План роботи з
української мови та літератури
зі здобувачами
освіти
на період
дистанційного навчання
30 травня 2022
Група Гз 21 стилістика української мови
Роль і місце
звертання в реченні
Теорія:
Звертання: значення,
структура, інтонація, місце в реченні
Звертання — це слово чи
словосполучення, що називає особу, предмет, явище, до якої звертається
мовець.
Приклад:
Мабуть, тобі вже, мій сину, зашпори в душу
зайшли (В. Стус).
На всепрозрінні
смертного скрику дай, Україно, гордого шляху,
дай, Україно, гордого лику! (В. Стус)
За структурою звертання бувають непоширені й поширені.
Звертання, виражені одним словом, називаються непоширеними.
Звертання, виражені кількома словами, називаються поширеними. Такі звертання можуть бути
ускладнені відокремленими означеннями, однорідними членами речення. Розділові
знаки в такому випадку ставляться за загальними правилами.
Приклад:
— Ну, хлопці, маєте — Волочиськ! (Б. Антоненко-Давидович)
Залізний круче, перестань, не кряч, не вий! (Б.-І. Антонич)
Моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино вишні й соловейка! (Б.-І. Антонич)
Звертання допомагає
висловити ставлення до мовця. Воно вимовляється з окличною інтонацією, високим
тоном. Після звертання робимо паузу. У середині речення воно читається швидким темпом.
Зверни увагу!
Звертання може стояти на початку, в середині та в кінці речення.
Звертання не виступає членом речення, до
нього не можна поставити запитання.
Риторичне звертання
Звертання до неживого предмета, абстрактного поняття, відсутньої особи для
посилення виразності тексту називається риторичним звертанням.
Воно не має на меті дійсного контакту з особою, предметом або явищем, до якого
звертаються, і служить лише для того, щоб привернути до нього увагу читача й
висловити ставлення мовця.
Риторичне звертання може стосуватися живої істоти,
узагальненого образу, явища природи, предмета, назви країни, міста, ріки тощо. Найчастіше
використовується у поетичних творах, піснях.
Приклад:
Як тебе не любити, Києве мій? (Д. Луценко)
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Особливості
вживання звертань
Теорія:
Розділові знаки при
звертанні
На письмі звертання обов'язково
виділяється комами. Якщо звертання стоїть на початку або в кінці речення й вимовляється з окличною
інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а наступне слово
пишеться з великої літери.
Приклад:
— Пане Борис, їдьмо кіньми до Підволочиська (Б. Антоненко-Давидович).
— Пане Борис!
Дивіться!..— він схопив мене за руку (Б. Антоненко-Давидович).
Якщо перед звертанням є вигуки,
їх теж потрібно відділяти комами. Вигуки о, ой не відділяються
від звертань, коли вони виконують роль підсилювальної частки.
Порівняй:
|
Вигук |
Підсилювальна частка |
|
— Агов, хлопче! Ти мене слухаєш? — Артеме! Ге, Артеме!.. Одчини!.. |
О слово
рідне! Орле скутий! Ой верше,
мій верше, мій зелений верше. |
При звертанні можуть
бути займенники ти, ви у будь-якому
відмінку. Вони зазвичай до групи звертань не входять.
Приклад:
Oй ти, дівчино, з горіха
зерня (І. Франко).
Але в художніх
творах зі стилістичною метою (для підкреслення зневажливого ставлення персонажів
один до одного) такі займенники виконують роль звертань і виділяються з
обох боків комами.
Приклад:
Чом тебе не
вхопило там у воді, ти, ідоляко! (В. Винниченко)
Для вираження шанобливого ставлення
використовується займенник Ви (у потрібній формі).
Приклад:
Звертаюся до Вас, шановні
захисники Вітчизни, зі словами вдячності й поваги до Вашого подвигу.
У звертання іноді можуть
входити особові займенники ти, ви.
Приклад:
Ви, співці славетні
наші, ви, красо всього народу! Слово, моя ти єдиная зброє, ми
не повинні загинуть обоє!(З тв. Лесі Українки)
Кличний відмінок
Звертання виражається іменником (або іншою частиною мови в значенні
іменника) у формі кличного відмінка.
Зверни увагу!
Кличний відмінок мають тільки іменники
чоловічого й жіночого роду в однині (виняток пане — панове). Іменники в множині
мають таку ж форму в кличному, як і в називному: дороги, друзі, пісні.
Прикметники й займенники, що використовуються в якості звертань,
мають форму називного відмінка однини чи множини: мила, дорогесенький,
любі мої.
Іменники середнього роду в кличному відмінку мають таку ж
форму, як і в називному: сонце, небо, серце.
Іменники чоловічого роду в кличному відмінку
мають закінчення -у, -ю, -е: сину, Генріху, Ігорю, бійцю, Володимире, козаче, княже, Олегу й Олеже.
Іменники жіночого роду в кличному відмінку
мають закінчення -о, -е, -є, -ю: калино, доле, душе, Наталіє, мріє, Катю (але Катре), Галю, Настусю (але Насте).
Тест
Код доступу 4844259
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Коментарі
Дописати коментар