План
роботи
з
предмета українська мова та література
зі
здобувачами освіти
на
період дистанційного навчання
12 березня 2022р.
Група Мк 21 1/9 українська мова
Тема. Написання слів іншомовного походження. Правило «дев’ятки»
1.
Опрацювати
&33 ст.
125 – 130 вивчити правила,
виконати Вправи 294,
298, 304
Новий правопис слів
іншомовного походження
Чимало правил написання іншомовних слів
зазнали змін в редакції Правопису 2019 року. Наприклад, зникло подвоєння у словах англійського, німецького,
шведського походження з буквосполучення –ck,
що передавав звук [k]: Дікенс, Бекі, Текерей.
Також прибрали букву й перед я, ю, є, ї: мая, єті, феєрверк,
Хаям, Савоя. Всі ми навчилися писати слово «проєкт», бо пам’ятаємо про
його латинський корінь -ject-.
Незважаючи на це, «правило дев’ятки» майже
не зазнало змін: у словах іншомовного
походження після приголосних д, т, з, дз, с, ц, ч, ш, ж, дж, р пишемо И, а не І.
Логічно, що ми традиційно пишемо І на початку слова, так що вашим ідеям,
інститутам, іглу нічого не загрожує. Хоча пам’ятайте про варіативність написання слів ірій / ирій / вирій, ірод / ирод (в значенні дуже жорстокої людини). Чому
так, спитаєте ви? Бо ці слова є українськими або давно засвоєними, а не іншомовними, тому
вони під це правило не підпадають.
Сміливо пишіть І в середині слова перед
голосними та й: арія, фіалка, Іглесіас, клієнт, радій.
Незмінно пишемо І в кінці іншомовних слів, що не відмінюються: журі, харакірі, суші,
шасі, колібрі.
Поговоримо про власні назви. В іншомовних іменах і прізвищах пишемо І тільки між двома приголосними: Беатріче, Дідро,
Овідій, Дізель. До речі, якщо мова про Рудольфа Дізеля, то прізвище
беззаперечно пишеться з І. А от в загальних назвах іншомовного походження, утворених від власних назв, мусимо писати И, за загальним правилом:
дизель (двигун), силует (від прізвища Етьєна де Сілуетта).
Поки що досить просто, чи не так?
Трохи складніше запам’ятати, як пишуться географічні власні назви: Канзас-Сіті, Сідней,
Міссісіпі, Ніл, Севілья, Капрі, Фіджі, Сомалі. Логічно, що у похідних назвах
написання І зберігається: сомалійський пірат, сіднейська опера, севільський
цирульник.
UУ
написанні географічних назв керуйтеся логікою, власним досвідом і словниками.
Фото: unsplashЯк на мене, в написанні
географічних назв нам дуже допоможе логіка і принцип милозвучності української мови. Дуже нелегко було б
вимовити Міссисипі або Рио-де-Жанейро, а слова Нил чи Лиссабон звучали б
безглуздо.
Втім, якщо правила не піддаються
самостійному вивченню, скористайтеся послугами приватного репетитора
української мови з команди Superprof, який допоможе опанувати
тему будь-якої складності.
За правилом, у всіх інших випадках пишемо І після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним
приголосним: хімія, гімн, гіпопотам, пілот, академік, піанісимо.
Щоправда, потрібно запам’ятати, що є низка
давно засвоєних запозичених (зі східних мов) слів з буквою И після б, п, в, м,
ф, г, к, х, л, н: башкир, вимпел, єхидна, імбир, кипарис, кисет, лиман, миля,
мирт, нирка, спирт, химера. До традиційного написання з И відносимо також слова
церковного вжитку: диякон, митрополит, єпископ, християнство.
До речі, про давно засвоєне й традиційне чергування голосних звуків можна почитати у
відповідній статті.
Впевнено пишіть букву И:
- після приголосних д, т, з (дз), с, ц, ч, ш, ж (дж),
р перед наступним приголосним (крім й): родзинка, директор, тип, цистерна,
риф, таксист, дизель, динамо.
- в
географічних назвах на –ика, -ида: Антарктида, Америка,
Флорида, Корсика, Мексика, Атлантида.
- в географічних
назвах після шиплячих та р: Чилі,
Вашингтон, Вірджинія, Алжир, Циндао, Британія, Рига, Крит, Рив’єра – і в
похідних від них загальних назвах: чилієць, алжирський, британський…
- в ряді географічних назв після
приголосних д, т перед наступним приголосним: Тибет, Единбург, Кордильєри,
Медина, Ватикан, Палестина, Скандинавія – та в похідних словах.
- за традицією в ряді
інших географічних назв: Вифлеєм, Єрусалим, Китай, Пакистан, Сиракузи
тощо.
2.
Переглянути
https://www.youtube.com/watch?v=iZXrereKXYE
3.
Виконати тест
Код доступу 6143561
Попросіть учнів
використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Група К 20 1/9 Українська література
Тема. Богдан – Ігор Антонич «Зелена євангелія», «Різдво»
1.
Опрацювати
https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html
ст.132
– 139. Прочитати біографію. Скласти паспорт поезії.
Вивчити
напам’ять
Зелена Євангелія
Весна — неначе карусель,
на каруселі білі коні.
Гірське село в садах морель,
і місяць, мов тюльпан, червоний.
Стіл ясеновий, на столі
слов’янський дзбан, у дзбані сонце.
Ти поклоняйся лиш землі,
землі стобарвній, наче сон цей!
Різдво
Народився бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.
Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії
місяць — золотий горіх.
Аналіз вірша “Зелена Євангелія” Богдана-Ігоря Антонича
Аналіз вірша “Зелена Євангелія” розповідає
про важливі для письменника цінності — природу і навколишнє середовище. Письменник
дуже любив природу і оспівував її, тому цей вірш — це гімн природі, весні,
землі, де все це гармонійно поєдналося.
Захоплюють тонкі й незвичні спостереження: дійсно, хіба заметіль
із пелюсток квітучих абрикосів (морель) не нагадує карусель? І місяць інколи
буває червоним, як тюльпан. Земля стобарвна, і весело ловити сонце в дзбан
(глечик), радіти йому, цінувати миті життя.
Вид лірики: пейзажна.
Жанр: ліричний вірш.
Провідний мотив: гімн природі, весні,
землі, якій кожен із нас має поклонятися як божеству.
Ідея: показати зелений світ,
який для поета є священним.
Композиція твору
Вірш «Зелена Євангелія» — це лише дві
строфи-катрени, але в них поет висловив і почуття ліричного героя, і красу
землі, і її божественне начало.
Образи твору
Ліричний герой — людина, шо любить свою
землю, її природу, оспівує весну, гірське село, місяць, усю багатобарвність і
красу землі.
Художні засоби
У невеликому за розміром творі поет
використав такі яскраві художні засоби:
- епітети: «білі коні», «земля стобарвна» допомагають побачити багаті кольори землі;
- порівняння: «весна — неначе карусель», «місяць, мов тюльпан,
червоний», «земля, наче сон цей» змальовують
спорідненість і гармонію різнобарвного світу, в якому все схоже в чомусь
між собою — воно живе;
- омофони: «сонце — сон цей» використовує
поет задля створення багатогранного образу — зорового, звукового,
тактильного;
- діалектизм «морель» (пелюстки
квіток абрикосів) передає національну своєрідність змалювання пейзажу,
робить його впізнаваним.
Римування: перехресне
Віршовий розмір: чотиристопний ямб із пірихієм
Твір «Зелена Євангелія» — це Євангеліє,
священна книга самого поета, який поклонявся природі, вірив, що все живе має
душу. Кожним рядком вірша поет невтомно стукає в нашу душу, не просить, а
вимагає любити багатобарвну землю, поклонятися їй, бачити красу в усьому.
Весна — неначе карусель, на каруселі білі
коні. Гірське село в садах морель, і місяць, мов тюльпан, червоний. Стіл
ясеновий, на столі слов’янський дзбан, у дзбані сонце. Ти поклоняйся лиш землі,
землі стобарвній, наче сон цей!
Збірку віршів «Зелена Євангелія» називають
книгою природи. Поезія «Зелена Євангелія» — ніби візитна картка поета, він
невтомно продовжує стукати в наші душі:
«Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній,
наче сон цей!»
Невеличкий поетичний твір насичений
незвичайними порівняннями: «Весна — неначе карусель», «місяць, мов тюльпан»,
метафоричний образ «на каруселі білі коні» — неповторний образ весни, що міг
з’явитися лише у стилі цього поета.
Митець ще раз підкреслює, що наші предки
шанували дві стихії — воду і сонце: «…на столі слов’янський дзбан, у дзбані
сонце».
Опис краси рідного мальовничого гірського
поетового села Новиця, яке тепер знаходиться на території Польщі, ліг в основу
вірша. Поетика кольору — явище глибинної структури тексту. Пряме й метафоричне
значення кольору можуть бути в тісному зв’язку й зіставленні смислів.
Поет використовує кольори:
- Білий. Це
доволі частотний колір у поезіях поета. Цей колір, мабуть, автор
використовує для надання своїм образам позитивного забарвлення.
- Червоний.
Допомагає змалювати образ місяця більш насичено.
Основою основ серед образів Антоничевої
поезії став образ землі. Богдан-Ігор Антонич прийшов до переконання, що
джерело всіх слов’янських вірувань треба шукати саме тут. Із землі народжується
життя. Земля — фундамент світового дому.
2.
Переглянути
https://www.youtube.com/watch?v=R6UrpRGrB7M
https://www.youtube.com/watch?v=0HyrqzcNmT8
3. Тести. Закріплення.
Код доступу 6577279
Попросіть учнів
використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Відповіді надсилайте на електронну
адресу nata.shevtsova@ukr.net або звертайтеся у приват
через Viber .
Група Гз 21 1/9 українська мова
Тема. Основні правила вимови голосних звуків.
Правила вимови приголосних звуків
1. Опрацювати матеріал
&
18 ст.73 – 77 вивчити правила,
виконати Вправи 152, 154, 155
Основні правила орфоепії вимова голосних
звуків
Голосні в українській мові у наголошеній позиції звучать чітко і
виразно (голос, сила).
Так
само чітко і виразно вимовляються і голосні [а], [і], [у] в ненаголошених складах (співати).
Ненаголошений [е] при вимові наближається до [и], так само як і
ненаголошений [и]наближається до [е]. Особливо помітно це у
випадку, коли [и] чи [е] знаходяться перед наголошеним складом (заметіль).
Голосні [е], [и] майже не змінюються у кінці слова і у складі
з побічним наголосом (пити, пуля).
Ненаголошений
звук [о], як і наголошений, теж
вимовляється голосно, ніколи не перетворюючись на [а], як у російській мові.
Проте перед складом з наголошеним [у]ненаголошений [о] стає схожим на [е] (ноша).
У
дієслівних формах 3-ї особи однини і множини теперішнього часу буквосполучення -ться вимовляється як ц' : (сміється- с'м’іjец':а).
Буквосполучення -шся вимовляється як довгий
м'який [с’]: (смієшся- с'м’іjес':а).
Вимова
приголосних звуків
Дзвінкі приголосні [б], [д], [д’], [ґ], [ж], [з], [з’], [г],
[дж], [дз], [дз’], як правило, зберігають свою дзвінкість.
Зокрема, це
відбувається:
- на кінці
слова (ніж, гедз);
- в середині
слова перед наступним глухим приголосним, найчастіше на межі кореня і
суфікса (дiжка, жабка); виняток
- дзвінкий приголосний [г], який в
окремих випадках чергується з глухим [х] перед глухими [т'] і [к] (н'іхт'ї, вухкиї);
- у кінцевих
дзвінких приголосних префіксах роз-, без-, через- та інших перед глухим приголосного кореня (розповідати).
Дзвінкий [з] чергується з глухим [с] тільки у префіксі з- перед наступним глухим кореня (крім [ш]і [ч]) - с'ц'іпити, схот'іти. У випадку знаходження
дзвінкого свистячого [з] перед шиплячими[ш] і [ч] він чергується з глухим
шиплячим [ш] (зшити).
Глухі приголосні в середині слова перед дзвінкими чергуються з
відповідними дзвінкими (Вишгород).
Приголосні шиплячі звуки [ж], [ч], [ш] перед наступними свистячими [ц'], [с'] чергуються відповідно зі свистячими [з'], [ц'], [с'] (книжка)
Сонорні приголосні [в], [й], які не мають глухих
відповідників, в середині слова після голосного і перед голосним, на початку
слова перед будь-яким приголосним і у кінці слова перетворюються на короткі
нескладові голосні [я], [ї] (вояк, гаї).
Нормативним
для української мови є чергування [у] та [в]; [і] та [й] у мовному потоці, яке залежить від кінця попереднього і
початку наступного слова (наш учитель, наша вчителька)
СКЛАД
Слова
в українській мові поділяються на склади. Склад - це частина слова, що складається з одного чи кількох
звуків і вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря: кни-га, по-ле, га-зе-та, на-го-лос,
Ін-тер-нет.
Склад
може бути утворений з одного чи кількох звуків, причому один з них повинен
обов'язково бути голосним. В зв'язку з тим, що саме голосні звуки утворюють
склад, їх називаютьскладотворчими.
В
залежності від кількості склідів слова поділяються на односкладові, двоскладові,
трискладові і багатоскладові: вік-но, слог, ма-ту-ся,
кі-не-ма-то-граф.
Склад,
що закінчується на голосний звук, називають відкритим (а-рі-я, ка-ли-на).
Склад,
який закінчується на приголосний звук - закритим (ліс, май-дан).
Існує
декілька правил поділу слів на склади:
- Якщо між
голосними звуками є один приголосний, то він належить до наступного складу
(о-лень, жи-то).
- Якщо між
голосними є кілька приголосних, то звуки в, р, л, й, що
стоять після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, які
знаходяться після них - до наступного (зір-ка, май-ка).
- Якщо
другим приголосним є звук й, л або р, то разом
з попереднім приголосним він відходить до наступного складу (ме-тро,
ку-плю).
- Якщо між
голосними є кілька приголосних, то після наголосу один з них відходить до
попереднього, а решта до наступного складу (кис-лий, стер-ти).
- Якщо після
ненаголошеного складу стоїть кілька приголосних, то всі вони, крім й, в, р, лвідходять до наступного (про-сте-жити,
се-стра).
https://eschool.dn.ua/mod/book/view.php?id=203161&chapterid=50107
► Уставте
пропущені букви, поясніть орфограми. Прочитайте слова вголос, дотримуючись
орфоепічних норм.
У
ложе..ці, кни..ці, Пара..чин,..жиру, злі..ши, бе..шапки, мі.. солдатами,
ро..жеврітися, зупини..ся, на сте..ці, відчепит..ся, сподіваєм..ся, ..шумом,
бе..чинство, ..чищати, Іл..я, мудріст..ю, щаст..я, скрин..я, їдальн..я,
лист..я, безліс..я, ріл..я, мід..ю, скатер..ю, пам’ят..ю, л..ється, постат..ю,
повінн..ю, засил..я, молод..ю, молодіст..ю, жовч..ю, у піднебес..і, подвір..я,
радіст..ю, стат..я, стат..ей.
Запишіть речення, обравши з дужок правильний варіант.
1. Воскреснемо, бо світить нам
(у, в) віки пророцтво Тараса: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля». 2. Немає
(у, в) Україні кращого неба, ніж небо твоєї малої Батьківщини. 3. А через (у,
в)сю Україну, посеред щедротних степів (й, і) ланів, пливе Дніпро-Славутич —
історичний символ й образ України
2. Переглянути
3.Тест
Код доступу 1135994
Попросіть учнів
використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Відповіді надсилайте на електронну
адресу nata.shevtsova@ukr.net або звертайтеся у приват
через Viber .
Коментарі
Дописати коментар