План роботи
з української мови та літератури
на період дистанційного навчання
24.10.2022
К 20
1/9 Українська література
Тема: Григір Тютюнник «Три
зозулі з поклоном». «Вічна» тема «любовного трикутника» в новітній
інтерпретації
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=446
https://shkola.obozrevatel.com/ukr/books/11klass/ukrainskajaliteratura/avramenko-2019/
ст.. 203 – 208 прочитати
Переглянути:
https://www.youtube.com/watch?v=cgRcelvqnmA
Жанр твору:
новела
Присвята твору:
“Присвячено любові
всевишній” (незвична присвята – не людині, а високому почуттю, звеличеному в
новелі).
Тема новели:
зображення складності людських
стосунків через історію нещасливого кохання (любовний трикутник Михайло – Софія
– Марфа).
Ідея новели:
Возвеличення любові як
високої християнської цінності. Любов у героїв – божий дар, почуття, яке
вивищує людину над буденністю, очищує її.
Сюжет новели:
Заміжня Марфа Яркова
сильно кохає репресованого Михайла, у якого є дружина Софія і син. Софія
розповідає синові історію цього кохання. Михайло засланий у Сибір і більше
звідти не повернеться.
Раз на місяць Софії
приходить лист від чоловіка. Марфа вмовляє поштаря дати їй потримати листа.
Соня знає про кохання Марфи, але не звинувачує її.
Пояснення назви
новели “Три зозулі з поклоном”
Назва новели
символізує любовний трикутник – три долі головних героїв.
«Три зозулі з
поклоном» – це поширене серед українців привітання, з яким зверталися, щоб
позбавити мук закохану людину, якій не могли відповісти взаємністю. Таке
привітання означало: забудь, покинь, залиш мене, відпусти. Як відомо, зозуля
гнізда не мостить, тож людина повинна була зрозуміти, що її кохання приречене,
не матиме відповіді.
Написано під впливом
почутої пісні «Летіла зозуля через мою хату» у виконанні
сліпого бандуриста.
Сюжет є значною
мірою автобіографічним: в образі Михайла автор показав свого
репресованого у 1937 р. батька, оповідач нагадує самого автора в юності.
Композиційні
особливості:
·
наявність обрамлення (розпитування матері сином) і трьох
частин;
·
переплетіння голосів Соні, Михайла та їхнього сина;
·
зміщення часових площин (хронологічну послідовність подій порушено);
·
кожний фрагмент має свого головного героя, але в центрі – образ Марфи.
Характеристика персонажів новели
Персонажі:
·
студент (оповідач),
·
його мати Софія,
·
чоловік Софії – Михайло,
·
поштар дядько Левко,
·
Марфа Яркова (дівчина, що кохала Михайла),
·
чоловік Марфи – Карпо.
Оповідач
Оповідач – студент, який
приїздить у рідне село. Про нього ми не дізнаємося нічого, проте через нього
дізнаємося про трагічну історію його родини.
Михайло
Михайло – батько
оповідача.
“Сокіл був, ставний
такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі. Гляне, було, просто гляне і все, а в
грудях так і потерпне” (так про Михайла розповідає його дружина Софія).
Михайло гарний не лише
зовні, а й духовно: благородний, співчутливий, мудрий. Він знає про пристрасне
почуття юної Марфи до нього, дуже переживає через це, більше того, має до Марфи
почуття, відчуває глибокий духовний зв’язок (навіть у засланні нібито відчуває,
що її душа прилітає до нього), проте для нього все ж важливіше щастя власної
родини: дружини й сина.
Михайло репресований,
засланий у Сибір (звідти й пише листи до дружини) і більше звідти не
повернеться.
Софія
Софія (мати оповідача)
– її зовнішність у творі не описано, проте дізнаємося про її вдачу: впевнена,
тактовна, співчутлива. Вона не засуджує Марфу, яка кохає її чоловіка, а
навпаки, з розумінням ставиться до її почуттів (навіть радить чоловікові, щоб
той глянув на Марфу, яка дуже мучиться).
Почуття всередині
любовного трикутника складні: Софія й Марфа не ворогують, а співчувають одна
одній.
Марфа Яркова
Марфа Яркова – дівчина, що
закохалася в Михайла (батька оповідача), чекає листів від нього (хоча ці листи
адресовано й не їй, а Софії):
«Прийде до пошти, сяде
на порiжку–тонесенька, тендiтна, в благенькiй вишиванiй сорочинi й
ряснiй спiдничинi над босими ногами–i сидить, сяє жовтими кучерями з-пiд
чорної хустки: втекла вiд молотарки або вiд косаря… Сидить на порiжку i обриває
пелюстки на ромашцi, шепочучи: “Є–нема, є–нема, є…”»
В іншому фрагменті
описано Марфу в більш пізньому віці, коли вона зустрічає студента-оповідача:
«Вона стоїть без
хустки, сива, пишноволоса–колись її волосся сяяло проти сонця золотим,
тепер не сяє. Видно, думаю собi, волосся умирає ранiше, нiж людина…»
Марфа – дуже
пристрасна, співчутлива дівчина. Її кохання незвичайне: вона відчуває глибокий
духовний зв’язок із Михайлом. Виявляється це навіть у тому, що вона передчуває,
коли від нього на пошту приходить лист до родини. У шлюбі зі своїм чоловіком
Карпом дівчина почуває себе нещасною.
Карпо
Карпо – чоловік
Марфи.
«Товстопикий був,
товстоногий. I рудий – матiнко ти моя… Як стара солома. Марфа проти нього –
перепiлочка».
Карпо має дуже негарну
зовнішність, у творі про нього сказано лише, що він «сопе над галушками».
Марфа з чоловіком, проживши два роки, «нажилася на сто».
Дядько Левко
Дядько Левко – поштар.
«Височенний, худющий,
як сама худорба, з брезентовою поштарською сумкою через гостро пiдняте вгору
плече».
Цей персонаж відіграє
другорядну роль, але саме він приносить листи від Михайла до родини, які
відіграють у творі важливу роль.
Сам Левко – гарна,
співчутлива людина. Він дає нещасній Марфі потримати листа від Михайла, що дуже
тішить дівчину. Він робить це, незважаючи на те, що це є порушенням, за яке його
можуть вигнати з роботи.
Тест:
Код доступу 3075139
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Коментарі
Дописати коментар