Лексичні помилки

 

План роботи

з предмета українська мова та література

зі здобувачами освіти

на період дистанційного навчання

15 листопада 2022

Група Е 22  1/9 українська література 

Тема: Іван Карпенко – Карий. «Мартин Боруля». Психологічна переконливість розкриття образу Мартина Борулі.

У науковій літературі зустрічається визначення жанру твору «Мартин Боруля» як трагікомедія. Чи погоджуєтеся ви з цією точкою зору? Хто є головною дійовою особою? Чому Мартин Боруля?

В основу сюжету покладено прагнення Мартина стати дворянином. Чому Мартин Боруля так прагнув стати дворянином? Бо вважав, що йому і його дітям буде краще жити, усі поважатимуть його, не наважаться називати «холопом» і «бидлом». Чи мав він рацію? Адже дворянство на той час занепадало, бідніло, банкрутувало, і врешті-решт, зникало?

І мав, і не мав. Якщо асоціювати дворянство з освітою, культурою, наукою, то так. Якщо асоціювати з умінням організовувати власне життя, забезпечити його — то ні, без користування плодами чужої праці йому не вижити.

Можна жити природним життям, кохати, займатися тим, до чого душа лежить, що любиш і вмієш, а можна все те принести в жертву задля своєї пихи, амбіцій, фальшивої значущості, заснованої не на особистих позитивних якостях, а на становій приналежності (хоч поганенький, але дворянин)

Над цими і багатьма іншими проблемами ми поміркуємо на сьогоднішньому уроці.

Один із дослідників літератури Н.Думанський склав формулу життєпису комедійного героя.

Спробуймо і ми скористатися цією формулою, щоб охарактеризувати образ Мартина Борулі з однойменного твору І.К.Карпенка-Карого, враховуючи лише комедійний бік його характеру.

Працюємо в групах

1 група. Яким був Мартин Боруля раніше, підтвердіть це цитатами, ключовими словами

2 група. Розкажіть про мету і прагнення головного героя.

3 група. Форми досягнення мети

Слово вчителя після 2 групи. Що стало причиною мети Мартина Борулі? Красовський назвав його бидлом. Герой не може відповісти на рівних, бо належить до нижчого, селянського стану, він хоче відстояти гідність і честь свою, своїх дітей і майбутніх онуків. (с.163)

Боруля хоче захистити себе і свою родину від образ і труднощів, пов'язаних із селянським станом.

Слово вчителя після 3 групи. Коли і з якого приводу радіє Боруля?

«Він! Жених! Душко! Палазю! Приїхав! Жених приїхав! А Господи аж серце забилося! Прийнять треба на славу!»

Аж тут настає прозріння — радість змінюється відчаєм: герой розуміє свою помилку «Я вже й сам не знаю, хто я Боруля, чи Беруля…Жаль живий бере за серце»

Вміє себе критикувати, визнавати помилки. Мартин Боруля викликає не тільки сміх, а й співчуття, співпереживання.

У чому трагічність образу?

Існували в суспільстві нижчі і вищі стани, одні люди вивищувалися над іншими, не маючи ніяких заслуг. Боруля зазнав приниження, прагнув зберегти свою гідність і забезпечити гідне життя дітям (відповідно до своїх міркувань), які виявилися хибними, бо йшли проти природи і проти волі його ж дітей, навіть морально їх калічили.

Чи можна назвати твір трагікомедією?

 

·         Як починає змінюватись Мартин Боруля з початком гонитви за станом?

1.    Звертання

Марися. Тату, Степане, ідіть: мати кличуть!

Мартин. Марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато. А ти все по-свойому… Ти цими словами, мов батогом, по уху мене хльоскаєш.

Марися. Ну, а як же? Я забуваю.

Мартин. Он як Степан каже: папінька, мамінька…

Степан. Або: папаша, мамаша.

Мартин. Папаша,, мамаша… треба так казать, як дворянські діти кажуть.

Марися. Я так і не вимовлю.

Мартин. Привчайся: ти на такій линії. (До Степана.) Ходім! (Обніма його за стан.) Канцелярист!

Мартин. Роби, що велять! Візьми рядно велике квітчасте та гарненько закрий сіно, щоб панич у реп’яхи не вбрався.

Омелько. Який панич?.. Хіба Красовського панич поїде з нами?

Мартин. Сто чортів тобі в потилицю! Наш панич, Степан Мартинович! Подавись ти своїм Красовським… Степан Мартинович — такий самий панич!

Омелько. Степан?! Давно ж його призвели, хазяїн?

Мартин. От я як трісну тебе в пику твою репану, то ти не тілько Степана Мартиновича будеш паничем величать, та й мене не хазяїном, а паном зватимеш.

Омелько. Та за що ж биться? Панич—то и панич, пан — то й пан! Хіба мені язик одпаде, коли я вас буду паном величать? Про мене, мені однаково. Звелите, то й юнкером вас зватиму.

Мартин. Та одшукай ще, там, у коморі, був вандальський дзвінок, і причепи під дугу.

Омелько. Добре, пане.

Мартин (один). Поки-то ще люде навикнуть, як величать! Воно й самому наче трохи чудно: то було “Мартин, дядьку Мартине”, а тепер — пан!.. Нічого, призвичаяться!

2.           Ставлення до людей

 Мартин. Іди здоров! Микола пішов. Чого він до тебе в’язне, які ви товариші? Мало чого, що з одного села, що однолітки, та у кожного з вас інша дорога! Ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими. Яка тобі компанія Микола? Мужик — одно слово, а ти на такій линії, трешся між людьми інчого коліна… Може, бог дасть, і столоначальником будеш або й письмоводителем у станового — це не то, що “цоб, половий!..”, “цабе, перістий!”, а піт йому ллє, а пил принада на лице, і смуги по всій тварі, та дьогтьом смердить від нього, як від мазниці, а у тебе друга линія! Одно те, що не сьогодня-завтра утвердять в дворянстві, та от тобі й чин на той рік дадуть; атестат з уездного училища нужен, казав мені секретар, то ми достанемо; а друге, хоч би й зараз: глянь на себе і глянь на Миколу. То таки мужик репаний, а ти канцелярист!.

Мартин. Так-то так, приятелю мій, я знаю, що ти не бідний, і, може, справді діти наші любляться, та не випада тепер віддать мені Марисю за твого Миколу.
Гервасій. Чого так?!

Мартин. Дочка моя дворянка, а твій син… ні дворянин, ні чиновник… так не приходиться дворянці йти за простого хлібороба, я тепер на такій линії…

 Мартин. Палазю! Дворянин — одно, хлоп — друге!.. Може, ти цього не розумієш, то тобі ясніше скажу: сметана — одно, а кисле молоко — друге! О! Розумієш?

Палажка. Одно розумію, що ти стерявся розумом.

Мартин. О господи, о господи! Нащо ти мене довів до того, що я одружився з простою мужичкою! Нічого не тя-ме — як до пенька балакаєш. І казав же покійний папінька: женись, сину, на шляхтянці. Ні, таки погнався за чорними бровами! От і дожив: брови злиняли, а гонору як не було; так і нема!

3.     Звички

Мартин. Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять.. Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч? Палажка. А коли ж приїде жених?

Мартин. От Омелько привезе звістку, а може, й самого привезе, бо недурно ж його так довго нема, мабуть, задержав, поки з присутствія вийдуть.

Палажка. То я ж зараз і піду, бо, може, сьогодня й привезе.

Мартин. Іди, іди, душко! Та розпитай гарненько про всі звичаї і порядки дворянські.

Мартин. Куди це? Що це?

Марися. Треба прати сорочки тощо, багато набралося вже шмаття.

Мартин. Я тебе постираю! Страмить мене хочеш? Дворянська дочка сама стирає! Може, ще й на річку підеш? Для чого ж то я двох робітниць найняв?

Марися. Вони на городі копають, а я ж що буду робить?

Мартин (набік). Справді!.. і сам не знаю, що б вона робила, яку б їй роботу дворянську знайти… (До Марисі.) Нічого не роби!

Марися. Та я ж так занудюсь без роботи, захворію.

Мартин. Глупство! Наглядай, щоб другі робили, а сама надінь мені зараз нове плаття, помий гарненько руки та й сиди, як панночці слід. Та руки, руки мені мий разів три на день, не жалій мила. Ну, на лиці вона й так гарненька; а треба б присипать ще борошенцем, — є таке борошенце, та не знаю, як його звуть і де воно продається…

Марися. Як собі хочете, а я, єй-богу, без роботи не буду сидіть.

Мартин. Не смій мені, кажу! (Набік.) Яку б їй роботу найти пристойну?.. А! (До Марисі.) Я тобі п’яльця достану, будеш вишивать у п’яльцях.

Марися. Та я ж не вмію.

Мартин. Навчишся. Не святі горшки ліплять! А шмаття однеси назад.

 Мартин. Чого ви тут стовбичите?

Омелько. Стола від Сидоровича принесли.

Мартин. Ага! Ну, біжи ж ти, Омельку, принеси умиваться паничеві.

Омелько і Трохим виходять.

Ще спить. Сказано, чиновний чоловік, не то що простий шляхтич: ще й чорти навкулачки не бились, а він схопиться і гасає по хазяйству!.. Нащо Вже я, от, здається, зовсім вибився на дворянську линію, а не можу уранці довго спать — боки болять, а треба привчаться! Воно якось так зовсім другу пиху тобі дає. Прийшов хто рано, чи там яке діло по хазяйству, а ти спиш! “Дома пан?” —’питають. “Та ще сплять!” О! І всі на пальчиках… Безпремінно заведу такий порядок: чи прокинувся, чи ні, а буду лежать до сніданку. 

·         А яким є мовлення Мартина? Що для нього характерне? Наведіть цитати з твору

1.    Вживання полонізмівМартин.

Уродзоний шляхтич Мартин, Генадієв син, внук Матвія Кардова, правнук Протасія Гервасієва, Боруля з сином Степаном, герба Тшівдар 

Мартин. Чого ж, милості просю: сідайте, я зараз почастую, то одна жеч, а це друга.

2.     Вживає знижену лексикуМартин.

О, виродок з шляхетського заводу! О, гайдамака! Грабитель! За що ж?

Трохим. Каже, що на вас накинули чинш і поки не заплатите — не віддасть.

Мартин. Не віддасть?.. Бери палицю і мені знайди доброго дрючка!.. Я їм покажу… Я… Ми їм покажемо!

Мартин. Як?.. О господи! Нова напасть… Тягни його сюди, за чуба тягни! Омелько! Ірод! Супостат! Іди в хату!

 Мартин. Що ж мені тепер з тобою робить? Га? Що?.. Бодай ти галушки не проковтнув, щоб ти вареником подавився, кажи: шкуру з тебе здерти?.. Розказуй, анахтема, як було діло?
Мартин. Мерщій розказуй! Ти з мене печінки витягнеш.

Омелько. Не перебаранчайте, пане, бо ви мене зіб’єте з пантелику.

Мартин. Я тебе з ніг зіб’ю і шерсть на тобі вискубу!

Омелько. От я й забув, що казав.

Мартин. Говори, говори, бісова патяка, буду мовчать, говори!.. 

Мартин. Геть з очей, паршивий робітник! Тобі гиндйкя пасти, а не коней глядіть! Самі кращі коні пропали! Будеш же ти одслужувать мені за коней шість літ.

Мартин. Цить!! Я йому так не подарую!. О мізерний, о паскудний! Кипить моя кров!.. Кипить!! Мені страм, дочці страм!.. Перед усіма дворянами страм… Ні! Я ж і тобі, я ж і тебе…

·         Як мовлення Мартина характеризує його?

6.    Складання грона-характеристики головного героя

·         А що можна сказати про особисті якості Мартина?

·         Яким, на вашу думку, він був господарем?

·         А яким було його ставлення до родини?

·         До грошей?

 

Переглянути

https://www.youtube.com/watch?v=GC5oyvRTIzs

https://www.youtube.com/watch?v=zbqOBqVT3L8

 

 

Тест

Код доступу 1990723

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua