План
роботи
з
предмета українська мова та література
зі
здобувачами освіти
на
період карантину з 29.03.2021
2 квітня 2021
Група К 19 1/9 стилістика
Тема. Омоніми.
Джерела омонімії.
Пароніми. Словник паронімів.
1.Опрацювати матеріал
ОМОНІМИ
Від багатозначності треба чітко
відмежовувати омонімію.
Омоніми - це слова, однокові або подібні за звучанням,
але різні за лексичним значенням.
Наприклад, балка - яр з положистими схилами і
балка - дерев'яний чи металевий брус для перекриття
стелі; порох - пил і порох - вибухова речовина; чайка - птах і
чайка - човен.
Отже, омоніми мають однаковий звуковий склад, але
зовсім різні за значенням, це різні слова, а не різні значення одного й того ж
слова: стан - талія, стан - ситуація,
обставини, стан - у техніці.
Омоніми сучасної української літературної мови
переділяються на дві групи: повні (прості) і неповні (часткові).
Повні омоніми - це такі слова, які зберігають однакове
звучання в усіх граматичних формах: деркач - птах і деркач - стертий віник
(пор. деркача, деркачем, на деркачі). Такі омоніми
завжди належать до однієї частини мови.
Серед неповних омонімів вирізняють декілька груп.
Омоформи - різні за значенням слова, однакове звучання
яких зберігається лише в окремих граматичних формах: ранком (іменник
в орудному відмінку однини і прислівник); мати, поле (іменники)
і мати, поле (дієслова); світи (іменник у формі множини) і світи (дієслово
наказного способу: Світи, сонечко, яскравіше).
Омофони - слова різні за значенням і написання, але
однакові за звучанням: сонце і сон це, лежу (від лежати) і лижу (від
лизати), мене (до я) і мине (від минати), проте і про
те.
Омографи - слова, однакові за написанням, але різні за
значенням і звучанням. Вони розрізняються наголосом: обід і обід (у
колесі), мала (прикметник) і мала (дієслово), дорога
(прикметник) і дорога (іменник).
Омоніми здебільшого вживаються в художній літературі,
народній творчості, в розмовно - побутовому мовленні: Погана та мати,
що не хоче дитя мати (Народна творчість). Ними послуговуються для
створення дотепних висловів, каламбурів.
ПАРОНІМИ
Пароніми - це слова, що мають подібність у
морфологічній будові (близькі за фонетичним складом), але розрізняються за
значенням: уява (здатність уявляти - плід уяви)
-уявлення (знання, розуміння чогось - помилкове уявлення);
гривня (грошова одиниця) - гривна (металева шийна
прикраса у вигляді обруча); кампанія (сукупність заходів, спрямованих на
виконання певного завдання) - компанія (група осіб, пов'язаних
певними інтересами або торговельне чи промислове товариство).
Пароніми близькі до омонімів, але не тотожні з ними.
Між паронімами можуть встановлюватися
синонімічні (блискучий - лискучий, блукати - блудити, повноваження -
уповноваження, особистий - особовий), антонімічні (прогресивний
-регресивний, густо - пусто, іммігрант - емігрант) відношення.
Як і омоніми, пароніми є широко вживаними в різних
стилях, а також вживаються у мовленні для створення каламбурів.
Словник паронімів
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0004880
)
2.
Переглянути
відео
https://videouroki.net/tests/lieksikologhiia-omonimi-paronimi-dialiektni-slova.html
https://navsi200.com/paronimy/
https://navsi200.com/videos/omonimy/
https://www.youtube.com/watch?v=Vp2ze1l-UOs
3. Тест
Код доступу 9223244
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Група К 19 1/9 українська література
Тема. Контрольна робота. «Українська поезія другої
половини ХХ початку ХХІ століття (творчість Ліни Костенко та Василя Стуса)
1. Повторити вивчений матеріал
2. Переглянути відео
https://www.youtube.com/watch?v=Gz7sFrn4yrQ
https://www.youtube.com/watch?v=hOkHhjbpuh8
3. Виконати
Тести
Код доступу 2418367
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Тема. Сучасна українська література. Історико –
культурна ситуація наприкінці ХХ на початку ХХІ століття
1.
Опрацювати
матеріал
https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html
ст. 239 -240
1. Сучасна
українська література, її особливості
У кінці ХХ ст.
процес оновлення української літератури набув значної сили. Зміни в суспільному
житті країни, зокрема розпад СРСР, відбилися й на розвитку літератури. Нове
покоління письменників прагнуло подивитися на навколишню дійсність по-новому, а
не під кутом зору соцреалізму. У літературі почали з’являтися нові теми,
зрештою змінився й підхід до творчості.
Сучасна
українська література поєднує в собі вікові традиції і водночас це якісно новий
продукт сучасного глобалізованого інформаційного світу. Основною ознакою
сучасної літератури є її транснаціональний характер, що виявляється у спробі
письменників-сучасників розв’язати глобальні вселюдські проблеми. Сучасні
українські письменники намагаються подолати «провінційність», «окремішність»
нашої літератури. Тому оцінки художніх творів українських митців слова часто
неоднозначні, іноді діаметрально протилежні.
Питання
для роздумів. Як ви розумієте слова сучасної письменниці Н.Сняданко:
«Українська література не призначена для читання. Її можна цитувати, за неї
можна страждати, її можна любити, за неї боротися. Але для читання вона надто
болісна, надто консервативна, надто багатовимірна, надто елітна»?
Орієнтовна
відповідь. Критика виділяє літературу елітну, маргінальну (тобто
призначену для вузького читацького кола). На противагу такій літературі
визначають також так звану масову, актуальну літературу (призначену для певного
читацького кола, яке й визначає читацькі пріоритети).
2. Сучасні літературні угруповання
Початок
ХХІ століття ознаменований активним створенням різних літературно-мистецьких
гуртів (як і на початку ХХ ст.), які поставили собі за мету привернути увагу й
шокувати читача опозиційністю до традицій, універсальністю проблематики,
епатажністю.
Отже,
перша частина нашого проекту – «Сучасні літературні угруповання». Його
представляє група літературознавців.
Матеріали для доповідей
АУП (Асоціація українських письменників)
(1997)
Ідея
утворення Асоціації українських письменників (АУП) виникла під час роботи III
з'їзду Спілки письменників України в жовтні 1996 р. Літератори,
незгодні з творчими та організаційними принципами й традиціями, «совєцького»,
як вони вважали, об'єднання письменників, подали заяви про вихід із СПУ.
Асоціація
утворена 6-8 березня 1997 р. на установчих зборах
АУП (118 учасників). До складу АУП увійшли, зокрема: Юрій Андрухович,
Наталка Білоцерківець, Юрій Винничук, Василь Герасим'юк, Василь Голобородько,
Сергій Жадан, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Іван Лучук, Іван Малкович,
Володимир Моренець, Костянтин Москалець, Віктор Неборак, Юрко Покальчук, Ігор
Римарук, Микола Рябчук, Дмитро Стус та інші.
Першим
президентом АУП було обрано Юрія Покальчука, віце-президентами Володимира
Моренця, Юрія Андруховича, Ігоря Римарука й Тараса Федюка.
13 листопада 1997 р.
Міністерством юстиції України було зареєстровано Всеукраїнську громадську
організацію «Асоціація українських письменників».
Протягом
перших двох років Асоціація провела низку широких презентаційних заходів: у
Львові — «Наші в місті», «Вогні великого міста», в
Одесі —фестиваль сучасного українського мистецтва «Південний хрест»,
АУПівські фестивалі відбулися в Києві, Харкові, Чернівцях, Кіровограді.
Протягом 4 років
АУПівці тричі ставали лауреатами Національної премії ім. Т. Г.
Шевченка.
19 квітня 2001 р.
Асоціація набула статусу Всеукраїнської творчої спілки.
За роки
існування АУП до неї долучилися такі відомі українські письменники, як Василь Шкляр,
Олесь Ульяненко, Марина та Сергій Дяченки, Мар'яна Савка, Маріанна Кіяновська
та інші.
На
сьогодні членами Асоціації є 158 письменників, що працюють
у 17 регіональних організаціях України.
«Бу-Ба-Бу» (1985)
1985 року
у Львові Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак заснували
літугрупування, яке назвали «Бу-Ба-Бу».
Віктор
Неборак у своїй книжці «Введення у "Бу-Ба-Бу"» дає пояснення, що
звукосполучення бу-ба-бу виникло як своєрідне складноскорочення слів бурлеск,
балаган, буфонада і з того часу обростає новими значеннями. Основоположники
літугрупування пояснюють, що бу-ба-бу — це стиль художньої
літератури, де немає обмежень. Бубабісти вважають, що й політика, і
економіка, і мистецтво можуть стати об'єктом естетичних зацікавлень, бо це є
наше життя.
Період
найактивнішої діяльності «Бу-Ба-Бу» (23 концертні поетичні вечори)
припав на 1987-1991 pp. Апофеозом став фестиваль «Ви-вих-92»,
коли головну фестивальну акцію склали чотири постановки поезоопери «Бу-Ба-Бу» «КрайслерІмперіал».
1995
р. у львівському видавництві «Каменяр» вийшла книга «Бу-Ба-Бу». Бу-Ба-Бу
заснувало свою Академію.
Наше
життя — Бу-Ба-Бу.
Наша
історія — Бу-Ба-Бу.
Наша
політика — Бу-Ба-Бу.
Наша
економіка — Бу-Ба-Бу.
Наша
релігія — Бу-Ба-Бу.
Наше
мистецтво — Бу-Ба-Бу.
Наша
країна — Бу-Ба-Бу.
І це
Бу-Ба-Бу потрібно перебороти...
(Віктор
Неборак)
“Пропала
грамота”
Літературне
угрупування трьох київських поетів: Юрка Позаяка, Віктора Недоступа та Семена Либоня.
Існувало в кінці 80-х – на початку 90-х рр. “Пропала грамота” була заявлена як
авангардний проект. У 1991 р. вийшла книга з однойменною назвою. Книга
“пропалограмотіїв” мала шалений успіх і колосальний резонанс.
«ЛуГоСад»
(1984, Львів)
Літературна
група, до складу якої входили Іван Лучук, Назар Гончар і Роман Садловський.
Група заснована у Львові19 січня 1984 р. (датування за першою
писемною згадкою назви в листі Н. Гончара до І. Лучука).
Назва
складається з початкових літер прізвищ учасників: ЛУчук, ГОнчар, САДловський.
Існують різні варіанти написання назви: ЛУГОСАД, Лугосад, ЛуГоСад, Лу-Го-Сад.
Усі учасники групи народилися у Львові, в один рік закінчили Львівський університет (1986). Поетичний
доробок лугосадівців найпоказовіше представлений у канонічному корпусі їхніх
поетичних текстів — книжковому виданні «ЛУГОСАД: поетичний
ар'єрґард» (1996), що складається з трьох частин: «Ритм полюсів»
Лучука, «Закон всесвітнього мерехтіння»Гончара,«Зимівля» Садловського.
У
лютому 1994 р. відбулася академічна наукова конференція
«Літературний ар'єргард», присвячена 10-літтю ЛуГоСаду. Окремі вірші
лугосадівців перекладені німецькою, польською, білоруською, словацькою,
болгарською, англійською, італійською мовами. Із відходом Назара Гончара 21
травня 2009 року Лугосад перейшов в історію літератури
3. Здобутки української поезії та
прози. Знайомство з творчістю Ю.Андруховича, Ю.Іздрика, Люко Дашвар,
В.Мастерової, Ліни Костенко, Н.Гербіш. (Коментар. Учні виступають з доповідями-презентаціями про
творчість окремих авторів сучасної української літератури. Викладач перед
кожним виступом робить невеликий вступ)
Друга частина нашого проекту – знайомство з творчістю окремих
представників сучасної української літератури.
Його називають «патріархом української модерної літератури», «живим
класиком». «постмодерним скандалістом». Своєю прозою цей письменник творить
майстерну ілюзію пострадянської дійсності, а головною темою його поезії є вічна
тема любові й смерті. Отож представляємо вам
Юрія Андруховича.
Юрій Андрухович. Поет,
прозаїк, есеїст, перекладач. Колишній віце-президент Асоціації українських
письменників. Народився 13 березня 1960 року в Станіславі (нині
Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного
інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті
в Москві (1991). Працював газетярем, служив в армії, деякий час очолював відділ
поезії івано-франківського часопису «Перевал» (1991-1995). Був співредактором
часопису «Четвер» (1991-1996).
Творчий
доробок Андруховича формально можна поділити на два головні річища: поетичне й
прозове. Поетичний дебют Андруховича відбувся в першій половині 80-х і
завершився виходом у світ збірки «Небо і площі» (1985), загалом прихильно
зустрінутої критикою. Того ж року він разом із В. Небораком та О. Ірванцем
заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу. Проте друга поетична збірка Андруховича
(«Середмістя», 1989) носить швидше не «бубабістський», а
«елегійно-класицистичний» характер. Уповні «балаганно-ярмарковою» можна вважати
натомість третю збірку — «Екзотичні птахи і рослини» (1991).
З прозових
творів Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань «Зліва, де серце»
(«Прапор», 1989) — майже фактографія служби автора в армії, своєрідна
«захалявна книжечка», що поставала під час чергувань у вартівні. 1991 року
з’являється друком оповідання «Самійло з Немирова, прекрасний розбишака»
(«Перевал», № 1), що ніби заповідає риси, характерні для подальшої прози
письменника: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство, колажність,
еротизм, любов до магічного і надзвичайного. Романи «Рекреації» (1992,
перевидання — 1997, 1998), «Московіада» (1993, перевидання — 1997, 2000) та
«Перверзія» (1996, перевидання — 1997, 1999, 2000, 2002) при бажанні можна
розглядати як трилогію: героєм (антигероєм?) кожного з них є поет-богема, який
опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень «фізики в метафізику» і
навпаки. Усі романи являють собою доволі відчутну жанрово-стилістичну суміш
(сповідь, «чорний реалізм», трилер, готика, сатира), час розвитку дії в них
вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у «Рекреаціях», один день у
«Московіаді», п’ять днів і ночей у «Перверзії».
Есеїстика
Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово
складається в майбутню «книгу спостережень» над нинішніми особливостями
європейського культурно-історичного ландшафту. Перший варіант такої книги —
«Дезорієнтація на місцевості» (1999). Разом із польським письменником А.
Стасюком Андрухович видав книгу «Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину
світу» — текст, написаний до цієї книжки митцем, носить назву
«Центрально-східна ревізія» і являє собою спробу гранично відвертого осмислення
власного «часу і місця».
Творчість
Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в
Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення
сучасною українською літературою на Заході.
Твори Андруховича перекладено і видано в Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині,
Фінляндії, Росії, Сербії, США (окремими книжками), Швеції, Австрії, Болгарії,
Хорватії, Білорусі, Литві, Словаччині (окремими публікаціями).
Серед ряду
літературних нагород — премія ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбург,
Німеччина) за 2000 рік.
Перегляд відеоролика «Опівнічний політ
з високого замку»
З творчістю наступного українського автора я сама познайомилася не так
давно, але вразив він мене однозначно. «Я
— не письменник», — каже про себе митець і підтверджує це історією, як не зміг
написати на замовлення сценарій для відкриття Львівського форуму.
«Людина-оркестр» — так зве його Сергій Жадан, дивуючись його талантам на різних
теренах: окрім літератури цей митець грає власну музику та малює. Його живопис зберігається
у музеях багатьох країн, він самостійно займається дизайном власного «часопису
текстів і візії» під назвою «ЧЕТВЕР».
Ю.Іздрик. Прозаїк, поет, культуролог, автор
концептуального журнального проекту «Четвер»,
народився 1962 року. Живе і працює в Калуші Івано-Франківської
області. Є автором повісті «Острів КРК»
(1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів
«Воццек» (1996, 1997) і «Подвійний Леон» (2000), «Флешка. Дефрагментація»,
низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства. За
останні роки Іздрик перетворився на надзвичайно цікавого прозаїка, який не
орнаментує, не риторствує, не ідеологізує, а за допомогою письма шукає зміст і
не боїться боятись. Останні роки письменник присвячує виключно творчості в
стилі постмодернізму: працює в редакційних колегіях журналів, малює та
представляє картини на міжнародних та національних виставках, видає книжки з
оповіданнями. До речі, 25 травня цього
року Ю.Іздрик приїжджав до нашого міста. Ось як відреагували на його виступ
його шанувальники: «Напрочуд глибокий та мудрий Іздрик зробив кременчуцьку
публіку. Ошелешив філософією високого ґатунку, влюбив у себе абсолютно усіх та
залишив бажання бачити, чути його ще й ще».
Перегляд відеоролика «Остап Ступка читає вірш
Ю.Іздрика «Молитва»
Пам’ятаєте з
другого курсу: «Сьогодні сніг іти вже поривавсь,/ Сьогодні осінь похлинулась
димом./Хай буде гірко спогадом про Вас,/ Хай буде світло спогадом предивним…»?.
Хто автор цих рядків? (Ліна Костенко).
Творчість Ліни Костенко ми вивчаємо у рамках теми «Шістдесятництво», але ця
поетеса не вміщується, так би мовити, в рамки одного літературного періоду. І
сьогодні Ліна Костенко залишається актуальною, сучасною. А чергові гастролі
зими починаються. Так шкода квітів, які покриє безжальний сніг. Холоду стане
так багато, що він не викличе почуттів, і буде здаватися, що зима 2017 не
закінчиться ніколи. Тоді візьміть у руки книгу Л.Костенко «Мадонна перехресть»
і відігрійте свою душу…
Презентація частини проекту «Ліна Костенко.
«Мадонна перехресть». (Додаток 2)
Поговорімо про
наші цінності. Ви не проти? Нещодавно натрапила в соцмережі на такий пост.
Зверніть увагу на кількість лайків та
репостів. Молоді подобається… Що подобається? Чи не викреслюємо ми любов з
нашого життя, не знецінюємо її? А що буде, коли вона піде, щоб не повернутися
ніколи? Пропоную вам виступ однієї із знакових письменниць нашого сьогодення
Люко Дашвар.
Презентація частини проекту «Люко
Дашвар. «На запах м’яса» (Додаток 3)
Сподобались маки? Давно мрію вишити цю
картину. Це полотно Ван Гога. Один із улюблених моїх художників. Геній пензля.
Особистість, до появи якої дійсність була не готова. Він мріяв бути священиком,
як і батько, але його визнали негідним сану. Вважали невдахою. На щирість
відповідали цинізмом. Знайомі відверто знущалися, а рідні… завжди жаліли. Це б
зламало багатьох, але у Ван Гога була жага до життя.
А у Валентини Мастерової є книга з
трохи, а може, і не трохи шокуючою назвою – «Суча дочка» про дівчину, жінку із
світлою душею, у якої була жага до життя. Пропоную вашій увазі наступний наш
проект.
Презентація
частини проекту «Валентина Мастерова. «Суча дочка». (Додаток 4)
Зробімо зупинку. День був важкий.
Заваримо каву, потонемо у вишуканому ароматі, а за вікном хай хоч «дощ паде»,
хоч сніг. Головне – обрати правильну книгу.
Презентація
наступної частини проекту «Надійка Гербіш. «Теплі історії до кави».(Додаток 5)
4. Презентація книг сучасних
українських письменників, які є в училищній бібліотеці. Творчість С.Талан.
На жаль, сьогодні
не кожна бібліотека має в своїх фондах достатньо творів сучасних
українських письменників. Ця література може подобатись чи не подобатись. Проте
вона є. Щоб існування літератури було повним, її треба читати, про неї треба
говорити й писати. Тому сьогодні на урок я запросила завідуючу нашої бібліотеки
Копичко Тетяну Миколаївну, яка познайомить нас із тими книгами сучасної
української літератури, які є в училищній бібліотеці, а також розповість про
творчість ще однієї української письменниці Світлани Талан.
Виступ
бібліотекаря
Перегляд
буктрейлера на книгу С.Талан «Коли ти поруч»
4.Узагальнення і систематизація знань ( 6 хв.)
1. Проблемні, «провокаційні» запитання.
— На якому місці в системі цінностей у
вас естетика, краса художнього слова?
— Ви відносите себе до творців масової
чи елітарної літератури?
— Чи може якось література, особливо
така, вплинути на читача, на сучасний стан речей?
— У чому сенс сучасної літератури?
— Чому так багато у ваших творах
грубих, лайливих слів, навіть непристойностей?
2. Переглянути відео
https://www.youtube.com/watch?v=L6izH21YbkA
https://www.youtube.com/watch?v=L6izH21YbkA
https://www.youtube.com/watch?v=qo8sXTmTlP8
3. Виконати
Тести
Код доступу 9679922
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Група Е 19 1/9 українська література
Тема. Символіка
роману «Тигролови»
1.
Опрацювати
матеріал
https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html
ст. 159 -163
Образи-символи в романі І.
Багряного «Тигролови»
|
Роль
символів у творі. (Іван Багряний до виходу першого великого прозового твору
«Тигролови» був відомий як поет-романтик. Його вірші наповнені обра-
зами-символами, в прозових творах він теж використовує символи, які допомагають
виразніше окреслити предмет, дати йому характерну оцінку.) 1.
Символи роману «Тигролови». 1.
Образ дракона. (Перший розділ роману «Тигролови» називається «Дракон». Це
потяг, який везе на заслання на Далекий Схід в’язнів. Вилетів цей дракон не з
китайських казок, не з гір Тибету — він знявся з центру країни мрій і чудес і
летить через простори величезної країни, сіючи високо в небо іскри і сморід.
Шістдесят коробок-вагонів нагадують шістдесят суглобів. Спереду велетенська
голова — паротяг з двома прожекторами, що, мов очі двоокого циклопа, шукають
дорогу, ззаду на тендері прожектор — довгий вогняний хвіст. Кожен
вагон-суглоб ощирився, наїжачився гострими багнетами. Цей дракон не випустить
зі свого зажерливого черева жодну свою жертву. Назвавши потяг драконом, І.
Багряний досягає головного — цим образом він показує жорстокість тоталітарної
машини, яка створює такі ешелони- дракони, що уособлюють приреченість народів
СРСР на винищення. 2.
Символічність назви «Тигролови». (Роман спочатку мав назву «Звіролови», яка
точніше характеризувала весь твір. Звіролови — це ті, що заганяють людину, як
звіра, в клітку і перевозять туди, де, як їм здається, вони будуть у
безпеці. Звір у клітці може рикати, скреготіти зубами, але він не зможе
дістати своїх мучителів. Страшно, коли люди полюють одне на одного,
забуваючи про жалість, доброту, порядність.) 3.
Символічність прізвищ героїв. (І. Багряний назвав свого героя не за якісь
його гріхи. Гріх у Григорія був один — він дуже любив Україну. Прізвище
Многогрішний носив предок Григорія — гетьман України, який відверто
висловлювався проти політики Москви, проти її імперських зазіхань. Дем’яна
Многогрішного піддали тортурам, засудили до страти, яку було замінено на
довічне заслання. Через багато років його далекий нащадок повторив шлях
гетьмана. Родина Сірків теж мала своє давнє коріння серед запорожців, які
воювали, захищали Україну від ворогів, плавали за моря в далекі країни.
Многогрішний, Сірки — це прізвища, що характеризують своїх носіїв і символізують
незнищенність української нації.) 4.
«Експрес» Владивосток — Москва. (Це був не просто потяг, а ціла республіка
на колесах. Вагон говорив усіма діалектами української мови. Це була Україна
«без стерна і без вітрил», що зірвалася з місця і поїхала по «стройках
комунізму» в усі кінці СРСР. Пасажирів
цього потягу ніхто насильно не відправляв на Далекий Схід. Вони з власної
волі покинули домівки. І ось зараз у цих вагонах говорять, шумлять,
зриваються на спів українці з усіх областей. «Уся його Вітчизна ось так — на
колесах позагеттю, розчавлена, розшматована, знеособлена, в корості, в
бруді... розпачі!., голодна!., беззахисна!., безперспективна!..») III.
Роман «Тигролови» — це протест проти порушення елементарних прав людини.
(Держава, яка має такі потяги-дракони, не може поважати прав людини, захищати
честь своїх громадян. Іван Багряний, романтик у душі і в творчості, в романі
«Тигролови» не знайшов жодного доброго слова для визначення суті
тоталітарного режиму. Це твір-звинувачення, твір-пересторога наступним поколінням
українців бути пильними, щоб не котилися шляхом подібні потвори.) |
2.
Переглянути
відео
http://tsiganokolena.ho.ua/2020/05/04/2kul52/
https://www.youtube.com/watch?v=Ovc08kF2S2o
https://www.youtube.com/watch?v=kbkwEeJAUUY&t=11s
3.
Тест
Код доступу 1837395
Попросіть учнів
використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Тема. О. Довженко.
Відомий у світі кінорежисер. «Щоденник»
1.Опрацювати матеріал
https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html
ст. 165 -172
Легенда світового кіно –
Олександр Довженко
Італійські кінематографісти називали його
"Гомером світового кіно", його стрічка – у п’ятірці найкращих за
версією ЮНЕСКО.
"Слов’янство поки що дало світу лише одного
митця, поета та мислителя", - так характерезував його Чарлі Чаплін.
Гадаєте, мова про якогось відомого голлівудського
режисера? Ні, все це про геніального українця Олександра Довженка.
Починав свою кар’єру Довженко, працюючи простим
вчителем у Житомирі. Згодом, у 1919 року він поповнив лави армії УНР. У
серпні цього ж року, коли Житомир захопила червона армія, майбутнього генія
кіно як "ворога селянсько-робітничої партії " на 3 місяці заслали в концтабір.
Пізніше він змушений був стати членом Партії більшовиків України.
Цікаво, що у 1923 Довженка виключили з Компартії через
бюрократичну помилку, тому до кінця життя легендарний режисер так і залишився
безпартійним.
Особливе місце в житті режисера займає Одеса. Там, у
1926 він зняв свої перші роботи. Тут же ж на світ з’явився його перший
відомий фільм "Звенигора". Ця стрічка з тріумфом обійшла екрани
Європи, США та Канади.
Альберт Ейзенштейн після перегляду цієї стрічки
заявив:
"…В повітрі стояло: серед нас нова людина кіно.
Майстер свого жанру. Майстер своєї індивідуальності. І разом з тим майстер наш.
Свій. Спільний. Перед нами була людина, яка створила нове в галузі кіно".
У 1930 Довженко зняв стрічку "Земля " –
фільм, що став вершиною його кар’єри. Стрічка зірвала аншлаг на екранах в
Голландії, Бельгії, Аргентини, Мексики, Канади, Англії, США та Греції. Після
прем'єри в Берліні про Довженка та його фільм написали 48 статей, а в
Італії кінематографісти назвали українця "Гомером кіно ".
Та от на батьківщині фільм розуміння не знайшов.
Довженка звинуватили у "захисті куркулів та ностальгії за минулим", а
фільм – заборонили. Реабілітували легендарну стрічку вже після смерті
Довженка, у 1965 році.
В той же час, світові кінематографісти внесли фільм до
100 найкращих творів кіно. Після міжнародного референдуму у Брюсселі українську
стрічку додали у перелік 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно.
Не втрачає актуальності та популярності
"Земля" й нині. Так, нещодавно фонд ЮНЕСКО вніс роботу Довженка
список із 5 фільмів, які вважають світовими шедеврами.
Не стало легендарного режисера 25 листопада 1956 року.
Помер український геній на своїй дачі під Москвою. На похорон приїхала і
делегація з України. На згадку про рідну землю друзі привезли сніп жита та
яблука. А в могилу Довженка вкинули грудочку української землі: "земля, по
якій твої ноги ходили, нині з теплом тебе приймає» ".
На могилі українського режисера залишився лаконічний
надпис російською: "Умер в воскресенье". Та поціновувачі його
творчості читають це слово як "воскресіння".
Сам Довженко мріяв бути похованим в рідній українській
землі. В останні роки свого життя він залишив такий запис щоденнику:
"Я вмру в Москві, так і не побачивши України!
Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з
грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над
Дніпром, на горі"
2.Переглянути
відео
https://promovu.in.ua/oleksandr-dovzhenko/
https://www.youtube.com/watch?v=Qo0kIxOFzXM
https://www.youtube.com/watch?v=wOUyYNA0Cvs
https://www.youtube.com/watch?v=BwbTqt6g9os&t=339s
3. Тест
Код доступу 3476860
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Група К 20 1/9 українська література
Тема. Леся
Українка «Лісова пісня». Символічність образів. Природа і людина у творі «Лісова
пісня»
1.Опрацювати матеріал
. https://pidruchnyk.com.ua/392-ukrayinska-lteratura-avramenko-paharenko-10-klas.html
Ст. 221 – 228 прочитати, аналізувати. Скласти паспорт.
Проблемне питання. Як у творі розкривається проблема людини й
природи?
Дядько Лев «дуже добрий з виду», у нього «довге волосся білими хвилями
спускається на плечі з-під сивої шапки-рогатки», на ньому світлий, ясно-сивого
кольору полотняний одяг, що свідчить і про високий естетичний смак тих, хто цей
одяг робив, і про високий естетичний смак тих, хто його носить.
Змальована світлими фарбами зовнішність дядька Лева гармонує з душевною його
красою та з ніжною красою лісового куточка.
Досвідчений дядько Лев з тих обдарованих буйною фантазією
людей, які можуть упіймати казку вітру, землі, місяця, води, пташки, дерева,
трав, а силою отого мудрого слова одухотворити добро, красу чи знешкодити зло;
він з тих людей, які в лісі можуть «зустріти» Лісовика й Перелесника, Мавку й
Русалку, Водяника. Дуже трепетно він ставиться до столітнього дуба, прагнучи
зберегти лісового красеня від сокири, заповідає поховати себе сааме під ним. На
жаль, споживацький спосіб життя перемагає: Килина з матір’ю Лукаша після смерті
дядька Лева продають його. Завдяки Мавці Лукаш починає розуміти, що в лісі
нічого мертвого немає. Пригадайте, як він зумів збагнути почуття ясена до дикої
рожі. Лукаш розуміє, якою безборонною може бути природа, аж тоді, коли Лісовик
перетворює його на вовкулаку.
Для Мавки в лісі існує безліч табу, зокрема заборона нищити живі рослини. І
навіть коли вона намагається порушити заборону, прагнучи догодити матері
(діалог Польової Русалки з Мавкою) і врятувати своє кохання, перемагає
споконвічна істина — не руш живе, не вбивай! Тому Мавка врізає собі руку.
Для матері Лукаша й Килини природа є засобом споживацтва, задоволення власних
потреб. Коли вони прийшли жити в цю місцину, вона вражає своєю первозданністю,
незайманістю, людина тут не господар, а гість. У ремарці до другої дії ми
спостерігаємо, що людина, облаштовуючи свій побут, нищить гармонію, красу
навколо себе. Порівняймо:
До приходу людини «Старезний, густий, предковічний ліс на Волині.
Посеред ліса простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом.
Галява скраю переходить в куп’я та очерети, а в одному місці в яро-зелену
драговину — то береги лісового озера, що утворилося з лісового
струмка. Струмок той вибігає з гущавин ліса, впадає в озеро, потім, по другім
боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Само озеро — тиховоде, вкрите
ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича,
але не понура,— повна ніжної задумливої поліської краси.
Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та
сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от
має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює
од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду»
Після приходу людини: «На галявині вже збудовано хату, засаджено
городець. На одній нивці пшениця, на другій —
жито. На озері плавають гуси. На березі сушиться хустя, на кущах стримлять
горшки, гладишки. Трава на галявині чисто викошена, під дубом зложений стіжок.
По лісі калатають клокічки — десь пасеться товар».
Неоромантизм (новоромантизм)
— так називала Леся Українка та інші творчий метод тих письменників кін. ХІХ —
поч. XX ст., які поєднували у своїй творчості реалістичне зображення життя з
романтизмом.
Леся Українка писала: «Справжній новоромантизм зневажає не самий натовп,
тобто не особи, що складають натовп, а той рабський дух, який змушує людину
добровільно зачисляти себе до натовпу, як до чогось стихійного, що поглинає,
нівелює, стирає індивідуальність, приносить її в жертву інстинкту, стадності.
Новоромантик протиставляє натовпу не героя, не вибрану особу, а суспільство
свідомих осіб, у якому він, цей натовп, розчинився б без залишку»:
· властива виразність суспільних ідеалів;
· прагнення до визволення особистості;
· гармонія ідеалу з життєвою правдою;
· Леся Українка не поділяла персонажів на головних і другорядних, а
наділяла всіх якостями повнокровних самоцінних особистостей;
· її ліричні та драматичні твори наснажені визвольним пафосом, їм
притаманні гострота конфлікту між добром і злом, правдою і кривдою,
оптимістична віра в перемогу перших.
Драма-феєрія (від
франц. — фея, чарівниця) — один із жанрових різновидів драми. Для
цього драматичного виду властивий фантастично-казковий сюжет, у ньому
відбуваються неймовірні з реального погляду перетворення, поряд з людьми діють
створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти.
На основі знань про неоромантизм як літературний напрям доведіть, що
«Лісова пісня» твір неоромантичний. (Неоромантичне утвердження
духовно-естетичної сутності людини, її творчих можливостей;
конфлікт між буденним життям і високим пориванням душі особистості,
дійсністю і мрією; індивідуальність і натовп).
Характерною ознакою драматичного твору є конфлікт. Доведіть, що в «Лісовій
пісні» наявний конфлікт між буденним життям і високими пориваннями душі. (Мавка
- це лісова істота, представник одухотвореної природи, яка є гармонійною й
досконалою. Лукаш спочатку також прагне до досконалості й краси, проте в ньому
перемагає матеріально-приземлене. «Лісова пісня» - неоромантичний твір,
тому Леся Українка показує велику прірву між реальним життям людини та її
високим призначенням.)
¨Зіставляючи природу та людину, Леся Українка доводить, що світ природи
гармонійніший за людський. Покажемо це на конкретних прикладах. Прочитайте в
особах першу розмову Мавки з Лісовиком. Доведіть, що найсолодше слово для
лісових істот – це воля, і вони найбільше бояться її втратити.
2.Переглянути
відео
https://www.youtube.com/watch?v=73kcO0P0MHs
https://www.youtube.com/watch?v=LRKWOe0MZEQ
http://mutyn.krolevec-osvita.gov.ua/news/09-08-16-09-03-2021/
https://www.youtube.com/watch?v=6ujTNdGAURg
3. Тест
Код доступу 4673273
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Відповіді
надсилайте на електронну адресу nata.shevtsova@ukr.net
або звертайтеся у приват через Viber .
Коментарі
Дописати коментар