План роботи
з предмета українська мова та література
зі здобувачами освіти
на період карантину з 28.04.2021
28 квітня 2021
Група К 19 1/9 українська мова
Тема. Інформаційні жанри.
Діалогічні жанри
1.Опрацювати матеріал
https://pidruchnyk.com.ua/466-ukrayinska-mova-zabolotniy-11-klas.html
$44 – 45 ст. 198 – 207
Виконати вправу 440
Інформаційні жанри
ІНФОРМАЦІЙНІ ЖАНРИ – жанри
публіцистики, найважливіша ознака яких – новизна факту, що повідомляється.
До інформаційних жанрів
відносять замітку, звіт, інтерв”ю, репортаж, інформаційну кореспонденцію
(жанри, головне завдання яких повідомити, відтворити, описати факт, подію.
явище).
Замітка - найпростіший жанр
оперативного газетного повідомлення. Його головні властивості: стис-лість у
подачі новини, ощадливість тексту, який не повинен перевищувати 35-40 рядків,
точність і зрозумілість його для масового читача. Замітку небезпідставно
вважають найдавнішим жанром жур-налістики.
Звіт - це інформаційне
повідомлення про роботу та перебіг заходу, у якому брала участь певна група
людей, що вирішували суспільно важливі питання.
Репортаж - це жанр, який
передбачає оперативну і яскраву розповідь про подію, ситуацію, явище. Репортаж
- це розповідь очевидця або учасника події. Новина тут обростає суб'єктивними
враження-ми спостерігача та його співпереживаннями.
Інтерв'ю - це жанр, що
подає суспільно вагому новину у вигляді відповідей особи на запитання
жур-наліста. Сучасна журналістика все ширше використовує і жанр бесіди. Це
такий різновид інтерв'ю, у якому журналіст не обмежується короткими
запитаннями, а сперечається з співбесідником, коментує його відповіді і
висловлює свою оцінку події.
Найважливіша ознака
інформаційних жанрів - новизна факту, що повідомляється. З цією ознакою
інформації пов”язана така риса як оперативність, наявність у матеріалах цього
виду подієвого поводу.
Зрозуміло, оперативність
важлива риса газети в цілому, але оперативність інформації особливо висока.
Діалогічні жанри
Діалогічне мовлення — процес мовленнєвої взаємодії двох або більшої кількості
учасників спілкування. У межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі
виступає як слухач і мовець.
Діалогічному
мовленню властиві ситуативність, емоційна забарвленість, спонтанність і
двосторонній характер.
До основних діалогічних жанрів належать бесіда, телефонна розмова, листування.
Бесіда — розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної
інформації, вирішення важливих проблем. Складність бесіди полягає в тому, що в
ній наявний експромт; щоб успішно вести бесіду, треба мати життєвий досвід,
великий запас теоретичних знань, володіти мовним етикетом.
Для успішної бесіди потрібно:
• ретельно готуватися;
• бути уважним і тактовним у розмові;
• уміти слухати співбесідника, ураховувати його позицію;
• стежити за реакцією того, з ким спілкуєтеся;
• бути точним, логічним і лаконічним.
Не можна перебивати співбесідника, різко прискорювати темп мовлення, переходити
в розмові на особистості.
Функції бесіди:
• обмін інформацією;
• планування роботи, заходів;
• контроль діяльності, її координація;
• вирішення актуальних проблем;
• пошук і висунення нових ідей.
Етапи бесіди
1. Визначення часу й місця зустрічі.
2. Початок бесіди (створення сприятливої атмосфери спілкування: усмішка,
привітання, поза й жести).
3. Формування мети зустрічі.
4. Обмін думками й пропозиціями.
5. Підсумок бесіди та прощання.
Телефонна розмова — один з видів (жанрів) усного ділового мовлення й
приватного спілкування, що передбачає розмову на відстані. Оскільки
співрозмовники не бачать один одного, то жести, міміка та зовнішній вигляд не
відіграють роль у спілкуванні.
Одна з головних вимог до телефонної розмови — це лаконічність. До розмови треба
готуватися: наперед продумати вітальну етикетну формулу, тему розмови,
послідовність викладу думок, завершення спілкування й прощання. За правилами
телефонного етикету розмову повинен завершувати той, хто телефонує. Якщо
співрозмовник старший за віком, посадою або це жінка, то треба їм дати право завершувати
розмову. Під час розмови не забувайте про формули ввічливості. Перші фрази
слугують представленню сторін. Особа, яка знімає труб- ку, має назвати себе або
установу: Михальська біля телефона; головний бухгалтер Черненко; деканат
психологічного факультету. У відповідь також називають себе або
установу.
2. Переглянути
https://www.youtube.com/watch?v=SHYUs1Pe_x0
https://naurok.com.ua/prezentaciya-praktichna-ritorika-movlennevi-zhanri-166716.html
3.Тести
Код доступу 8405693
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Код доступу 8324733
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Група Е 19 1/9
українська мова
Тема. Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених вставними словами.
Кома в складному
реченні
1.Опрацювати матеріал
https://pidruchnyk.com.ua/466-ukrayinska-mova-zabolotniy-11-klas.html
&33 ст. 147 -151
Просте ускладнене
речення
Вставні слова та речення
Вставними називаються слова або сполучення
слів,- що виражають ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення і не
виступають членами речення:
І найвища, по-моєму, це краса вірності (О.
Гончар); Правда, з того часу втекло вже чимало води (Ю. Збанацький).
У першому реченні той, хто говорить, за
допомогою вставного слова по-моєму вказує, що думка належить
йому, а в другому — словом правда — стверджується
достовірність. Вставні слова, словосполучення й речення вимовляються швидше і
нижчим тоном, ніж слова того речення, до якого вони введені, і виділяються
паузами.
За значенням вставні слова і словосполучення
поділяються на такі групи:
1. Слова і словосполучення, що виражають
упевненість, достовірність того, про що говориться в реченні: безумовно,
безперечно, без сумніву, очевидно, дійсно, справді, звичайно, правда, певна
річ: Кожному, звичайно, приємно, коли в кімнаті стоять
квіти.
2. Слова і словосполучення, що виражають
непевність, припущення, гаданість повідомлюваного в реченні: мабуть,
може, може бути, здається, як видно, вочевидь:
Молоденькі гіллясті берізки, може,
тільки вночі покрились листям (Ю. Збанацький).
3. Слова і словосполучення, що виражають
радість, задоволення, незадоволення, співчуття, жаль, здивування: на
жаль, шкода, на радість, на щастя, на сором, дивна річ, як на біду, як
навмисне: Населення, на диво, зустріло нас привітно
(Я. Баш).
4. Слова і словосполучення, що вказують на
зв'язок висловлюваної думки з попередньою, на послідовність викладу: по-перше,
по-друге, нарешті, інакше кажучи, наприклад, однак, навпаки, таким чином,
значить, отже, словом: Тільки в середині червня роботи, нарешті,
були завершені.
5. Слова і словосполучення, що вказують на
джерело повідомлення: з точки зору, на мій погляд, на думку, за
повідомленням, як кажуть, як відомо, як зазначено, по-моєму, по-твоєму,
по-вашому: Сміх, кажуть, віку додає (Ю. Збанацький).
6. Слова і словосполучення, які вживаються
для того, щоб активізувати увагу слухача або читача: знаєте, вірите,
уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте: Але доля звела нас дуже
близько і, повірте, здружила (Ю. Збанацький).
Вставні речення здебільшого виражають
ті самі значення, що й вставні слова і словосполучення.
Вставними можуть бути речення
означено-особові (це добре знаю, думаю, як бачите, дозволю собі
сказати, нагадаю ще раз), неозначено-особові (як про це
кажуть, як про це думають), безособові (нам думається, треба сказати).
Вставні слова, словосполучення і речення
найчастіше відокремлюються комами:
Справді, хвилин за десять у
сусідній кімнаті почулися голоси (С. Журахович); Перші олімпійські ігри, за
народними переказами, відбулися 776 року до нашої ери.
Вставні слова і речення, що виражають
додаткові повідомлення чи побіжні зауваження, виділяються дужками або, рідше,
тире. Стоять вони або в середині речення, або в кінці:
У всьому світі (не секрет!) зростає
наш авторитет (С. Олійник); Пишу листа із Кабарди (тобі земля ця
невідома) (М. Нагнибіда); Ще недавно у віконце кожен день дивилось
сонце, а тепер — пора настала — хуртовина загуляла
(Янка Купала).
2. Переглянути відео
https://www.youtube.com/watch?v=u9btCjjVHuU
https://www.youtube.com/watch?v=MXEJLEeLK5M
https://www.youtube.com/watch?v=hINKHMwoCJs
3. Виконати тест
Код доступу 5258420
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Група Мк 18 1/9 українська література
Тема. Володимир Діброва «Андріївський узвіз»
1. Опрацювати матеріал
https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html
ст.240
АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Дайте
відповідь на питання:
-
Яких
письменників ми називаємо сучасними? (письменники,
що діють в наш час).
-
Назвіть
імена сучасних українських письменників (Андрій Курков, Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Василь Шкляр, Іздрик
Юрій, Роздобудько Ірен).
Поет К. Москалець
дотепно зауважив, що не кожному з нас вдасться дожити до пенсії, проте всім
доведеться дотягти до смерті.
Як ви розумієте це висловлювання?
Шановний
одинадцятикласнику, якщо тебе зацікавить подана в конспекті інформація, радимо
прочитати роман у повному обсязі.
СПРИЙНЯТТЯ
ТА ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ; ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК
Повідомлення для учнів.
Володимир Діброва, представник «задушеного
покоління», той, чия молодість припала на період брежневського застою, той,
хто, наспівуючи пісні «Бітлз», висміював комуністичну ідеологію й плекав
замість совєтського колективізму індивідуалізм, до пенсії таки дожив.
Народився 11
серпня 1951, у місті Донецьку. Батько — Георгій Савич
Діброва, мати Нона Дмитрівна.
Вчився у Київському університеті імені Тараса
Шевченка, на факультеті
романо-германської філології, відділ перекладачів (1968—1973).
У 1985—1988 — аспірант Інституту літератури ім. Т.Шевченка
АНУ.
Яскравий представник
«андеґраундної альтернативи» 1970 — 1980-х років, що творилася паралельно
до радянського офіціозу — у самвидаві.
Дебютувавши наприкінці «перестройки» двома книжками в офіційному
друці («Тексти з назвами і без назв», 1990; «Пісні Бітлз», 1991), він одразу став одним із найпопулярніших
українських прозаїків, перекладеним у Німеччині, Польщі, Угорщині, Шотландії, США, Канаді.
1996 року перекладався в американському
видавництві «Northwestern University Press»
Нагороджений премією ім. Миколи Лукаша.
Від 1994 року живе й працює в США,
викладає в Українському науковому інституті
Гарвардського університету.
2007 року - роман
«Андріївський узвіз» переміг на третьому конкурсі «Книга року Бі-Бі-Сі».
Прочитайте анотацію.
АНОТАЦІЯ
Це –
«роман-подорож» сучасного українського письменника Володимира Діброви. На
початку твору його головний герой, потрапивши на свято міста, піднімається
Андріївським узвозом. Там він опиняється в критичній ситуації, непритомніє і
ніби подорожує в бік дитинства.
Він робить п´ять зупинок у
ключових моментах свого життя, де ще раз переживає кохання й хворобу, стає
свідком суспільних змін, просувається по службі, робить ті самі помилки й перші
дитячі кроки у пізнанні світу. Цього разу він бачить та розуміє все, але нічого
не може змінити. А ще він дізнається, що в його житті була таємниця, про яку
він, виявляється, знав, починаючи із п´яти років. Ця таємниця ніколи не
залишала його, особливо в ситуаціях небезпеки та скрути. Події цієї подорожі
охоплюють 1948 - 2002 роки й відбуваються на тлі Андріївського узвозу – вулиці,
яка з´єднує низ міста з верхом, дитинство героя – зі зрілістю, скороминуще – із
вічним. Роман «Андріївський узвіз» розрахований не лише на шанувальників
рідного слова, але й на всіх, хто звик читати.
Прочитайте
стислий сюжет книги.
У «Андріївському
узвозі» 54-річного чоловіка зі смаком і досвідом, чоловіка, який відчував при
ходьбі кожен м’яз свого тіла, який дослужився до посади проректора, раптово
хапає інсульт. Оскільки держава прирівняла науковців до держслужбовців, пенсія
в чоловіка має бути не найгіршою. Проте це його чомусь не радує. У нього є
донька, дружина, два зяті — колишній і актуальний – обидва талановиті поети.
У чоловіка намічається внук,
якого назвуть на честь діда. І це найсвітліший момент роману. У чоловіка є
друг-ректор, з яким він розсварився через кляту ректорку, і коханка, яка
брутально кидає чоловіка, бо виходить заміж за іноземця. Через відкоша,
отриманого від останньої коханки, у чоловіка й стався інсульт. На щастя, після
лікування йому милостиво повернули всі досі паралізовані частини тіла. Після
такого дива герой повернувся не тільки в лоно родини, а й у лоно церкви.
На святі міста, що традиційно
відбувається на Андріївському узвозі, із чоловіком стався другий інсульт. У
коматозному стані він мандрує в потойбіччя. Виринаючи із потойбіччя й
потрапляючи в реальність, чоловік бачить обличчя дружини, осяяне любов’ю, в
якому збіглися початок і кінець. Він розуміє — йому вибачили.
ЗАКРІПЛЕННЯ
ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Евристична бесіда.
- Чим твір Володимира Діброви може захопити
сучасного читача?
- Як ви
ставитесь до поведінки персонажів?
Пропонуємо
прочитати вислови сучасної літературної критики про роман «Андріївський узвіз».
Як на перманентного
перелюбника й ловеласа пенсійного віку така кінцівка видається усе-таки
сентиментальною. Саме через це роман «Андріївський узвіз», незважаючи на
домінуючий трагікомізм, прочитується як фарс і водевіль.
В. Діброва нагадує
читачам: смерть — не найгірше, що може трапитися із нами в житті. Трагічною, на
думку прозаїка, є відірваність української людини від християнської й
національної традиції, про що свідчить фальшиве нацреалістичне дійство, яке
змушений оглядати чоловік увечері перед першим інсультом. Трагічною є родина
без любові, дружба без довіри. За В. Дібровою, нещастя нерідко об’єднує родину
значно ефективніше, ніж щастя, а співчуття є одним із різновидів любові, –
можливо, найзворушливішим. Трагічним є й розчарування людини, коли талант
виявляється підробним, а справа життя – пшиком. В. Діброва знає, що вартість людини
вимірюється тим, наскільки гідно вона витримує удари долі, а також її здатністю
залишатися на висоті за найскрутніших обставин. Проте його герой у переломні
моменти воліє все-таки рятуватися втечею. Він просто хапається за рятівну линву
— й летить.
У романі
«Андріївський узвіз» В. Діброва намагався вписати біографію свого «задушеного
покоління» в історію України, хоча й не показав геноциду власної родини як
основи незалежності. З висоти пташиного польоту над Андріївським узвозом його
герою відкривається те, що прийнято називати Задумом. Як і в усій своїй
творчості, В. Діброва передає відчуття приреченості свого покоління, що
народилося не в тому місці й не в той час. Якщо совєтський період — атмосферу
«благословенного застою» — в «Андріївському узвозі» прозаїку вдалося відтворити
переконливо, то час незалежності, на мою думку, – ні. Оскільки він означений
пунктирно (можливо, тому, що сам В. Діброва тривалий час живе за межами
України).
У «Андріївському
узвозі» прозаїк залишився вірним іронічному стилю. Його іронія гірка,
скептична, а сміх переважно невротичний. Цей сміх, як спазм, перехоплює горло.
Звичайно, він маскує ридання. Відомо, що сучасна українська література
соромиться сліз. Її творці вирішили сміятися завжди і скрізь, наслідуючи М.
Гоголя, а не Т. Шевченка. Одначе є моменти, коли без сліз (і то рясних) не обійтися.
Мотиви у цьому
романі теж традиційні. Центральним є мотив любові, який так оптимістично
прозвучав свого часу ще у оніричній післямові до роману «Бурдик»: «любов — це
те, що є завжди! Серед того, чого нема ніколи!» У «Андріївському узвозі» любов
перетворюється на метафоричну линву, вхопившись за яку, чоловік подорожує в
часі, здійснюючи п’ять зупинок, що символізують вузлові моменти його біографії.
Саме на п’ятій зупинці, у дитинстві, герой розкриває читачеві свою таємницю.
Дитиною він прагнув покататися на тарзанці, але дорослі категорично забороняли
йому це робити. Маленький хлопчик зрозумів — дорослі нещасні, бо бояться
розігнатися, схопитися за линву й відірватися від землі.
Людське життя надто коротке – лише п’ять зупинок, і
ти вже сивий, розбитий інсультом, падаєш посеред вулиці й хтозна, чи
піднімешся. Що лишається? Хіба що схопитися за линву минулого, щоб повернутися
туди, де вже був. І з кожним кроком назад знімати з себе, немов лушпиння,
дріб’язкові клопоти та інтриги, захоплення та невдачі, амбіції та проблеми,
характерні певному вікові… Герой книги проходить п’ять зупинок: Статечний вік –
Зрілість – Молодість – Юність – Дитинство. І наприкінці бачить, що навіть
опинившись у точці відліку, не має змоги щось змінити: «В який би він зараз бік
не пішов, він вже знає, чому його так вабить линва. Він бачив, що вона
проходить через все його життя».
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Андріївський_узвіз_(роман))
(http://litakcent.com/2007/12/25/roksana-harchuk-smert-ce-ne-najhirshe-scho-mozhe-trapytysja-z-namy-v-zhytti/)
2.Переглянути відео
https://www.youtube.com/watch?v=HqTad1WKjls
https://naurok.com.ua/volodimir-dibrova-andri-vskiy-uzviz-223176.html
3. Виконати Тест
Код доступу 1827150
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Тема. Література рідного краю
1. Опрацювати
(На правах прес-реліза)
Юрій Іванович Кириченко народився 15 січня
1954 року в селі Копані Васильківського району Дніпропетровської області в сім’ї
вчителя. Закінчив філологічний факультет Дніпропетровського держуніверситету. Працював кореспондентом
обласної ґазети „Прапор юності“, був редактором Дніпропетровського
облтелерадіокомітету. Член Національної Спілки журналістів України. Завідував
Кабінетом молодого автора Дніпропетровської письменницької організації, керував
обласним літературним об’єднанням імені П.Т.Кононенка. Лауреат премії імені
Г. І. Петровського (1990р.). Друкується в журналах, альманахах, колективних
збірках. Окремі його поезії побачили світ у перекладах російською та киргизькою
мовами. Юрій Кириченко – автор 50 поетичних книг: „Каліграфія весни“, „Яблуня
для тебе“, „Сонячна криниця“, „Брама спраглого степу“, „Післямова до розп’яття
вуст“, „Кохання в пеклі“, „Окрушини поранених зірок“, „Серце в сорочці з
любистку“, „Хліб з громів і райдуг“, „Карбування золотом душі“, „Вінчання в
храмі болю“, „Прозріння круточолих літер“, „Поклик струни в тумані“, „Кава з
ворогами“, „Примножений вогонь“, „Чорний шоколад – для білих мишей“, „Дари
Господні“, „Невиліковна ліра“, „Іду – на південний схід…“, „Смерть без’язикого
сина“, „Прощання з пасльоновим цвітом“, „Мальви на лезах“, „Суд над Мазепою“,
„Читання серед ночі“, „Чаювання з чужим щастям“, „Борг шаблям і кобзам“, „Перехід на
передзим’я“, „Три картоплини“, „Плацдарм розкорчованої свідомості“, „Зброярська
крамниця“, „Заблукані сніги“, „Льодовиковий період“, „…За мить до затемнення
сонця…“, ,,Ходіння за три мрії“, ,,Кисневе голодування клітин“, ,,Переселення
земноводних“, ,,Віддяка музі та мавзеру“, ,,Чужі солдати“, ,,Єдність змісту і
форми“, ,,Гра з вогнем“, ,,Курок на зводі“, ,,Флешка від Флорентійця“, ,,Марш
відчайдушних“, ,,Перевзування душі“, ,,Мотокрос по сталактитовій стіні“, ,,На
уроках у срібного сяйва“, ,,Звіряння у найпотаємнішому“, „Лектура Соні Маузер,
або Придане для сучасної бомбистки“ (переклад на російську Вікторії
Мірошниченко), „Між серцем та вустами“ (авторизований переклад на російську
Павла Кашаєва), „Балада про солдатські поцілунки“. Тематичний діапазон
письменника об’ємний. Навіч – своєрідний життєпис роду і народу: козацька
звитяга, розстріляне Українське Відродження, єдність людини з природою. Окремо стоїть
баладно-поемний масив – визначальний у творчості письменника. Поруч з
громадянською тісно сусідує інтимна лірика, сатира, рубаї. На метафоричному
рівні досліджується ґенеза людських об’єднавчих засад та протистоянь. Знаний
письменник Ю.Кириченко і як критик, публіцист, перекладач. Вертикальну
зорієнтованість має діяльність Юрія Івановича Кириченка як
журналіста-міжнародника: учасник IV Міжнародного антитерористичного форуму ,,Захист прав
людини у боротьбі з тероризмом“ (7 – 8 червня 2007р.). Імпульс для творчості,
як журналісту і письменнику, Юрію Кириченку дав Міжнародний форум
,,Євроатлантичне майбутнє України“, який проходив з 11 по 13 червня 2007р. в
Києві в Дипломатичній Академії України. 5 – 9 липня 2007р. Юрій Кириченко
представляє журналістський корпус України на 16 щорічній сесії Парламентської
Асамблеї ОБСЄ, яка проходила під куполом Верховної Ради України. Наслідки
творчих ужинків: Київська Спілка журналістів України (асоціація ,,Міжнародне
співробітництво“) нагородила письменника і журналіста Юрія Кириченка Грамотою
,,За високі творчі здобутки та вагомий внесок у розвиток національної
журналістики“ (14 лютого 2008р.). 27 – 28 лютого 2008р. в Криму, в
Лівадійському палаці проходив ,,Міжнародний форум з питань співпраці в сфері
торгівлі“, в епіцентрі якого було і журналістське перо Юрія Кириченка. Враження
від форумів, трансформовані в письменницькі сюжети, лягли в основу сторінок
майбутніх книг. 14 лютого 2008р. у Києві, в Будинку кіно, з успіхом пройшов
творчий вечір письменника Юрія Кириченка ,,Поет у колі друзів“. Серед гостей
класика сучасної української поезії – письменники, журналісти, генерали,
дипломати, лікарі, студенти, вчителі, артисти: цвіт творчої інтеліґенції Києва
та України. Нині Юрій Кириченко – за письмовим столом, наструнений на поклик
сучасності, заглиблений в історичні витоки трудів і звитяг. З 1984 по 1999рр. –
член Спілки письменників України. Делегат IХ, Х ( I
Незалежного), II
з’їздів письменників України. З 2001р. – член Реґіональної Спілки письменників
Придніпров’я та Міжреґіональної Спілки письменників України. Обіймав посаду
заступника директора з національно-патріотичного виховання Дніпропетровського
інституту Міжреґіональної Академії управління персоналом (2005р.). Юрій
Кириченко – член Президії та Правління Всеукраїнської творчої спілки ,,Конґрес
літераторів України“, заступник голови Правління Міжреґіональної Спілки письменників України (2008р.), член
Міжнародного Співтовариства Письменницьких Спілок. Лауреат літературних премій імені Володимира Сосюри
(2006р.), імені Володимира Даля (2007р.), імені Бориса Грінченка (2008р).
Керівник Центру „Свобода слова“, президент Літературного фонду імені Павла
Полуботка. Знаковою публікацією в періодиці останніх літ стала
,,Єдність змісту і форми, або Книжка під журнальною обкладинкою“ (ж.,,Крила“ №3 (42)’2007). Кавалер орденів
Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня та Святих Кирила і Мефодія (2008р.).
За Дух і Літеру козацької звитяги в творчості нагороджений медаллю Богуна
(2008р.). Юрій Кириченко – віце-президент з гуманітарних питань Українського
національного відділення Міжнародної академії наук екології і безпеки
життєдіяльності (2008р.). 16 липня 2008р. у Києві, в Будинку кіно, з нагоди
1020-річчя хрещення Руси-України з успіхом пройшов авторський вечір поета
Юрія Кириченка ,,І слово було Бог“. Відзначений Почесним дипломом МСПС (2008р.)
та Почесною грамотою Українського національного відділення Міжнародної академії
наук екології і безпеки життєдіяльності (2008р.) Генерал-лейтенант УСП (2010р.). Нагороджений Почесним хрестом за
вклад в розвиток УСП I
ступеня (2008р.) та відзнакою „За службові досягнення“ (2009р.) 15 січня
2009р., в День свого 55-річчя,
Юрій Іванович Кириченко став першим лауреатом Міжнародної літературної премії імені Тараса Шевченка. Протягом
означеного 2009 року читачі вітали Юрія Кириченка і в якості лауреата
Міжнародних літературних премій імені Григорія Сковороди та Михайла
Матусовського. А в 2010р. Юрій Іванович Кириченко став лауреатом літературної
премії імені Юрія Каплана. За переклад з молдавської на українську мову книги
класика сучасної молдавської поезії Григорія Вієру „Я живу над бескидом
любові…“ та публікацію її в альманасі „Свій варіант“ (№15, 2011р.), а також за
публікацію в цьому ж виданні у своєму перекладі з турецької на українську мову
добірки поезій видатного турецького поета Назима Хікмета „І поміж нами час – у
сотню літ…“ нагороджений Почесним дипломом Української Служби Порятунку. 27
жовтня 2011р. Конґрес літераторів України та Фундація Лариси Скорик, з нагоди
виходу в світ п’ятдесятої книги поета, відзначили Юрія Кириченка Нагородою
імені Бориса Антоненка-Давидовича „За довершеність Слова“. За книгу сатири
„Чорний шоколад – для білих мишей“ (1997р.) Юрію Кириченку присвоєно звання
лауреата літературної премії „Золота шпага сатири з тризубом та алмазами з
копалень царя Соломона“ (2011р.). Лауреат журналістської премії „Правдочолість
друкованих слів“ (2012р.). 2012 рік вшанував Юрія Кириченка спочатку двома
Міжнародними літературними преміями: імені Григорія Вієру та імені Назима
Хікмета, а за ними, 3 липня цього ж таки 2012р., до списку почесних відзнак
долучилося ще дві Міжнародні літературні премії: імені Шота Руставелі та
Незалежна Міжнародна літературна премія високої духовності імені Ніно
Бурджанадзе. 24 липня 2012р. поет Юрій Кириченко став лауреатом літературної та
суспільно-політичної премії гуманістичної свідомості „Поезія – соратниця
Феміди“. Кордони умовностей
справжню творчість не обмежують. Сходження до кратера натхнення і
самозреченості триває.
Катерина Батушан
Юна
поетеса з Дніпропетровська вражає своєю емоційністю та відвертістю. Про таких
письменників, як вона, кажуть, що краще один раз почути, аніж сотню прочитати.
Харизматичність та
мужність – саме так можна описати її творчі вечори. Тендітна дівчина, яка не
приховує від своїх читачів всі язви навколишнього світу, її міста, її
оточуючих.
Місцями жорстока, а
місцями ніжна та жіночна – саме такою вона постає у своїх поетичних тв
Леся Степовичка (Булах
Олександра Несторівна) народилася 21 травня 1952 р. у с. Петриківка
Царичанського району на Дніпропетровщині. Працювала робітницею на заводі,
швачкою-мотористкою на фабриці. Закінчила романо-германське відділення філологічного
факультету Дніпропетровського університету та аспірантуру. Підготувала
кандидатську дисертацiю з
германiстики. Тривалий час
викладала на кафедрі германської філології ДДУ та кафедрі іноземних мов
Металургійного інституту. Закінчила спеціальні курси конференц-перекладачів,
працювала у ФРН, Австрії, Люксембурзі, Бельгії.
Поет, перекладач, публіцист, прозаїк.
Член НСПУ з 2000 р. З грудня 2002 року голова Правління ДОО НСУ. Член Ради та
член Президії НСПУ.
Дипломант літературного конкурсу ім. О. Гончара журналу «Бористен» 1997 р.
(номінація «Публіцистика») та 2001 року (номінація «Художній переклад»).
Нагороджена Почесною відзнакою Міністра культури та мистецтв України «За
досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2003).
2. Переглянути
http://publikazion.blogspot.com/p/blog-page_41.html
http://week.dp.gov.ua/osvitnia-prohrama/do91/literaturna-istoriya-dnepropetrovshyny
http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/175
https://naurok.com.ua/prezentaciya-vidatni-postati-nikopolya-81561.html
Відповіді надсилайте на електронну адресу nata.shevtsova@ukr.net або звертайтеся у приват через Viber .
Коментарі
Дописати коментар