План роботи
з предмета українська
мова та література
зі здобувачами освіти
на період карантину з
29.03.2021
15 квітня 2021
Група К 19 1/9 Українська мова
Тема. Книжна й розмовна лексика. Оцінна
лексика.
Стилістична роль неологізмів і застарілої
лексики
1. Опрацювати
https://pidruchnyk.com.ua/466-ukrayinska-mova-zabolotniy-11-klas.html
&
39 ст. 177 - 181
Архаїзми - застарілі назви предметів та явищ, витіснені новими,
сучасними назвами, вживаються в художніх текстах найчастіше для надання урочистості,
піднесеності або, навпаки, іронічного звучання (піїт - поет, рать - військо,
зело - дуже, чадо - дитя, живіт - життя).
Історизми - слова, що означають предмети, які нині вийшли з ужитку, поняття, які стали
неактуальними (князь, холоп, осавул, кріпак, лицар), але можливий процес їх
повернення до активного словникового складу (гривня, козак, губернатор,
староста (класу, гуртка), старі назви міст, вулиць замість нових).
Неологізми - нові слова, які ще не встигли стати звичними для мовців (брокер, холдинг),
бувають загальномовні й авторські (цілинник, атомохід, вечорові, вітровіння)
Детальніше тут: https://strusivska-zosh-i-iii-stupeniv.webnode.com.ua/distantsijne-navchannya/a11-klas/ukrajinska-mova/
2.Переглянути
https://www.youtube.com/watch?v=qN0UqGj178U
https://www.youtube.com/watch?v=uItAc2QBZOU
До наведених архаїзмів підберіть синоніми зі складу
загальновживаних слів. Використайте довідку. Запишіть.
Студій, зелейник, глагол, благоденствіє,
злато, зримий, рече.
Слова для довідок: лікар, слово,
достаток, видимий, золото, студент, каже.
3.Тести.
Закріплення.
Код доступу 3066096
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Група Гз 20 1/9 Стилістика
Тема. Стилістичні можливості морфології.
Стилістичні функції прикметників
1.
Опрацювати
Морфологічні
засоби стилістики
Стилістичні
можливості морфологічної системи сучасної української літературної мови широкі
й функціонально потужні. Більшість
повнозначних слів представлена не однією формою, а кількома, навіть багатьма, і
всі вони певною мірою стилістично неповторні, своєрідні. Кожна із змінюваних
форм виконує певну комунікативну, отже, й стилістичну функцію.
Стилістичні
функції мовних одиниць сконденсовані в таких мовних явищах:
— фонемно-звуковій
матерії, сутності одиниць мови і мовлення;
— семантиці мовних
форм;
— синтаксичному
використанні всіх слів у структурі речення.
Добір морфологічних
засобів мови (всіх її слів) з певною комунікативно-стилістичною метою
визначається:
—
належністю/неналежністю слова до певного стилю й жанру мови;
— формою вияву —
усною чи писемною;
— семантикою
слова, передусім позитивною чи негативною;
— морфологічними
ознаками слова, його морфемною структурою, змінністю чи незмінністю, належністю
слова до певної частини мови з властивими їй морфологічними (ширше —
граматичними) категоріями, значеннями, способами і прийомами словозміни (чи її
відсутності);
— емоційною нейтральністю
чи певним емоційним забарвленням (відтінком поважливості, голубливості,
пестливості, зменшеності, згрубілості тощо) слова.
Отже, стилістичні
можливості, функції морфологічних одиниць мови знаходять свій вияв у
морфологічних формах, категоріях, значеннях повнозначних змінюваних слів,
обмежено й своєрідно також і в незмінюваних повнозначних словах. Таким словам
властива найрізноманітніша семантика. Як відомо, не мають семантики (лексичного
значення) слова службові і вигуки.
Прикметник: стилістичні можливості.
Прикметники — це різновид повнозначних слів, які
виражають, називають ознаки, якості людей, тварин, речей, явищ. Найчастіше
прикметники вико ристовуються у «звичайному» (базовому) ступені порів няння,
виражаючи найстабільніші, усталені, водночас і розрізнювальні, індивідуальні
властивості предметів. Своєрідною є також морфологічна сутність прикметників,
їх закінчення в кожному відмінку, роді, в обох числах (однині і множині):
веселий, весела, веселого, веселі. Від складних прикметників (яскраво-червоний,
південно-східний, західноукраїнський, українсько-німецько-французький) форми
вищого й найвищого ступенів утворюються тоді, коли основи складного прикметника
належать до якісних прикметників (яскраво-червоніший, яскраво-найчервоніший);-
ступені порівняння не утворюються від відносних чи присвійних прикметників:
народногосподарський, загальнонародний, шестиповерховий, самодержавний. Форми
самодіяльніший, найсамодіяльніший; зелено-біліший, білішо-зелений є напівнормативними і вживаються переважно в розмовно-побутовому
мовленні. Зовсім неможливі ступені порівняння від тих складних прикметників,
які утворилися від двох відносних: громадсько-політичний діяч, ранньовесняна
городина. Основна стилістична вимога до таких прикметників полягає в тому, щоб
використовувати їх вдумливо і з урахуванням мовленнєвих вимог стилю. Складні
прикметники найактивніше побутують у книжних стилях мови. Помітною є
стилістична своєрідність обох форм вищого й найвищого ступенів порівняння
прикметників: сильніший і більш сильний (форми вищого ступеня), найсильніший і
найбільш сильний (форми найвищого ступеня). Прості однослівні (синтетичні)
форми вищого й найвищого ступенів порівняння економніші, історично традиційні,
давні, вони використовуються в усіх стилях мови, особливо в
розмовно-побутовому і художньому: Стає для мене ширшим синій обрій (Т.
Коломієць); Ольга була вища, ніж я пам’ятав. Вона стала наче старша (Ю.
Смолич); Обніміте ж, брати мої, Наймен шого брата (Т. Шевченко). Натомість
складені (двослівні, аналітичні) форми вищого й найвищого ступенів порівняння
прикметників хоча й побутують в усіх сти лях мови, все ж природніші для
книжних стилів, особливо наукового й офіційно-ділового. Кожне висловлю вання
в них має бути точним, тому синтетичні форми ступенів порівняння прикметників
менш нейтральні, більш емоційні, ніж паралельні їм аналітичні форми, позначені
відтінком книжності. У мовленні, зокрема радіо і телебачення, трапляються такі
прикметникові утворення, як більш чорніший, більш зрозуміліший, у яких слово
більш зайве, алогічне. Унаслідок зростання загальної мовленнєвої культури
працівників усіх сфер розумової діяльності, особливо науковців, журналістів і
творців художнього слова, частіше стали використовуватись: 1) прикметники з
префіксами архі-, ультра-, гіпер-, над-: архісерйозний, ультрависокий,
гіперзвуковий, надзвуковий (більше, ніж найвищий вияв ознаки); 2) слова із
суфіксами -єн-, -енн-, -езн-, -анн- та ін.: до вершений, здоровенний,
величезний, старанний, незрів нянний; 3) різноструктурні і різнофункціональні
складні прикметники: радіофізичний, народнопоетичний, вищепідписаний,
давньоверхньонімецька (мова), двадцятиповерховий. Це свідчить про зростання й
ускладнення атрибутивного (означального) мислення мовців. Деякими особливими
стилістичними якостями по значені повні й короткі прикметники. Майже всі прик
метники в українській мові повні, кожному з них властиве певне закінчення:
-ий, -а, -е, -і; -ій, -я, -є, -ї: голубий, го луба, голубе, голубого, голубі;
синій, синя, синє, сині і т. ін. Повні прикметники з неоднаковою активністю ви
користовуються в усіх стилях мови. Серед них найзвичнішими і найчастотнішими є
стягнені форми повних прикметників — повністю нормативні і міжстильові. Крім
них, у фольклорі, в розмовно-побуто вому мовленні і в деяких жанрах художніх
текстів ши- роко вживаються й нестягнені форми прикметників: зелений —-
зеленая — зеленеє — зеленії. Вживання нестягнених форм прикметників у сучасному
літературному мовленні стилістично обмежене, якоюсь мірою відтворює собою певну
українську мовленнєву ми нувшину, національно забарвлену й оригінальну, самобутню:
Гори мої високії! Простіть високії, мені! Високії і голубії!) Короткими
прикметниками є слова незмінні, кожне з яких має тільки одну форму. Це невелика
кількість широковживаних лексем: годен, дрібен, зелен, красен, ладен, певен,
славен та ін. У словниках короткі прикметники звичайно подаються разом з
повними прикметниками. Короткі прикметники вживаються: — із синтаксично
означальною функцією: За воріть ми зелен явір, там я буду на тебе ждати (Нар.
твор чість); — із синтаксично предикативною функцією, коли акцентується певна
означувана якість особи, предмета, явища: Там повен двір любистку... (М.
Рильський); Стилістично вагомим, емоційно виразним, очевид ним є
прикметниковий зворот — поєднання прикметника як синтаксично незалежного слова
із син таксично залежним від нього словом чи сполученням слів: Під самою
кручею застигло болото, повне пташи ного галасу (О. Копиленко). Отже, прикметники
— це дуже важливий матеріал для стилістики мовлення. Вони часто
використовуються як художні означення (метафори, епітети), які суттєво
впливають на розум, на почуттєву сферу людини.
2.Переглянути
https://www.youtube.com/watch?v=J_LKCVerZic
https://www.youtube.com/watch?v=B11E57PvDog
https://www.youtube.com/watch?v=TwXcLCew35Q
https://www.youtube.com/watch?v=Wng2_jZCIZo
3.Тести.
Закріплення.
Код доступу 5049217
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Відповіді надсилайте на
електронну адресу nata.shevtsova@ukr.net або звертайтеся у приват через Viber .
Коментарі
Дописати коментар