Лексичні помилки

 

План роботи з української мови та літератури

зі здобувачами освіти

на період дистанційного навчання

2 травня 2022

 

Мк 21 1/9 українська мова

Тема. Закінчення іменників ІІІ відміни в орудному відмінку.

Особливості кличного відмінка

1.    Опрацювати матеріал 

https://4book.org/uchebniki-ukraina/10-klass/ukrayinska-mova-10-klas-zabolotniy-2018-ukr

 

 

&40 ст. 151 – 153 Вправа 376

&45 ст. 163 – 166 Вправа 416 (А)

Особливості відмінювання іменників ІІІ від

1.      У родовому та давальному відмінках однини іменники третьої відміни мають закінчення –і: Бе́ршаді, вані́лі, га́лузі, гера́ні, гі́дності, кро́ві, любо́ві, мо́ці, незале́жності, не́хворощі, но́чі, Оболо́ні, о́сені, о́сі, по́дорожі, при́язні, ре́чі, Ру́сі́, со́лі, ста́лі, су́міші, ті́ні, У́мані, фа́льші, флане́лі, хоро́брості.

Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́, Білору́си.

Примітка. Форми непрямих відмінків від іменників, що означають абстрактні поняття простору: височі́нь, глибочі́нь, далечі́нь, широчі́нь, крім знахідного та орудного, зрідка вживані; їх замінюють відповідні словоформи із суфіксом – ин(а): височина́, глибочина́, широчина́.

2.      У знахідному відмінку однини іменники цієї відміни мають форму, однакову з називним відмінком.

3.      В орудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення –ю, причому:

1) Якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням –ю цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): Бе́ршаддю, вані́ллю, височі́нню, ві́ссю, га́луззю, гера́нню, мі́ддю, мі́ццю, ні́ччю, Оболо́нню, по́дорожжю, Ру́ссю, сі́ллю, су́мішшю, тінню, У́манню.

2) Якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається: ве́рф’ю, гі́дністю, жо́вчю, кі́новар’ю, кро́в’ю, любо́в’ю, ма́тір’ю, незале́жністю, не́хворощю, О́б’ю, при́язню, ра́дістю, я́кістю.

4.      У місцевому відмінку однини вживається закінчення -і: у Бе́ршаді, при свідо́мості, у га́лузі, у до́повіді, на о́сі, у по́дорожі, на Оболо́ні, у ра́дості, у со́лі, на Ру́сі́, у ті́ні, в У́мані.

5.      У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е: любо́ве, но́че, ра́досте, смерте, У́мане.

 

Кличний відмінок

Щодня ми контактуємо з великою кількістю людей. Процес комунікації – незмінна частина життя чи не кожного. Та чи правильно ми звертаємося до наших співрозмовників? Розберімо ці правила і з’ясуймо, чому кличний відмінок є таким важливим для української мови і які його форми є правильними!

Кличний відмінок – одна з відмінних рис української мови, яка робить її мелодичною та співучою. Ми маємо використовувати кличний відмінок під час звертання до будь-якої особи або навіть неживої істоти.  Отже, розберімося!

Звертаючись до кого-, чого-небудь, українці вживають іменники в кличному відмінку. Звертатися можна за іменем, іменем по батькові, за прізвищем, науковим, військовим та іншим званням, за назвою посади, професії тощо, використовуючи водночас і слова українського етикету на зразок чоловіче, жінко, свате, свахо, дідусю, хлопче, дитино, студенте й под.

Іменники – власні та загальні назви – можуть мати в кличному відмінку однини закінчення -о, -е, -є, -у, -ю. Вибір одного із цих закінчень залежить від роду іменника та його закінчення в називному відмінку, а за умови спільного нульового закінчення – від кінцевого приголосного основи або ж характеру іменникового суфікса.

Правила використання кличного відмінка

Всі іменники кличного відмінка незалежно від їхнього лексичного значення можуть закінчуватися всього на 5 (!) різних літер: е, є, о, у, ю. Запам’ятайте їх та умови використання!

Кличний відмінок властивий тільки іменникам, але зараз ми розберемося з їхніми особливостями в рамках використання різних закінчень. Адже закінчення кличного відмінку іменника залежить від закінчення цього ж іменника в називному відмінку.

Закінчення  – е у іменників, характеристиками яких є:

1. Чоловічий або жіночий рід із закінченням –я, яке слугує пом’якшенням попереднього приголосного.

Наприклад: Катруся – Катрусе, лисиця – лисице, скриня -скрине.

2. Жіночий рід із закінченням –а, але перед ним має бути шиплячий звук.

Наприклад: криша – крише, чаша – чаше, листоноша – листоноше.

3. Чоловічий рід із нульовим закінченням або закінченням –о, перед яким знаходиться твердий приголосний основи слова.

Наприклад: Євген – Євгене, Іван – Іване, козак – козаче.

4. Чоловічий рід мішаної групи, які закінчуються на –р. Це мають бути загальні назви, часто – рід діяльності.

Наприклад: пісняр – пісняре, столяр – столяре, каменяр – каменяре.

Закінчення  – є у іменників, характеристиками яких є:

Жіночий рід, особові імена та загальні назви, що закінчуються на –я,яке йде після голосного звука.

Наприклад, Марія – Маріє, Надія – Надіє, колія – коліє.

Закінчення  – о у іменників, характеристиками яких є:

Чоловічий та жіночий рід, що мають закінчення -а.

Наприклад, Олександра – Олександро, сестра – сестро, зірка – зірко.

Закінчення  – у у іменників, характеристиками яких є:

1. Чоловічий рід, у більшості односкладові, що мають тверді приголосні основи перед закінченням – о або нульовим закінченням.

Наприклад, тато – тату, кран – крану, хліб –хлібу.

2. Чоловічий рід, що мають суфікси –к, -ик, -ок як вираження пестливого значення, та суфікси – ач, -ник.

Наприклад, ведмедик – ведмедику, слухач – слухачу, керівник – керівнику.

3. Чоловічі імена, що закінчуються на –х та –г.

Наприклад,  Генріх – Генріху, Олег – Олегу, Людвіг – Людвігу.

Закінчення  – ю у іменників, характеристиками яких є:

1. Жіночий рід і закінченням –я, яке пом’якшує попередній приголосний та позначає пестливість.

Наприклад, доня – доню, бабуся – бабусю, кицюня – кицюню.

2. Чоловічий рід із м’яким кінцевим приголосним основи, які також позначають пестливість.

Наприклад, красень – красеню, татусь – татусю, дідусь – дідусю.

3. Жіночі та чоловічі імена із закінченням –я пестливої форми.

Наприклад, Христя – Христю, Костя – Костю, Таня – Таню.

4. Чоловічий рід, що закінчуються на –й.

Наприклад, водій – водію, каравай – караваю, гай – гаю.

5. Чоловічі імена з м’яким приголосним основи наприкінці.

Наприклад, Юрій – Юрію, Василь – Василю, Олексій – Олексію.

6. Чоловічий рід, що має суфікси –ець, -ань, ень, – тель, -аль.

Наприклад, молодець – молодцю, учень – учню, спасатель – спасателю.

7. Чоловічий рід, м’яка група із закінченням –р.

Наприклад, Ігор – Ігорю, календар – календарю, лікар – лікарю.

 

2.Переглянути відео

https://www.youtube.com/watch?v=WsTvZ3Nyr0s

https://www.youtube.com/watch?v=7qsAhWzzbAU

https://www.youtube.com/watch?v=14kTLQzHuAc

https://www.youtube.com/watch?v=bSuRE6CNsi8

https://www.youtube.com/watch?v=Zkfe9J9PhJY

 

3.Тести

 Код доступу 3069641

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua