План роботи
з предмета
українська мова та література
зі здобувачами освіти
на період
дистанційного навчання
16 березня 2022р.
Група Гз 21 1/9
українська мова
Тема: Основні правила вимови приголосних звуків
1. Опрацювати
https://pidruchnyk.com.ua/394-ukrayinska-mova-zabolotniy-10-klas.html
& 19 ст.77 – 81 вивчити
, виконати вправи 172, 173
Вимова приголосних в українській
мові регулюється такими правилами:
Дзвінкі звуки не втрачають дзвінкості в кінці складу й слова. Лише дзвінкий приголосний [г] у кількох словах
перед глухими [т], [к] оглушується й вимовляється, як парний йому глухий [х]. Відбувається
уподібнення за глухістю.
Приклад:
Галузка [галýзка], жабка [жáбка], ложка [лóжка], виріб [вúр'іб]; легко [лéхко], дьогтю [д'óхт'у].
Глухі приголосні
перед дзвінкими в середині слова зазнають впливу дзвінких, тобто
вимовляються дзвінко. Відбувається уподібнення за дзвінкістю.
Приклад:
Просьба [прóз'ба], баскетбол [баскеидбóл], екзамен [еґзáмеин], рюкзак [р'уґзáк].
Звук [ф] є лише в словах
іншомовного походження: [фíзика], [фóрум], [офéрта].
У мовленні цей звук часто замінюється двома звуками [хв] або одним [х]: [хв’íзика],
[хвóрум], [хрýкт].
Можна зустріти й зворотне явище — усталене звукосполучення [хв] вимовляється
як [ф]: хвиля [фúл'а], хвіртка [ф’íртка], хвіст [ф’íст].
Такі заміни не допускаються літературною мовою.
Приголосний [в] — сонорний, тому він не оглушується перед глухими, а навпаки, набуває
звучності, переходить в [у] нескладовий (фонетичною
транскрипцією [ў]). Нескладовий [ў] з’являється
також і перед дзвінкими та сонорними: вздовж — [ў]здо[ў]ж;
враз — [ў]раз.
Нескладовий [ў] або закриває
склад: ма[ў]-ка, на-ро-ди[ў]-ся, роз-би[ў], або прикриває в
сполуці з іншими приголосними: [ў]права.
Він вимовляється на місці [в] перед будь-яким приголосним на початку чи в середині слова, а також
в абсолютному його кінці.
2. Переглянути
https://www.youtube.com/watch?v=e07OAZMr6RM
https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=NFkSEeewU98
3.
Тест
Код доступу 2170860
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Тема: Наголос. Основні правила наголошування слів
1. Опрацювати
https://pidruchnyk.com.ua/394-ukrayinska-mova-zabolotniy-10-klas.html
& 20 ст.81 – 86 вивчити
, виконати вправи 186
Наголос. Основні
правила наголошування слів. Нормативний наголос
Наголосом називають вимову
певного складу з більшою силою голосу. Наголос в українській
мові вільний і рухомий.
Приклад:
Гора́ (одн.) — го́ри
(множ.), ла́стівка (одн.) — ластівки́ (множ.), гарбу́з — гарбуза́ (Р. в.),
сірни́к — сірника́ (Р. в.).
Якщо виникають сумніви щодо місця наголосу в слові,
потрібно звертатися до орфоепічного або орфографічного словника, проте можна
виділити деякі принципи наголошування слів.
Іменник (однина)
В іменниках із
префіксами ви- та по- наголос падає переважно на префікс.
Приклад:
Ви́няток, ви́падок, ви́рубка, ви́брик, ви́скочка, ви́долинок, по́значка, по́зичка, по́смішка, по́каз.
Але іменники, утворені
від дієслів, є винятками: вимо́ва, видавни́цтво,
виро́щування, постача́ння, пора́да, пова́га.
Іменники із суфіксом -ин(а) в однині (зі
значенням місця, простору, території та абстрактних понять) мають наголос на закінченні.
Приклад:
Ширина́, густина́, глибина́, площина́, кривизна́, старовина́ (але горо́дина, полони́на,
рівни́на).
Географічні назви на -щин-, -чин- мають наголос на корені
твірного слова.
Приклад:
Терно́пільщина, Хмельни́ччина, Херсо́нщина, Слобожа́нщина, Доне́ччина, Ві́нниччина (але Галичина́).
Іменники в родовому
відмінку однини (кого? чого?) мають наголос переважно на закінченні.
Приклад:
Ві́л — вола́, кінь — коня́, рука́ — руки́, кума́ — куми́, вода́ — води́, (але
рі́к — ро́ку, бі́к — бо́ку, яли́на — яли́ни, мо́ре — мо́ря).
У віддієслівних
іменниках середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, наголошений суфікс.
Приклад:
Малюва́ти — малюва́ння, писа́ти — писа́ння, чита́ти — чита́ння, зада́ти — завда́ння (але зна́ти
— знання́, зобов’яза́ти — зобов’я́зання).
У складних
іменниках сполучний голосний є наголошеним.
Приклад:
Літо́пис, руко́пис, гурто́житок, живо́пис, машино́пис, чорно́зем, чорно́слив (але листопа́д, снігопа́д, лісосте́п, землемі́р).
Зверни увагу!
Похідні форми від слова нена́ висть мають наголос на
другому складі: нена́висть, нена́видіти, нена́висний (але ненави́сництво,
ненави́сницький).
Слова іншомовного
походження зберігають наголос мови-джерела.
Приклад:
Ме́неджер, ма́ркетинг; бюлете́нь, жалюзі́, парте́р, лу́па; фо́льга, фо́рзац; ла́те, піце́рія, травесті́я; де-ю́ре, експе́рт, кварта́л; симетрі́я, агроно́мія, некроло́г, до́гмат, єрети́к, псевдоні́м, фено́мен; піала́.
Іменник (множина)
Іменники в
множині мають наголос переважно на закінченні.
Приклад:
Міст — мости́, кавун — кавуни́, молоде́ць — молодці́, пі́сня — пісні́, ду́мка — думки́ (але пі́вень
— пі́вні, коза́ — ко́зи, хло́пець — хло́пці, небо́га — небо́ги, весло́ — ве́сла, сестра́ — се́стри).
Прикметник
Більшість двоскладових
прикметників має наголос на закінченні.
Приклад:
Гірки́й, тонки́й, нови́й, тісни́й, вузьки́й, котри́й, легки́й (але бо́сий, ко́сий,
кла́сний, зру́чний).
Завжди наголошеним є
зменшувально-пестливий суфікс -еньк-.
Приклад:
Товсте́нький, смачне́нький, леге́нький, біле́нький, м'яке́нький, тоне́нький.
Числівник
Наголос є переважно однаковим у групах подібних слів:
·
числівники на -надцять: одина́дцять, двана́цять, трина́дцять, чотирна́дцять, п'ятна́дцять тощо;
·
числівники на -десят: п’ятдеся́т, шістдеся́т, сімдеся́т, вісімдеся́т тощо.
Дієслово
У дієсловах наголошують
переважно закінчення.
Приклад:
Роблю́, люблю́, кажу́, пишу́, ходжу́, бережу́, веду́ (але ра́джу, сма́жу,
літа́ю, допомага́ю).
Двоскладові дієслова
у формі інфінітива (і всі похідні від них) мають наголос на останньому складі.
Приклад:
Нести́ — принести́, віднести́,
занести́, пронести́, внести́, піднести́, вести́, везти́, пливти́ тощо.
Дієслова минулого часу однини
жіночого роду мають наголос переважно на закінченні.
Приклад:
Узяла́, знайшла́, вела́, продала́ (але співа́ла, малюва́ла,
ходи́ла, моли́лася).
У дієсловах доконаного виду з
префіксом ви- наголос падає переважно на префікс: ви́йти, ви́писати, ви́кликати,
ви́скочити, ви́ховати, ви́найти, ви́знати.
У дієсловах недоконаного виду з
префіксом ви- наголос падає переважно на основу: вихо́дити, випи́сувати, виклика́ти,
виска́кувати, вихо́вувати, винахо́дити, визнава́ти.
У дієслівних
закінченнях -емо, -имо, -ете, -ите наголошуємо останній склад.
Приклад:
Ведемо́, ведете́, ідемо́, ідете́ (але пі́демо, пі́дете,
бу́демо, бурко́чемо, зали́шите, рі́жемо, ши́ємо).
Прислівник
У прислівниках ви́соко, ши́роко,
гли́боко, ра́зом наголос падає на перший склад.
2. Переглянути
https://www.youtube.com/watch?v=OJc-rcx2cCM
https://www.youtube.com/watch?v=CYHFtuRWRQo
3.Тест
Код доступу 7341658
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Коментарі
Дописати коментар