Лексичні помилки

 

План роботи

з предмета українська мова та література

зі здобувачами освіти

на період карантину з 29.03.2021 по 24.04.2021

                                                                                                 5 квітня 2020

Група К 19 1/9 стилістика

Тема. Синоніми. Стилістичне використання синонімів.

1.Опрацювати

Синоніми — це слова, що звучать по-різному, але мають спільне основне лексичне значення.

У семантичному полі синоніми своїм значенням наклада­ються один на одного або перебувають поруч: горизонт, обрій, видноколо, небосхил, небозвід, крайнебо, круговид, кругозір; зро­зуміти, збагнути, втямити, дібрати, уторопати, розшолопати. Синоніми, як правило, називають той самий денотат, але різ­ними словами.

Синоніми в мові можливі тому, що лексичні значення ок­ремих слів нерідко перекривають одне одного: адже немає чіт­кої межі між поняттями, скажімо, багато і чимало; близькі за значенням у повсякденному вживанні слова імла, мряка, ту­ман; те саме атмосферне явище називають слова дощ і злива.

Водночас синоніми обов'язково чимось різняться між со­бою — відтінками значень, емоційним забарвленням, експре­сивністю, стилістичною віднесеністю, різною активністю в мові, здатністю сполучатися з іншими словами. Наприклад, здавалось би, слова батьківщина і вітчизна тотожні за значен­ням, проте перше слово на відміну від другого має ще й по­бічне значення «місце походження»: можна сказати Південна Америка — батьківщина картоплі, але не вітчизна. Слова леле­ка, чорногуз, бузько, бусел називають того самого птаха і є, влас­не кажучи, абсолютними синонімами. Але у вислові Кохай мене, я твій завжди... Моя зажурена лелеко, прилинь сюди! (М. Упеник) взаємозаміна їх неможлива.

Відтінками значень і сферою вживання різняться між со­бою синоніми говорити, казати, мовити, вести річ, держати річ, висловлюватися, ректи, глаголати, цвенькати, подейкува­ти, балакати, гомоніти, просторікувати, молоти, верзти, базі­кати, патякати, шварґотіти, лепетати. Різну сполучуваність мають синоніми замурзаний, заяложений, каламутний, неприб­раний, нечистий, яких об'єднує спільне загальне значення «брудний». Кажемо: замурзане обличчя, заяложений одяг, кала­мутна вода, неприбрана кімната, нечиста гра — але поміняти місцями ці означення не можна, цього не дозволяє їхня конк­ретна семантика.

Є невелика кількість так званих абсолютних синонімів. Вони цілком ідентичні за значенням і належать здебільшого до стилістично нейтральної лексики: процент — відсоток, ек­земпляр — примірник, тираж — наклад, фотографія — світли­на, аеродром — летовище, борошно — мука, площа — майдан, півники — іриси, нагідки — календула, воротар — голкіпер, мо­вознавство — лінгвістика. Проте такі синоніми часто різняться не тільки походженням, а й частотою і сферою вживання. ,; Якщо в мові з'являється два слова з цілком однаковим значенням, то або одне з них поступово виходить із вжитку (з-поміж двох синонімів літак і аероплан останнє тепер уже не вживається), або вони починають набувати різних відтінків значення {водій і шофер, наслідок {результат).

Синоніми об'єднуються в синонімічний ряд, у якому ви­діляється стрижневе слово — домінанта. Воно є носієм основ­ного значення, спільного для всього синонімічного ряду, сти­лістично нейтральне, найуживаніше й у словниках синонімів ставиться першим: кричати, горлати, лементувати, галасува­ти, репетувати, верещати, волати.

Багатозначне слово залежно від його конкретних значень Може бути домінантою різних синонімічних рядів: добрий (про людину), чуйний, співчутливий, доброзичливий, щирий, людяний, уважний, приязний, прихильний; добрий (про спеціаліста), квалі­фікований, досвідчений, умілий, знаючий, компетентний; добрий (про врожай), багатий, високий, щедрий, рясний, великий. Відпо­відно й те саме слово в різному контексті може замінюватися різними синонімами. Наприклад, до слова примітивний, коли йдеться про організми, синонімом виступає слово одноклітин~ ний; про культуру — первісний, нерозвинений; про смак — грубий, невибагливий, невитончений; про світогляд — обмежений; про жарт — дешевий; про твір — недосконалий, недовершений.

Домінантами різних рядів можуть виступати й синоні­ми, залежно від того яке значення є визначальним у тому чи іншому ряду. Наприклад, із трьох синонімів сміливий, хо­робрий, відважний, якщо основним є значення «такий, шо не знає страху», то домінантою стає сміливий і далі відваж­ний, хоробрий, мужній; якщо «такий, шо відзначається рішучістю» — то хоробрий і далі відважний, сміливий, безстраш­ний, мужній, доблесний; якщо «такий, що не боїться небезпеки» — то відважний і далі сміливий, безстрашний, хороб­рий, відчайдушний.

Виконати

Добери синоніми до поданих слів

    Бавитися –                       Замурзаний –

    Дружити –                      Мальовничий –

    Журитися –                     Люб'язний –

    Зачиняти –                      Меткий –

   Лічити –                             Ошатний –

   Нишпорити –                     Покірний –

   Тлумачити –                       Палкий –

   Розмовляти –                     Потужний –

   Різний –                               Убогий –

   Ставний –                   Хоробрий –

   Строкатий –                        Чарівний –

   Стурбований –                    Чванливий –

1.                Переглянути

https://www.youtube.com/watch?v=J138lUOD75g

 

https://www.youtube.com/watch?v=OJEcPuiBohc&t=22s

 

2.                Тест

https://zno.osvita.ua/ukrainian/tag-synonimy_antonimy_omonimy/

 

Тема. Антоніми. Стилістичне використання антонімів.

1.   Опрацювати

Антоніми багатозначного слова

Загальномовні й контекстуальні антоніми

Регулярне протиставлення антонімів один одному спричиняє те, що кожен із них викликає в нашій свідомості уявлення про свою протилежність: високий – низький, загубити – знайти, радість – журба. Це антоніми мови, тобто загальномовні, постійні (слова, антонімічні стосунки яких зрозумілі поза будь-яким контекстом). Такі антоніми зафіксовані у словниках української мови й регулярно відтворюються в подібних або однакових умовах.

Поряд із загальномовними антонімами в антонімічні стосунки можуть вступати слова, які в звичайному вживанні не мають протилежних значень, і набувають їх лише в індивідуальному використанні, тобто в спеціальному контексті. Це антоніми мовлення, або контекстуальні. Вони тісно пов’язані з ознаками, властивими поняттям, вираженим загальномовними антонімами: “У душі моїй – Місця немає туманам. У душі моїй – Сонце червоне буя...” (В. Симоненко). У наведених рядках контекстуальні антоніми туман і сонце передають протилежні почуття, настрої, які в мові виражені антонімами сум, туга і радість, веселість.

Таким чином, слова, ужиті в переносних значеннях, за певних умов можуть виступати контекстуальними антонімами.

Багатозначне слово може мати кілька антонімів, напр.: глибокий – а) мілкий (яма), б) поверховий (знання). Різні антоніми можуть бути й до того самого значення залежно від акцентування в ньому різних відтінків: наступ – а) відступ, б) оборона, в) контрнаступ; трудовий – а) бойовий (подвиг), б) нетрудовий (прибуток).

Солодкий у значенні ‘властивий медові, цукрові; такий, що викликає приємні відчуття, дає радість, насолоду’ має антонім гіркий (солодкий (гіркий) плід; солодкі (гіркі) думи, почуття); у значенні ‘спокійний, безтурботний’ антонімічним відповідником виступає тривожний (солодкий сон – тривожний сон). Порівняймо ще низку словосполучень, у кожному з яких антонімом до слова свіжий є відмінна лексема: свіжий хліб – черствий хліб, свіжий огірок – солоний огірок, свіжий букет – зів’ялий букет, свіжа метафора – стерта метафора, свіжий вигляд – утомлений вигляд.

 

 

Якщо в контексті антоніми виступають поряд (початок – кінець, приплив – відплив, вхід – вихід: знати всі входи і виходи; максимум – мінімум, більш чи менш, плюс – мінус, мажорний – мінорний, день і ніч, юнак і дівчина), першим звичайно йде позначення не тільки початку, що цілком зрозуміло, а й більшого полюсу, позитивної оцінки і взагалі того, що видається помітнішим, важливішим.

Антоніми використовуються як яскравий виражальний засіб у художній мові. Основна стилістична функція антонімів – бути лексичним засобом вираження антитези. Це зіставлення протилежних образів, думок, явищ, у результаті якого формується контраст, протиставлення. Антитеза увиразнює текст, робить його чіткішим, точнішим, наприклад: “Я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас!”; “Ми паралітики з блискучими очима, великі духом, силою малі”; “Я честь віддам, титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвіщав не словом, а вогнем, боровся не в покорі, а завзято, і мучився не три дні, а без ліку, та не назвав свого тирана батьком, а деспотом всесвітнім, і прокляв, віщуючи усім богам загибель” (Леся Українка).

Антоніми у складі антитези часто трапляються в народній творчості, зокрема в піснях, казках, прислів’ях, приказках: Ситий голодного не розуміє; багатому щастя, а вбогому трясця; м’яко стелять, та твердо спати; мудрий не все каже, що знає, а дурний не все знає, що каже.

Часто звертаються до антитези публіцисти: “Немає на війні проміжних тонів, блідих фарб, усе доведено до кінця – велике і знехтуване, чорне і біле” (І. Еренбург). Протиставлення підсилює емоційність мови. Не випадково антонімія лежить в основі багатьох афоризмів: “Чим ніч темніша, тим яскравіші зірки” (О. Майков); “Будинки нові, але забобони старі (О. Грибоєдов).

За принципом антитези побудовано багато заголовків творів (“Війна і мир” (Л. Толстой); “Дні і ночі”, “Живі і мертві” (К. Симонов)). Особливо часто використовується антонімія в заголовках газетних і журнальних статей (“Хімія добра і зла”, “Проводи трагічні і веселі”, “Географія – різна, біографії – схожі”, “Бідність при багатстві”).

Відмінним від антитези є стилістичний прийом, що полягає в уживанні антонімів із запереченням для того, щоб підкреслити в описуваному предметі відсутність чітко вираженої якості: “Вона була не гарна, не погана собою” (М. Гоголь).

Сильну експресію створює вживання одного з членів антонімічної пари із запереченням: “Світ не постарів – помолодів” (С. Вікулов); “Треба взяти до ранку “язика”. І живого, а не мертвого” (К. Симонов).

Явище антонімії лежить в основі оксюморона – яскравого стилістичного прийому образної мови, що полягає в створенні нового поняття через поєднання контрастних за значенням слів: “Початок кінця” (заголовок статті), “Погана гарна людина” (назва кінофільму), дзвінка тиша, живий труп, сльози радості. Яскраві оксюморони створені письменниками та поетами: “Убога розкіш вбрання” (О. Некрасов). Оксюморон часто зустрічається в назвах художніх творів “Живі мощі” (І. Тургенєв); у заголовках газетних статей “Складна простота”.

Стилістичні функції антонімів не вичерпуються вираженням контрасту, протиставлення. Антоніми допомагають письменникам показати повноту охоплення явищ, широту часових меж: “Насунулося спільне лихо. Ворог розоряє нашу землю й усе наше споконвічне хоче назвати своїм. Тоді і щасливий і нещасливий збираються біля свого гнізда” (О. Толстой); “Сили наші ростуть. День і ніч...”. Використання антонімів у цій стилістичній функції іноді приводить до нанизування антонімічних пар: “Палітра барв людських характерів не має меж. Є люди добрі і злі, хоробрі і боязкі, розумні і недалекі, красиві і потворні, здорові і хворі, веселі і похмурі, старі і молоді, прямі і потайні, відверті і хитрі” (М. Черкасов). Деякі антонімічні пари виступають у мові як лексична єдність, набуваючи фразеологічного характеру: і старий і молодий, і ті й інші, рано чи пізно. Їх уживання вносить у художню мову розмовні інтонації.

Особливий стилістичний прийом – використання одного з антонімів, у той час як за змістом варто було б ужити інший (антифразис). Наприклад: “Звідки, розумна, бредеш ти, голово?” (І. Крилов). Слово розумна сказане стосовно Осла. Різкий сатиричний ефект створює антонімічна заміна одного з компонентів у стійких словосполученнях: “Бюро поганих (замість добрих) послуг”, “Клуб губителів (замість контекстуального антоніма любителів) природи” (заголовки фейлетонів). У подібних сполученнях звертає на себе увагу “нелогічність” висловлення, оскільки мовна форма фразеологізму диктує вживання протилежного за значенням слова.

Таким чином, антоніми посідають помітне місце серед виражальних засобів мови, що пояснюється можливістю створити за допомогою них контрастну характеристику образів, понять, предметів, явищ.

2.    Переглянути

https://www.youtube.com/watch?v=bBQvYgqCQ7s

https://www.youtube.com/watch?v=dL1Z1fcCbKg

 

3.    Виконати тести

Код доступу 7161360

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

 

Група К 19 1/9 українська мова

Тема. Розділові знаки при прямій мові

 

1.    Опрацювати матеріал

https://pidruchnyk.com.ua/466-ukrayinska-mova-zabolotniy-11-klas.html

 

&36 ст. 160 -164

 

Розділові знаки при прямій мові і словах автора

 

Пряма мова в тексті може виділятися трьома способами:

а) береться з двох боків у лапки разом із знаком питання знаком оклику, трьома крапками (крапка і кома виносяться за лапки): «А я вже бачив день.» — «Коли?» — «Не знаю». — «Який же він?» — «Хороший. Дуже славний...» — «Ет, — байдуже озвалася матуся, — то був не день, то сполох був, та й годі». (Леся Українка); цей
 спосіб оформлення прямої мови застосовується найчастіше під час передавання невисловлених думок, окре мих невеликих реплік, під час цитування, згадування;

 б) у діалогах починається з абзацу, і перед нею ставиться тире, що характерне для передавання живого мовлення:

—   Вставай, сину, підемо. Протираю од сну очі.

— Куди, мамо?

 —  О, а хіба ти забув: підемо дивитись, як сонце сходить. Ти ж просив, щоб тебе збудили. Вставай. — підводить  мене (С. Васильченко);

в) у драматичних творах пишеться після назви дійової осо­би і крапки: Хлопчик. У мене вуха померзли... Наталка. Насунь шапку!(М. Старицький).

В усіх випадках пряма мова починається з великої букви.

Розділові знаки при словах автора вживаються по-різному залежно від того, де стоять слова автора.

Якщо слова автора стоять:

а) перед прямою мовою — після них ставиться двокрапка: У цілого війська девіз був один: «За волю, за рідну країну!» (Леся Українка);

б) після прямої мови — перед ними ставиться тире, крапка замінюється на кому (знак питання, знак оклику, три крапки на кому не замінюються): «Скинься, рибо», —   думаю, — скидається риба (О. Довженко). «Ось я йду!» — обізвалась Зима (Леся Українка);

в) у середині прямої мови — вони виділяються з обох боків комами й тире; проте якщо розрив робиться між двома реченнями, то після слів автора ставиться не кома, а крапка й тире: «Мої друзі — вбогі бідолахи, — говорить Кармель, — от мої друзі!» «Яких же я людей бачу? — одказує Кармель. — Багатих та вбогих» (Марко Вовчок); якщо ж у словах автора є дієслово чи інше слово на позначення мовлення, яке стосується наступної части­ни прямої мови, то після слів автора ставиться двок­рапка й тире: — Чи бачили таке! — сказав батько і, помовчавши, додав: — Готовий хлібороб, одним словом (А. Головко).

Слова автора, коли вони стоять у середині чи після прямої мови, звичайно починаються з малої букви. Але якщо слова автора становлять певну додаткову інформацію, то тоді вони можуть починатися з великої букви: — Ні-ні! — Злякався, відчув, як у нього мороз пішов поза спиною: — Ні-ні! — В пам'яті зринула Лук'янівська в'язниця... Київське ОГПУ— НКВД... — Отак! Утікав, утікав і потрапив назад... (І. Багряний).

Якщо слова автора охоплюють пряму мову, то перед прямою мовою ставиться двокрапка, а після неї кома й тире або тільки тире: Я кричу: «Хто в Бога вірує, рятуйте!» — а вони з обох боків шмагають (О. Стороженко).

Якщо репліки беруться в лапки й записуються підряд без слів автора, то між ними ставиться тире: «Мамо, — питаю,— то льони цвітуть?» А мати сміються: «То, — кажуть, — Дніпро». — «А чого він такий синій?» — «Від неба», — кажуть (О. Гончар).

 

2.    Переглянути відео 

https://www.youtube.com/watch?v=KXLwx1-xcww&t=68s

 

https://www.youtube.com/watch?v=fQHweEwQg5o&t=52s

 

 https://www.youtube.com/watch?v=XhiI9KIE3j8

 

 

3.Виконати  Вправа 370

4. Тест

Код доступу 9593733

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

 

Тема. Контрольна робота

1.   Повторити вивчений матеріал

2.    Виконати тести

Код доступу 1122864

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

 

Відповіді надсилайте на електронну адресу nata.shevtsova@ukr.net  або звертайтеся у приват через Viber .