План роботи
з української мови та літератури
на період дистанційного навчання
Мк 22 Стилістика української мови
Тема: Наголос
https://www.youtube.com/watch?v=OJc-rcx2cCM
https://www.youtube.com/watch?v=CYHFtuRWRQo
https://navsi200.com/slova-z-naholosamy-2020/
Наголос. Основні правила наголошування
слів. Нормативний наголос
Наголосом називають вимову певного складу з більшою силою голосу. Наголос в
українській мові вільний
і рухомий.
Приклад:
Гора́ (одн.) — го́ри (множ.), ла́стівка (одн.) — ластівки́
(множ.), гарбу́з — гарбуза́ (Р. в.), сірни́к — сірника́ (Р. в.).
Якщо виникають сумніви щодо місця наголосу в слові, потрібно звертатися до орфоепічного або орфографічного словника, проте можна виділити деякі принципи наголошування слів.
Іменник (однина)
В іменниках із
префіксами ви- та по- наголос падає
переважно на префікс.
Приклад:
Ви́няток, ви́падок, ви́рубка, ви́брик, ви́скочка, ви́долинок, по́значка, по́зичка, по́смішка, по́каз.
Але іменники, утворені від дієслів, є
винятками: вимо́ва,
видавни́цтво, виро́щування, постача́ння, пора́да, пова́га.
Іменники із суфіксом -ин(а) в однині (зі значенням місця, простору, території та абстрактних
понять) мають наголос на закінченні.
Приклад:
Ширина́,
густина́, глибина́,
площина́, кривизна́,
старовина́ (але горо́дина, полони́на,
рівни́на).
Географічні назви на -щин-, -чин- мають наголос на корені твірного слова.
Приклад:
Терно́пільщина,
Хмельни́ччина, Херсо́нщина,
Слобожа́нщина, Доне́ччина,
Ві́нниччина (але Галичина́).
Іменники в родовому відмінку однини (кого? чого?) мають наголос переважно
на закінченні.
Приклад:
Ві́л — вола́, кінь
— коня́, рука́ — руки́,
кума́ — куми́, вода́ — води́, (але рі́к — ро́ку,
бі́к — бо́ку, яли́на — яли́ни,
мо́ре — мо́ря).
У віддієслівних іменниках середнього роду
на -ання, у
яких більше двох складів, наголошений суфікс.
Приклад:
Малюва́ти — малюва́ння,
писа́ти — писа́ння, чита́ти — чита́ння,
зада́ти — завда́ння (але зна́ти — знання́,
зобов’яза́ти — зобов’я́зання).
У складних іменниках сполучний голосний є наголошеним.
Приклад:
Літо́пис,
руко́пис, гурто́житок,
живо́пис, машино́пис,
чорно́зем, чорно́слив
(але листопа́д,
снігопа́д, лісосте́п,
землемі́р).
Зверни увагу!
Похідні форми від слова нена́ висть мають наголос на другому складі: нена́висть, нена́видіти,
нена́висний (але ненави́сництво,
ненави́сницький).
Слова іншомовного походження зберігають наголос мови-джерела.
Приклад:
Ме́неджер,
ма́ркетинг; бюлете́нь,
жалюзі́, парте́р, лу́па;
фо́льга, фо́рзац;
ла́те, піце́рія,
травесті́я; де-ю́ре,
експе́рт, кварта́л;
симетрі́я, агроно́мія,
некроло́г, до́гмат,
єрети́к, псевдоні́м,
фено́мен; піала́.
Іменник (множина)
Іменники в множині мають наголос переважно на закінченні.
Приклад:
Міст — мости́, кавун — кавуни́,
молоде́ць — молодці́, пі́сня — пісні́,
ду́мка — думки́ (але пі́вень — пі́вні,
коза́ — ко́зи, хло́пець — хло́пці,
небо́га — небо́ги, весло́ — ве́сла,
сестра́ — се́стри).
Прикметник
Більшість двоскладових прикметників має наголос на закінченні.
Приклад:
Гірки́й,
тонки́й, нови́й,
тісни́й, вузьки́й,
котри́й, легки́й (але бо́сий, ко́сий, кла́сний,
зру́чний).
Завжди наголошеним є зменшувально-пестливий суфікс -еньк-.
Приклад:
Товсте́нький,
смачне́нький, леге́нький,
біле́нький, м'яке́нький,
тоне́нький.
Числівник
Наголос є переважно однаковим у
групах подібних слів:
· числівники
на -надцять: одина́дцять, двана́цять,
трина́дцять, чотирна́дцять, п'ятна́дцять тощо;
· числівники
на -десят: п’ятдеся́т, шістдеся́т,
сімдеся́т, вісімдеся́т тощо.
Дієслово
У дієсловах наголошують
переважно закінчення.
Приклад:
Роблю́,
люблю́, кажу́,
пишу́, ходжу́, бережу́,
веду́ (але ра́джу, сма́жу, літа́ю,
допомага́ю).
Двоскладові дієслова у формі інфінітива (і всі похідні від
них) мають наголос на останньому складі.
Приклад:
Нести́ — принести́, віднести́,
занести́, пронести́, внести́, піднести́, вести́, везти́, пливти́ тощо.
Дієслова минулого часу однини жіночого роду мають наголос переважно
на закінченні.
Приклад:
Узяла́,
знайшла́, вела́,
продала́ (але співа́ла, малюва́ла,
ходи́ла, моли́лася).
У дієсловах доконаного виду з префіксом ви- наголос падає переважно на префікс: ви́йти, ви́писати, ви́кликати, ви́скочити, ви́ховати,
ви́найти, ви́знати.
У дієсловах недоконаного виду з префіксом ви- наголос падає переважно на основу: вихо́дити, випи́сувати, виклика́ти, виска́кувати,
вихо́вувати, винахо́дити, визнава́ти.
У дієслівних закінченнях -емо, -имо, -ете, -ите наголошуємо останній склад.
Приклад:
Ведемо́,
ведете́, ідемо́,
ідете́ (але пі́демо, пі́дете,
бу́демо, бурко́чемо, зали́шите, рі́жемо, ши́ємо).
Прислівник
У прислівниках ви́соко, ши́роко, гли́боко, ра́зом наголос падає на перший склад.
Тест:
Код доступу 6650824
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Коментарі
Дописати коментар