Лексичні помилки

 

К 20 1/9  українська література

14.12.2022р.

Сергій Жадан - На межі щирості й пародіювання («Музика, очерет...», «Смерть моряка річкового флоту...»)

Жадан Сергій

В одному з інтерв'ю С. Жадан зізнався: «Мистецтво — це така штука, де, безперечно, потрібні знання, освіта і досвід, але інтуїція потрібна не меншою мірою». Він і сам у поезії теж покладається на інтуїцію, яка підказує йому красиві, хай і стереотипні образи. Ось як у вірші «Музика, очерет...»: комети, ріки, міста, вії, «печальний голос», плач, «поїзд твоїх химер», «різний сніг» — і, звичайно, «тихо росте душа». Як іще краще й доступніше написати про кохання?

А ось балада «Смерть моряка річкового флоту...» — про кохання і смерть. У художньому просторі твору панує ірраціональна сила фатуму. Мовляв, немає щастя морякові річкового флоту в непривітному світі, і так хочеться втечею притлумити біль любовної драми — повз «мерехкі електричні турбіни» ризикованим шляхом «на обважнілі одеські тумани» та «скумбрії плавники пурпурові», ну і, звичайно, «на вірну смерть». А десь за його такою бажаною жінкою й за «міддю в її волоссі» плачуть, не більше не менше, аж цілі «риболовецькі артілі».

Років зо двісті тому інший харківський поет-романтик Л. Боровиковський написав баладу «Розставання». Там, звичайно, не про моряка річкового флоту, а про козака, який покинув дівчину, скорившись волі фатуму: «Блудить, літає козаченько в полі: / Козацька охота гірше неволі». Сучасний поет романтичні кліше й стереотипи осмислює іронічно, залучає їх до процесу постмодерністської гри, немов балансує на межі щирості й пародіювання. Отже, давній романтичний досвід стає продуктивним чинником сучасної української поезії.

Читацький практикум

Прочитайте поезії, виконайте завдання.

* * *

Музика, очерет,

на долоні, руці.

Скільки пройде комет

крізь понадхмар'я ці.

Як проступа тепло

через ріки, міста.

Все, що у нас було, —

тільки ця висота.

Все, що трималось вій,

голос печальний, плач,

я скидаю на твій

автовідповідач.

Поїзд твоїх химер

не зупиняє біг,

нам з тобою тепер

падає різний сніг.

Нарізно кров поспіша,

солодко шириться лет,

тихо росте душа,

мов ламкий очерет.

* * *

Смерть моряка річкового флоту

схована в прибережній глині,

доки він робить свою роботу,

доки мусони стоять в долині.

Стишені баржі, рухливі шхуни,

що пропливають за течією,

торкають хребта його басові струни,

говорять: вона не буде твоєю,

вона, ця жінка, зі сріблом у горлі,

із серцем зі слонової кістки,

настоюється на своєму горі,

не дочекавшись від тебе звістки,

кинула все, що тримала досі,

ховає дощі глибоко в тілі.

Чуєш, за міддю в її волоссі

плачуть риболовецькі артілі?

Тому пливи собі повз пороги,

повз мерехкі електричні турбіни,

подалі від своєї тривоги,

подалі від цієї країни.

На золоті вогні малярії,

на стомлений голос діви Марії,

на обважнілі одеські тумани,

на теплі від мулу і жиру лимани.

На скумбрії плавники пурпурові,

на рвані потоки нічного вітру,

на вірну смерть

від чорної крові,

чорної крові,

технічного спирту.

Тоді проситимеш трохи ласки,

щоби було не надто жорстоко,

щоб не забули тобі покласти

по срібній монеті

на кожне око.

Потім пітьма набіжить звідусюди.

Потім зірки перестануть снитись.

А потім і серце змушене буде

спинитись.

Виявляємо літературну компетентність

1. Яке враження справили на вас ці поезії? Які емоції ви відчували під час читання?

2. Які мотиви розкриваються у творі «Музика, очерет...»? Які образи увиразнюють ці мотиви?

3. У яких образах осмислюється кохання в поезії «Смерть моряка річкового флоту»? У який спосіб виявляється авторська іронія?

Олександр Ірванець. Художній світ творів Олександра Ірванця

Ірванець Олександр

Нестримна дотепність, в’їдлива іронія й дошкульний сарказм, а за ними — несподівано ніжна, пронизана глибоким смутком лірика, — ось такий (принаймні, в моєму сприйнятті) справжній Ірванець.

Василь Ґабор, письменник

Письменник і його доба. Сучасний письменник В. Неборак так характеризує нинішній час: «Наше життя — Бу-Ба-Бу. / Наша історія — Бу-Ба-Бу. І Наша політика — Бу-Ба-Бу. / Наша економіка — Бу-Ба-Бу. / Наша релігія — Бу-Ба-Бу. / Наше мистецтво — Бу-Ба-Бу. / Наша країна — Бу-Ба-Бу. / І це Бу-Ба-Бу потрібно перебороти...».

Творчість. О. Ірванець є автором поетичних збірок «Вогнище на дощі» (1986), «Тінь великого класика» (1991), «Вірші останнього десятиліття» (2001), «Любіть!..» (2004), «Преамбули і тексти. Збірка поезій» (2005), «Мій хрест» (2010), «Пісні війни»: вірші останніх років (2014); прозових творів «Рівне/Ровно (Стіна)» (2001), «Очамимря: повість та оповідання» (2003), «Хвороба Лібенкрафта» (2010),«Сатирикон — XXI» (2011), «Харків 1938» (2017); есеїстики «П’яте перо», «Вибрана есеїстика» (2011); драматичних творів «П’ять п’єс» (2002), «Лускунчик-2004» (2005). Він робить переклади художніх творів із білоруської, польської, російської, французької та чеської мов.

Поезія. Вірші О. Ірванця називають «поетичною фотографією нашого часу». Це стосується як «бубабістської» (сатиричної, пародійної, бурлескно-буфонадної, іронічно-патріотичної й іронічно-філософської), так і «ліричної» поезії.

До «бубабістської» поезії належать твори «Любіть!..», «Депутатська пісня», «Вірш до рідної мови», «Відкритий лист до прем’єр-міністра Канади...», «Еіпе kleine Nachtmusik», «Українсько-німецький розмовник», «Уроки класики» та ін. Поет прагне розбудити національну свідомість, національну гордість українського народу.

Пейзажна, громадянська, інтимна лірика О. Ірванця — щира за виявом почуттів і «пряма» за способом її донесення до читача. Однак за зовнішньою «простотою» у віршах прихований підтекст, осягнути який можна лише за умови уважного прочитання й «розкодування» поезії.

Проза. Перший роман О. Ірванця «Рівне / Ровно» (друга назва «Стіна») написаний у жанрі антиутопії. У ньому йдеться про життя в місті, розділеному стіною на два сектори: «Рівне» — східне і західне. Стіна в романі набуває символічного значення, адже нині така стіна з’явилася не лише в державі, а й у родинах і навіть у душах людей.

Повість «Очамимря» автор називає «казочкою в діґерському стилі», а критики — «перелицьованою версією давньої легенди про Кирила Кожум’яку», який б’ється з новочасним змієм — ящіркою-мутантом, що народилася в Чорнобильській зоні.

Жителі індустріального міста у «Хворобі Лібенкрафта» смертельно налякані невідомим вірусом і лінчують кожного, у кого з’являться ознаки цієї хвороби — маленькі цяточки на повіках.

Драматургія. Об’єктом художнього дослідження О. Ірванця-драматурга виступає Україна «після Чорнобиля». Знеособлення людини, ймовірність техногенної катастрофи — тематика його творів. У «Маленькій п’єсі про зраду для однієї актриси» (дебютному творі О. Ірванця), «Recording», «Лускунчику-2004», «Прямому ефірі» читач і глядач зустрічаються з українськими реаліями дня вчорашнього і з можливими апокаліптичними картинами дня завтрашнього, що може настати як результат «технічного прогресу». Драматург активно використовує прийоми постмодерної техніки: запрошення читача чи глядача до участі у виставі, прийом «вистава у виставі», позбавлення сценічної історії емоційної напруги.

П’єси О. Ірванця ставили в театрах України (Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, Харківський театр «Арабески»), Німеччини (Штутґарт, Лейпциг) й у Люксембургу (Казематтентеатр). Їх перекладали німецькою, польською, англійською, французькою та хорватською мовами.

Культурно-мистецький контекст

У часи Відродження у Франції виникла багатоголоса світська пісня — шансон. Наприкінці XIX — на початку XX ст. цей жанр став популярний серед співаків французьких кабаре, звідки перейшов на естраду. Сучасне тлумачення поняття «шансон» дещо спотворено.

Шансоньє (фр. chansonnier, від chanson — пісня) — французький естрадний співак, виконавець жанрових пісень у «монмартрському» стилі, часто автор їх слів і музики. До класичного шансону належить творчість Моріса Шевальє, Шарля Азнавура, Жака Бреля, Едіт Піаф. Серед представників так званого нового шансону — Мірей Матьє, Джо Дассен, Патрісія Каас та ін. Проте відмінність між двома напрямами вельми умовна.

Першим із французьких шансоньє отримав платиновий диск у Європі Шарль Азнавур.

«ДО ФРАНЦУЗЬКОГО ШАНСОНЬЄ» — РОЗДУМИ НАД ПРИЗНАЧЕННЯМ І ДОЛЕЮ МИТЦЯ

Ліричний герой вірша сперечається з тенденціями сучасного світу, коли класика стала немодною, люди бояться виявляти щирість почуттів, замість справжніх митців з’являються «свистуни і стукачі». А відтак «душа заревана» нікому не потрібна. Митець повинен змусити людей слухати «серцем... і кров’ю», «як Квазімодо слухав дзвін».

Автор зазначає, що найвища й відповідно найцінніша поезія інтимно сфокусована — це «коли передаються вірші, як поцілунки — з уст в уста». Розвиваючи цю думку, він малює образ типового співця — французького шансоньє, чиї пісні «легкі і світлі», його покликання — бути «гітарою», «гілкою з дерева» мистецтва. Поет акцентує увагу на мистецтві, бо мода — це не завжди справжнє мистецтво, однак співакові слід «вдягатися модно» і «лаятися модно», але водночас не забувати, що в мистецьких творах (віршах, музиці, живописі) живе справжнє почуття досконалості. Це певною мірою інтимний процес, не для публіки, не для гамірливого натовпу, який може просто цього не помітити. Однак саме відчуття досконалості творить дивні речі, надихає на щирі почуття і творчість. Тому й радить ліричний герой своєму співрозмовникові — шансоньє — час від часу пригадувати, «як слухав дзвона Квазімодо // В глухонімому Нотр-Дам», тоді й з’являться вірші, які можна слухати тільки «серцем і кров’ю» і сприймати тільки душею.

Запитання і завдання

1. Яке враження справила на вас поезія «До французького шансоньє»?

2. Чому саме до французького шансоньє звертається поет?

3. Чи можна стверджувати про духовну і душевну спорідненість обох митців?

4. Від яких помилок хоче застерегти ліричний герой вірша свого побратима?

5. Як уплинуло на ліричного героя несприйняття навколишніми його поезії?

6. Кого ліричний герой називає «свистунами» й «стукачами»?

7. Який зміст вкладає автор у словосполучення «заревана душа»?

8. Чи є образ Квазімодо в поезії випадковим? Якщо це авторський хід, то яке смислове навантаження має образ? Поясніть свої міркування.

9. Який зміст вкладав автор у слова: «Є вуха, що, немов корою, укриті суєтністю змін»?

10. Визначте основний мотив вірша.

11. Якими рисами характеру, на думку автора, має бути наділений справжній митець, поет? Зачитайте відповідні рядки. Чи можна ці ж вимоги поставити до того, кому адресована творчість, тобто до слухача, аудиторії?

12. Висловте власне судження щодо порушених у поезії проблем. Поцікавтеся у класі, чи маєте ви однодумців.

13. З якою інтонацією потрібно читати цей вірш? Чи змінюється вона в різних рядках поезії? Як саме? Підготуйте виразне читання поезії.

14. Назвіть ознаки постмодернізму у вірші.

Ваші читацькі проекти

1. Проведіть дослідження за поетичною творчістю О. Ірванця на одну з тем: «Митець і сучасність», «Поезія О. Ірванця в музиці». Результати оприлюдніть у класі у формі повідомлення чи мультимедійної презентації.

2. Підготуйте сценарій літературного вечора (засідання літературного гуртка) за поетичною творчістю О. Ірванця. Доберіть музичний супровід до заходу.

3. Підготуйте і проведіть у школі вечір французького шансону. Включіть до програми ознайомлення присутніх з історією французького шансону, відомостями про найвидатніших його представників, прослуховування пісень у виконанні шансоньє.

Читацьке дозвілля

Вам, звичайно ж, траплялися слова чи навіть фрази, які однаково прочитуються як зліва направо, так і справа наліво. Це — паліндроми, або вірші-раки. Є паліндроми й у творчому набутку О. Ірванця: «І що сало — ласощі». Спробуйте і ви написати вірш-рак.