газеті «Вісті» перекладачем. Перекладаючи, зрозумів, що треба цю справу кинути і стати письменником:

«Он скільки письменників різних є, а я ще не письменник. Кваліфікації, — думаю собі, — в мене особливої нема, бухгалтерії не знаю, що я, — думаю собі, — робитиму».

«Зробився Остапом Вишнею та й почав писати…»

Усмішки Остапа Вишні – улюблені гуморески багатьох поколінь українців. Набільш популярною стала збірка “Мисливські усмішки”.

Аналіз твору «Сом»

Рік написання

1953

Літературний рід

епос

Жанр

усмішка (гумореска)

Тема

гумористична розповідь про сома, що жив у річці Оскіл і міг з’їсти гусака, гімалайського ведмедя і навіть парового катера.

Головна ідея

виховання любові до природи.

Композиція

Твір складається з 4 частин.

· 1 частина – читача запрошують побувати на річці Оскіл і помилуватися краєвидами.

· 2 частина – дід Панько застерігає туристів бути обережними біля ковбані (водойми), в якій живе сом.

· 3 частина – розповідь про сома, який тягав за собою паровий катер.

· 4 частина – розповідь героя-оповідача про те, як живляться соми і як їх ловити.

Особливості гуморески «Сом»

У гуморесці «Сом», як і в усіх «Мисливських усмішках», Остап Вишня широко використав гротеск та гіперболу, контраст між справжнім і вигаданим, змішування ліричного, сатиричного й фантастичного.

Усмішка «Сом» – оригінальне поєднання народного анекдоту й пейзажної лірики.

Персонажі

· оповідач;

· дід Панько.

Герой усмішки «Сом» дід Панько – знавець безлічі мисливських вигадок і побрехеньок, але разом з тим щирий любитель й охоронець природи.

Скорочений переказ

За славним містом Енськом на Харківщині тече річка Оскіл, що впадає у Північний Донець. Її заплава розбивається на кілька рукавів, зарослих густими очеретами, верболозом, соковитою травою. І скрізь сила-силенна озеречок, вкритих густою зеленою ряскою, лілеями. Пливуть, бувало, на човні дівчата, уквітчавшись тими білими лілеями, й тихо пісню співають.Чарівна річка Оскіл!

А скільки там диких качок! Як сядете на човна, то неодмінно побачите чирятку-маму з чиряточками, що, мов мишенята, шмигають, болотяних курочок, лисок, крижнів, широконосок. Гуляють качатка, у теплій воді купаються…

Якраз проти радгоспу річище в Оскола широченьке, вода чиста-чиста.

Далі йде діалог оповідача із місцевим жителем – дідом Паньком.

Дід Панько розповідав, що там така глибочінь — і дна не дістанеш. Але купатися там не можна, закрутить, завертить — і немає чоловіка. Живуть там величезні соми. Якось дід Панько сидів із паном на березі. Пливе великий табун панських гусей. Раптом один гусак як закричить. Залопотів крилами і зник під водою, а на тому місці щось як ляпне по воді, ніби чорною лопатою. Сом!

Вирішили дід із паном впіймати того клятого сома. Коваль зробив спеціального гака, насадили туди, як приманку, підсмажену гуску, прив’язали налигачами до осокора й закинули вночі в річку.

Сидять, дрімають, слухають пісню, що її Христя про пана виспівує. Пан ніби не чує, налигача в руці тримає. Раптом як смиконе! І потягло! Пан вірьовку тримає, а дід — пана. Довго водили, поки й витягли рибину — пудів на п’ять! Розчинили — а там таке, що й поперелякувалися.

Справа в тому, що в пана пропав мисливський собака Джой. Де тільки пан його не розшукував, листи писав — немає. А Джой любив у річці купатися. От сом його й ковтнув, усередині нього знайшли хвоста й шерсть собаки. Дід Панько сказав панові, що його Джой знайшовся. На питання пана, де ж він, Панько відповів, що пан сам його з’їв із сомом. Було тоді всім від пана, але й панові було гикавки та нудоти.

Коли діда питали, чи він не бреше, той відповідав, що навіть у книжці відомого письменника Сабанєєва описано, як в Уфимській губернії сом начебто проковтнув ведмедя. Соми — вони такі, й катера би проковтнули, та шуму бояться.

Сом — дуже сильна риба, могутня. Якось один дуже завзятий рибалка розповів, що вудив він на Дніпрі, аж раптом повз нього проти води промчав човен — і без мотора. Потім став на місці, закрутився, а з нього почувся одчайдушний крик про допомогу.

Рибалка підплив ближче, а там — дідок переляканий. Однією рукою в човна вчепився, а друга у воду звисає — заплуталася у волосіні. Тільки рибалка хотів допомогти, а сом як рвоне — так і домчав два човни до сусіднього села. Коли втомився, то рибалкам вдалося зачепитися за кущ і зупинитися. Витягли сома, а той завбільшки з човен. Ледь руку дідові не перерізав.

Наприкінці твору описуються особливості риби сом та розповідається, як його краще ловити. Сом — риба осідла. Найкраще ловиться літніми ночами. Інколи в його череві нібито можна знайти й холодну закуску, наприклад, копчену ковбасу, шпроти й т. ін.

«Інтересна риба сом!»

Наприкінці оповідач запевняє, що вся ця розповідь про сома – абсолютно серйозна, тут немає жодної вигадки.

Гумор — інтелектуальна здатність людини помічати в явищах їхні комічні сторони. На перший погляд, твори Остапа Вишні не дуже серйозні, проте пізнавальні і повчальні, вчать любити і цінувати природу, а ще вони продовжують життя, якщо вірити теорії, що сміх та почуття гумору впливають на довголіття.

2. Переглянути

https://www.youtube.com/watch?v=-NnLPJcuuo8

https://www.youtube.com/watch?v=tfxqKiOHids

https://www.youtube.com/watch?v=NN30ubIe6UE

https://www.youtube.com/watch?v=M4TniFXoao0

https://www.youtube.com/watch?v=eQfRqYdPE24

3. Тести. Закріплення.

Код доступу 1403388

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

Група К 19 1/9 Українська література

Тема. Микола Куліш. Сатирична комедія «Мина Мазайло».

1. Опрацювати

https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html

ст. 115 – 131. Прочитати комедію, скласти паспорт твору

Аналіз "Мина Мазайло"

Автор: Микола Куліш

Рік: 1929

Літературний рід: драма

Жанр: сатирична комедія

Тема: зображення міщанства й українізації в Україні у 20-і роки ХХ ст.

Ідея: викриття суспільних антиукраїнських явищ, національної упередженості й зверхності (великодержавного шовінізму).

Головні герої: харківський службовець Мина Маркович Мазайло та його родина: дружина Лина, син Мокій, дочка Рина; тітка Мотя (Мотрона Розторгуєва); дядько Тарас; подруга Рини Уля Розсоха; гімназійна вчителька Баронова-Козино.

Сюжет: харківський службовець "Донвугілля" Мина Мазайло хоче змінити своє українське прізвище на престижніше - російське Мазєнін, а його син Мокій, котрий "збожеволів від своєї укрмови", намагається йому перешкодити. Підтримує Мокія тільки національно свідомий українець дядько Тарас з Києва. На боці Мини його дружина Килина, дочка Рина, тітка Мотя викликана з Курська (тітка Мокія і Рини по матері).
Врешті-решт, Мину Мазайла звільняють з посади "за систематичний і зловмисний опір українізації".

Сюжетні лінії: Мина - Мокій, Уля - Мокій, тьотя Мотя - дядько Тарас та інші.

Композиція: 4 дії

Сценічне втілення: дістала від Головреперткому республіки категорію "А" (пріоритетність п'єси для укладачів репертуару театрів); обійшла театри Дніпропетровська, Маріуполя, Житомира, Вінниці, Херсона, Одеси, Києва (Київський театр ім. І. Франка, поставив Гнат Юра)і Харкова (харківський театр "Березіль", поставив Лесь Курбас).

Особливості п'єси "Мина Мазайло":

· Драму не можна перекласти: втрачається обігрування українських і російських прізвищ;

· Немає позитивних персонажів (дядько Тарас сумнівається у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокія теж не можна назвати патріотом: українська мова цікавить його з наукової точки зору);

· У творі містяться досить прозорі натяки на облудність насильницької радянської українізації;

· Фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, бо в той час більшовики підтримували перевертнів.

Сюжет перегукується з п'єсою Мольєра "Міщанин-шляхтич" та трагікомедією І. Карпенка-Карого "Мартин Боруля".

Лесь Курбас про п'єсу: "Я вважаю п'єсу "Мина Мазайло" за виключну річ, як і взагалі Куліша я вважаю за геніальну людину!"

Л. Танюк: "Суттєве у психологічному фарсі Миколи Куліша те, що, всупереч багатьом твердженням, мовна проблема, хоч і яка важлива, не головна в ньому,— вона лише зовнішній сюжет “дискусії з національного питання”, лише символ, знак проблеми глибшої, суспільно-громадської, зумовленої відчуттям (чи запереченням) як свого “національного я”, так і своєї загальнолюдської сутності."

2. Переглянути

https://www.youtube.com/watch?v=oTp-GnhACvo&t=16s

https://www.youtube.com/watch?v=ohABDBnf3kE

https://www.youtube.com/watch?v=pValrR_Ni9M

https://www.youtube.com/watch?v=Kg3KTWIYfXc

3. Тести. Закріплення.

Код доступу 8362576

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

Група К 20 1/9 Українська мова

Тема. Подвоєння та подовження приголосних

1. Опрацювати

https://4book.org/uchebniki-ukraina/10-klass/ukrayinska-mova-10-klas-zabolotniy-2018-ukr

За підручником &29 ст.109 – 113, виконати вправу 255

. Подвоєння та подовження приголосних

Двi однаковi лiтери на письмi можуть позначати подовжений м’який приголосний або збiг однакових приголосних.

Збiг однакових приголосних виникає:

За збiгу кiнцевих i початкових лiтер рiзних частин слова (морфем):

префiкса та кореня: ввiчливий, оббiгти
кореня та суфiкса: сонний
префiкса та префiкса: возз’єднання
суфiкса та суфiкса: письменник
основи дiєслова минулого часу, що закiнчується на -с i постфiкса -ся: пасся, трясся
частин складноскорочених слiв: спорттовари, вiйськкомат

У наголошених прикметникових суфiксах -енн- i -анн- (-янн-) переважно зi значенням збiльшення ознаки, пiдсилення, можливостi дiї: здоровенний, нескiнченний.

Виняток: шалений, священик.

У словах Ганна, бовван, лляний, ссати, овва та похiдних.

ЗНО Щоб не помилятися в написаннi прикметникiв та дiєприкметникiв, слiд запам’ятати, що -нн- пишемо в суфiксах -енн- та -анн-, якщо на них падає наголос. Наприклад: несказанний - несказаний, нездоланний - нездоланий, нездiйснeнний - нездiйснений.

Подовження - явище, притаманне українськiй мовi (на вiдмiну вiд багатьох iнших). Подовжуються приголоснi д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш, якщо вони стоять у позицiї мiж голосними:

В iменниках середнього роду: знаряддя, знання. Але в назвах малих iстот подовження немає.

Наприклад: гусеня, каченя, теля.

В орудному вiдмiнку однини iменникiв жiночого роду III вiдмiни перед -ю: сiль - сiллю, зустрiч – зустрiччю.
У прислiвниках перед я, ю: зрання, навмання, спросоння, попiдвiконню, попiдтинню.
У словах Iлля, рiлля, стаття, суддя.
У дiєсловах ллю, ллєш, ллється тощо.

Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка: гіл(л/лл)я, зустрі(ч/чч)ю, орли(н/нн)ий рі(л/лл)я, підні(ж/жж)я, камі(н/нн)я ві(д/дд)ати, силе(н/нн)ий, глиня(н/нн)ий ку(т/тт)я, сувере(н/нн)ий, узбере(ж/жж)я Орлиний, глиняний, кутя

1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:

а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти;

б) кінця першої і початку другої частини складноскоро-чених слів: військкомат, міськком;

в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний, ранок —ранній, причина —причинний, закон — законний, година —годинник, вікно —віконниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно;

г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -ся: винісся, розрісся, трясся.

Буквосполучення нн пишеться:

а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний;

б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний, а також у прикметнику старанний;

в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний.

2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і, е в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; життя, життю, у житті; знаряддя, знаряддю, у знарядді; зілля, зіллю, у зіллі; Запоріжжя, Запоріжжю, у Запоріжжі; волосся, волоссю, у волоссі; питання, питанню, на питанні;

б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття — почуттів; відкриття — відкриттів та ін;

в) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. д.; стаття, статті, статтю, статтею (але в родовому множини — статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею;

г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: тінь — тінню; мить — миттю; молодь — молоддю; вісь — віссю; міць — міццю; подорож: — подорожжю; ніч — ніччю; розкіш —розкішшю; річ —річчю; Рось —Россю;

д) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та ін.

2. Переглянути

https://webpen.com.ua/pages/Pravopys_Pryholosnyh/6_extension_doubling_consonants.html

https://www.youtube.com/watch?v=6vELu8B_bPg

https://www.youtube.com/watch?v=7cUBd62xsQg

https://www.youtube.com/watch?v=ftcqbnXFX-s

3. Тести. Закріплення.

Код доступу 2200852

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

Відповіді надсилайте на електронну адресу nata.shevtsova@ukr.net або звертайтеся у приват через Viber .