План роботи
з предмета українська мова та література
зі здобувачами освіти
на період карантину з 29.03.2021
9 квітня 2021
Група К 19 1/9 українська мова
Тема. Стилістична
помилка.
Стилістичне використання багатозначних слів і
омонімів.
1.
Опрацювати
матеріал
https://pidruchnyk.com.ua/466-ukrayinska-mova-zabolotniy-11-klas.html
&38 ст.173 – 177
Стилістичні помилки
Достоїнство стилю полягає в ясності:
доказом цього служить те, що якщо промова є не ясною, вона не досягає своєї мети. Стиль не повинен бути ні занадто низьким, ні занадто високим, але повинен відповідати предметові мовлення
(Арістотель)
Мова має багато сфер застосування. По-різному говорять у побуті, на виробництві, на офіційних зборах, на мітингу. Інші мовні засоби використовуються при написанні наукової праці, ділового документа,
художнього твору. Адже кожен із цих стилів мовлення—усних і писемних—має свою мету, яка досягається використанням різних слів і форм, вимагає різної побудови речення. Отже,
людина повинна знати матеріал мови—її словник, і граматичні правила—і, крім того, має навчитися вміло їх використовувати,
відповідно до мети висловлювання (М.
Русанівський).
На замітку учневі
Інформаційний дайджест
.
Розмовний стиль сформувався в неофіційних,
побутових обставинах за умов невимушеного спілкування.
Стильові риси:
конкретність, розмовна образність,
емоційність, простота, невимушеність.
Художній стиль сформувався у процесі розвитку художньої літератури. Основна мета—образне відображення дійсності й емоційний вплив на думки та почуття читача чи слухача. Основні ознаки: образність,
емоційність, експресивність.
Основна мета наукового стилю—розкриття встановлених ознак описуваного явища, подання точних відомостей,
покращення знань читача.
Публіцистичний стиль охоплює своєрідні мовні особливості політичних і
літературно-критичних статей,
преси. В цьому стилі органічно поєднуються найістотніші риси стилів наукової і художньої мови—точність,
образність, емоційність.
У офіційно-діловому чітко додержується прийнятий порядок оформлення відповідних документів,
використовуються стандартні звороти, свої слова-терміни. Не допускаються емоційно забарвлені слова.
Конфесійний стиль обслуговує церковне життя. Основні види: молитви,
проповіді, промови.
Новий матеріал.
Стилістична помилка – помилка в усному або писемному мовленні, що полягає у вживанні слів (словосполучень,
речень), що не відповідають стилеві всього тексту. Наприклад: Уживання у
відповіді на уроціпросторічних слів. Нам було дуже весело під час візиту до лісу.
Проте слід пам’ятати, що інколи письменники
навмисно, для досягнення комічного ефекту вживають слова й вирази, що не
відповідають вимогам художнього стилю. Наприклад: Раз я біг завертати свині, що
взяли маршрут на буряк, і тоді із прозорої сині скинув бомбу на вигін літак (В.Симоненко)
Поясніть, чи доречними є у реченнях виділені
слова. Доведіть свою думку. Замініть їх іншими словами, що найбільше підходять
за змістом. Запишіть
відредаговані речення.
1. У магазині покупцеві забули вручити решту.
2. Учителька прорекламувала батьківські збори.
3. На листі зелених насаджень діамантами сяяла роса.
4. Моя люба тварина – це мій кіт Кєша.
5. Чорногузибігають на мілкому і ловлять жаб.
6. У маминих оченятах не було ні фальші, ні лукавості.
7. Якось восени дядя Сергій знайшов маленьке зайченя, яке сиділо
під кущем смородини.
8. Поснідавши, я дивлюсь телебачення.
9. Він вдарився об стіл і розпанахав собі ногу.
Гра «Редактор». Уявіть, що ви працюєте
редактором наукової газети і вам до рук потрапив цей текст. Відредагуйте його.
Вкажіть, де саме допущено стилістичні помилки. Поясніть свої виправлення.
Циклон – це велетенський вихор в атмосфері. В
області його дії часто виникають менш масштабні вихори. Ух, бачив я колись
таке! У США, де найчастіше відбувається це явище, їх називають торнадо, в
Європі – тромбами. Понад 1000 торнадо проноситься над нашою матінкою-землицею
щороку. Над чистим плесом води атмосферні вихори називають смерчами, а в
розжарених сонцем безмежних піщаних пустелях, наприклад, в Сахарі та Єгипті,
вони спостерігаються у вигляді піщаних бур.
2.
Переглянути
відео
https://www.youtube.com/watch?v=XnBG2zhMjOQ
https://www.youtube.com/watch?v=AdZBs4LylxQ
https://www.youtube.com/watch?v=3jKPazp0rF8
3. Тест
Код доступу 5095187
Попросіть учнів
використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Група Е 19 1/9 українська мова
Тема. Розділові знаки у простих реченнях,
ускладнених – однорідними членами речення
1.
Опрацювати
матеріал
https://pidruchnyk.com.ua/466-ukrayinska-mova-zabolotniy-11-klas.html
&29 ст. 128 – 134
Поняття про однорідні
члени речення
Однорідні члени в одному плані стосуються
того самого слова в реченні, відповідають на те саме питання і вимовляються з
інтонацією переліку або протиставлення.
Однорідними можуть бути лише слова одного
плану як за смислом, так і за граматичним оформленням.
Наприклад, правильно сказано:
а) Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи. (О. Гончар.) Але
до цього переліку не можна додати “й офіцери”, бо це поняття
іншого плану, ніж попередні назви;
б) Люблять жінки свою
ланкову за слово тверде, за веселу вдачу й
надійну дружбу. (А. Шиян.) Проте було б
неправильно це речення оформити так: “за слово тверде, за веселу вдачу і що
вона надійна подруга” — бо член речення і підрядне речення не можуть бути
рівноправні;
в) Наш обов’язок — сумлінно вчитися
і допомагати батькам. Але не можна сказати: “...сумлінно
вчитися і допомога батькам” — бо іменник і неозначена форма
дієслова не поєднуються як однорідні.
Однорідні члени речення бувають непоширені
(виражені одним повнозначним словом) і поширені (виражені групою слів).
Однорідні члени речення поєднуються між
собою сурядним зв’язком:
а) без сполучників: Ми чуєм трав
зелений крик, дощів задумані рефрени. (І. Драч.);
б) за допомогою одиничних сурядних
сполучників і, та, а, але, проте, зате, однак, все ж, або, чи: 1. І
так свіжо і синьо у небі й душі, тільки никнуть квітки
посмутнілі. (В. Сосюра.)
2. Вирветься крик чи іржання та й знову у шумі зіллється. (П. Тичина.);
в) за допомогою повторюваних сурядних
сполучників і... і, та... та, або… або, чи... чи, то... то, ні... ні (такий
сполучник повторюється два або більше разів підряд): І сонце, й1 день,
і вишня в цвіті, і творчості крилата мить. (П. Тичина.);
1Треба мати на увазі, що і та й —
це той самий сполучник, тільки в різному звучанні.
г) за допомогою парних сурядних сполучників не
тільки... а й; як... так і; хоч... але; якщо не... то (перша частина
такого сполучника ставиться перед першим однорідним членом, друга — перед
другим): Мужню силу хоч похилить горе, та не
зломить, в підлість не поверне. (І. Франко.)
Якщо в простому реченні є два або більше
підметів, присудків чи однакових додатків, то вони однорідні.
1. Ми віддамо Вітчизні всі пориви, і дум політ, і
силу наших рук. (В. Сосюра.)
2. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
3. В яру колись гайдамаки табором стояли, лагодили самопали,
ратища стругали.
4. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. (З
тв. Т. Шевченка.)
Якщо при означуваному слові є два або
більше означень, то вони можуть бути однорідними і неоднорідними (важка,
чорна хмара і важка чорна хмара).
Означення
неоднорідні, якщо вони в різних планах характеризують той самий
предмет (безмежний [розмір] золотий[забарвлення] пшеничний [культура]
лан);
Однорідні — якщо характеризують
предмет в одному плані (наприклад, у позитивному: холодна, чиста,
смачна вода.) Однорідні вони й тоді, коли являють собою
перелік ознак (сині, червоні, фіолетові смуги).
Однорідні означення звичайно можна
замінити одним словом (важка, чорна хмара —
гнітюча; сині, червоні, фіолетові смуги — різнобарвні). І
вимовляються вони, на відміну від неоднорідних, з інтонацією переліку.
1. Світало. Голубі, сині, фіолетові, рожеві [різнобарвні]
пасма снувались над горами. (І. Цюпа.)
2. Знову потекли теплі, лагідні, задумливі [приємні] дні. (В.
Козаченко).
3. Кругом хати росли старі велетенські волоські [неоднорідні:
у різних планах] горіхи. (І. Нечуй-Левицький.)
4. Вся кучерява долина здається залитою буйними зеленими морськими
прозорими [у різних планах] хвилями. (І. Нечуй-Левицький.)
Два означення однорідні, якщо першим
стоїть непоширене означення, а другим — поширене (літній, залитий сонцем день).
Якщо ж вони стоять навпаки — то неоднорідні (залитий сонцем літній день).
1. Рівний, залитий сонцем [однорідні: непоширене +
поширене] степ одразу принишк. (О. Гончар.)
2. На лісових горбках солодко пахли нагріті сонцем стиглі [неоднорідні:
поширене + непоширене] суниці. (О. Донченко.)
Означення, які стоять після означуваного
слова, звичайно однорідні: Твої очі — як те море супокійне,
світляне. (І. Франко.)
Обставини однорідні лише тоді, коли вони являють
собою перелік (у парках, садах і лісах; вранці, вдень і ввечері; радісно,
весело, із запалом).
Якщо ж обставини по-різному характеризують
дію, то вони неоднорідні (вранці у парку радісно). Неоднорідні також
обставини, які хоч і відповідають на те саме питання, проте доповнюють одна
одну, залежать одна від одної (на галявині в лісі).
Наприклад, у реченні: Шумлять сади
над берегами в моєї юності краю (В. Сосюра.) — обставини
місця над берегами і в моєї юності краю неоднорідні,
бо вони по-різному вказують на те саме місце і від однієї до другої можна
поставити питання: над берегами (якими?) в моєї
юності краю (остання група слів, крім обставинного, має ще й
означальний відтінок).
Так само в реченні: Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у
місячну ніч (Леся Українка.) — обставини після бурі і у
місячну ніч хоч і відповідають на те саме питання коли?,
проте не в одному плані стосуються присудка спалахують. Тут можна поставити
питання в зворотному порядку: у місячну ніч (яку?) після
бурі. А можна слова після бурі розглядати і як
додаток: спалахують (після чого?) після бурі (коли?) у
місячну ніч.
2.Переглянути відео
https://www.youtube.com/watch?v=RznmL_Y4B-8
https://school-zno.com.ua/ukr-mova/syntaksys/334-rozd-znaky-odn-chlen-rechen.html
3. Виконати
Вправа 302, 303
Тести
https://zno.osvita.ua/ukrainian/tag-odnoridni_chleny_rechennja/
Тема. Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених
звертаннями
1.
Опрацювати
матеріал
https://pidruchnyk.com.ua/466-ukrayinska-mova-zabolotniy-11-klas.html
&28 ст. 123 – 127
РЕЧЕННЯ ІЗ ЗВЕРТАННЯМ
Звертання – це слово або сполучення
слів, що називає тих, до кого звертається розповідач.
Звертання виражається кличним відмінком
або називним відмінком у значенні кличного і вимовляється з кличною
інтонацією: О, мамо, як тут цікаво!
Звертання може бути поширеним: О краю мій, в ті грізні
зими завжди з тобою ми були (В. Сосюра).
Якщо звертання стоїть на початку речення, то після нього ставиться
кома або знак оклику (Боже, допоможи нам!).
Якщо звертання знаходиться у кінці речення, то перед ним ставиться
кома, а після нього - той знак, якого потребує речення від його змісту (Я
вас слухаю, пане полковнику).
У середині речення звертання з обох боків виділяється комами (Я
не дуже добре, батько, вас зрозумів).
2.Переглянути відео
https://www.youtube.com/watch?v=KZu4MyQv4Eg
https://www.youtube.com/watch?v=zBc5yoQT8SQ
https://www.youtube.com/watch?v=zfwsEFlDP8k
3.Тести
Код доступу 2101618
Попросіть учнів
використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
К 20 1/9 українська
мова
Тема. Закінчення іменників ІІІ відміни в орудному
відмінку.
Особливості кличного відмінка
1.
Опрацювати
матеріал
https://4book.org/uchebniki-ukraina/10-klass/ukrayinska-mova-10-klas-zabolotniy-2018-ukr
&40 ст. 151 – 153 Вправа 376
&45 ст. 163 – 166 Вправа 416 (А)
Особливості відмінювання
іменників ІІІ від
1.
У родовому та давальному відмінках однини іменники третьої відміни мають
закінчення –і: Бе́ршаді, вані́лі, га́лузі,
гера́ні, гі́дності, кро́ві, любо́ві, мо́ці, незале́жності, не́хворощі, но́чі,
Оболо́ні, о́сені, о́сі, по́дорожі, при́язні, ре́чі, Ру́сі́, со́лі, ста́лі,
су́міші, ті́ні, У́мані, фа́льші, флане́лі, хоро́брості.
Іменники на -ть після
приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь,
Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант
закінчення -и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти,
хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́, Білору́си.
Примітка. Форми непрямих відмінків від
іменників, що означають абстрактні поняття простору: височі́нь,
глибочі́нь, далечі́нь, широчі́нь, крім знахідного та орудного, зрідка
вживані; їх замінюють відповідні словоформи із суфіксом – ин(а): височина́,
глибочина́, широчина́.
2.
У знахідному відмінку однини іменники
цієї відміни мають форму, однакову з називним відмінком.
3.
В орудному відмінку однини іменники
цієї відміни набувають закінчення –ю, причому:
1) Якщо основа іменника
закінчується одним приголосним (крім губного та р), то
після голосного перед закінченням –ю цей
приголосний подовжується (на письмі подвоюється): Бе́ршаддю, вані́ллю, височі́нню, ві́ссю,
га́луззю, гера́нню, мі́ддю, мі́ццю, ні́ччю, Оболо́нню, по́дорожжю, Ру́ссю,
сі́ллю, су́мішшю, тінню, У́манню.
2) Якщо основа іменника
закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а
також на р, щ, то
подовження не відбувається: ве́рф’ю,
гі́дністю, жо́вчю, кі́новар’ю, кро́в’ю, любо́в’ю, ма́тір’ю, незале́жністю,
не́хворощю, О́б’ю, при́язню, ра́дістю, я́кістю.
4.
У місцевому відмінку однини
вживається закінчення -і: у Бе́ршаді, при свідо́мості, у
га́лузі, у до́повіді, на о́сі, у по́дорожі, на Оболо́ні, у ра́дості, у со́лі,
на Ру́сі́, у ті́ні, в У́мані.
5.
У кличному відмінку, що вживається
переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е: любо́ве, но́че, ра́досте,
смерте, У́мане.
Кличний відмінок
Щодня ми контактуємо з великою кількістю людей. Процес
комунікації – незмінна частина життя чи не кожного. Та чи правильно ми
звертаємося до наших співрозмовників? Розберімо ці правила і з’ясуймо, чому
кличний відмінок є таким важливим для української мови і які його форми є
правильними!
Кличний відмінок – одна з відмінних рис української мови, яка
робить її мелодичною та співучою. Ми маємо використовувати
кличний відмінок під час
звертання до
будь-якої особи або навіть неживої істоти. Отже,
розберімося!
Звертаючись до кого-, чого-небудь, українці вживають іменники в
кличному відмінку. Звертатися можна за іменем, іменем по батькові, за прізвищем,
науковим, військовим та іншим званням, за назвою посади, професії тощо,
використовуючи водночас і слова українського етикету на зразок чоловіче, жінко, свате,
свахо, дідусю, хлопче, дитино, студенте й под.
Іменники – власні та загальні назви – можуть мати в кличному
відмінку однини закінчення -о, -е,
-є, -у, -ю. Вибір одного із цих закінчень залежить від роду іменника та
його закінчення в називному відмінку, а за умови спільного нульового закінчення
– від кінцевого приголосного основи або ж характеру іменникового суфікса.
Правила використання кличного відмінка
Всі іменники кличного відмінка незалежно від їхнього лексичного
значення можуть закінчуватися всього на 5 (!)
різних літер: е, є,
о, у, ю. Запам’ятайте їх та умови використання!
Кличний відмінок властивий тільки іменникам, але зараз ми
розберемося з їхніми особливостями в рамках використання різних закінчень. Адже
закінчення кличного відмінку іменника залежить від закінчення цього ж іменника
в називному відмінку.
Закінчення – е у іменників, характеристиками яких є:
1. Чоловічий або жіночий рід із закінченням –я, яке
слугує пом’якшенням попереднього приголосного.
Наприклад: Катруся
– Катрусе, лисиця – лисице, скриня -скрине.
2. Жіночий рід із закінченням –а, але
перед ним має бути шиплячий звук.
Наприклад: криша –
крише, чаша – чаше, листоноша – листоноше.
3. Чоловічий рід із нульовим закінченням або закінченням –о, перед
яким знаходиться твердий приголосний основи слова.
Наприклад: Євген –
Євгене, Іван – Іване, козак – козаче.
4. Чоловічий рід мішаної групи, які закінчуються на –р. Це
мають бути загальні назви, часто – рід діяльності.
Наприклад: пісняр
– пісняре, столяр – столяре, каменяр – каменяре.
Закінчення – є у іменників, характеристиками яких є:
Жіночий рід, особові імена та загальні назви, що закінчуються на –я,яке йде
після голосного звука.
Наприклад, Марія – Маріє, Надія
– Надіє, колія – коліє.
Закінчення – о у іменників, характеристиками яких є:
Чоловічий та жіночий рід, що мають закінчення -а.
Наприклад, Олександра
– Олександро, сестра – сестро, зірка – зірко.
Закінчення – у у іменників, характеристиками яких є:
1. Чоловічий рід, у більшості односкладові, що мають тверді
приголосні основи перед закінченням – о або нульовим закінченням.
Наприклад, тато –
тату, кран – крану, хліб –хлібу.
2. Чоловічий рід, що мають суфікси –к,
-ик, -ок як
вираження пестливого значення, та суфікси – ач,
-ник.
Наприклад, ведмедик
– ведмедику, слухач – слухачу, керівник – керівнику.
3. Чоловічі імена, що закінчуються на –х та –г.
Наприклад, Генріх
– Генріху, Олег – Олегу, Людвіг – Людвігу.
Закінчення – ю у іменників, характеристиками яких є:
1. Жіночий рід і закінченням –я, яке
пом’якшує попередній приголосний та позначає пестливість.
Наприклад, доня –
доню, бабуся – бабусю, кицюня – кицюню.
2. Чоловічий рід із м’яким
кінцевим приголосним основи,
які також позначають пестливість.
Наприклад, красень
– красеню, татусь – татусю, дідусь – дідусю.
3. Жіночі та чоловічі імена із закінченням –я пестливої форми.
Наприклад, Христя
– Христю, Костя – Костю, Таня – Таню.
4. Чоловічий рід, що закінчуються на –й.
Наприклад, водій –
водію, каравай – караваю, гай – гаю.
5. Чоловічі імена з м’яким
приголосним основи
наприкінці.
Наприклад, Юрій –
Юрію, Василь – Василю, Олексій – Олексію.
6. Чоловічий рід, що має суфікси –ець, -ань, ень, – тель,
-аль.
Наприклад, молодець
– молодцю, учень – учню, спасатель – спасателю.
7. Чоловічий рід, м’яка група із закінченням –р.
Наприклад, Ігор –
Ігорю, календар – календарю, лікар – лікарю.
2.Переглянути відео
https://www.youtube.com/watch?v=WsTvZ3Nyr0s
https://www.youtube.com/watch?v=7qsAhWzzbAU
https://www.youtube.com/watch?v=14kTLQzHuAc
https://www.youtube.com/watch?v=bSuRE6CNsi8
https://www.youtube.com/watch?v=Zkfe9J9PhJY
3.Тести
Код доступу 1787934
Попросіть учнів
використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Код доступу 8936668
Попросіть учнів
використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Відповіді надсилайте на електронну адресу nata.shevtsova@ukr.net
або звертайтеся у приват через Viber .
Коментарі
Дописати коментар