Викладач української мови та літератури

Група Е 22 1/9 Стилістика української мови

2 травня 2023р.

Тема. Стилістичні можливості морфології.

Стилістичні функції прикметників

1. Опрацювати

Морфологічні засоби стилістики

Стилістичні можливості морфологічної системи сучасної української літературної мови широкі й функціонально потужні. Більшість повнозначних слів представлена не однією формою, а кількома, навіть багатьма, і всі вони певною мірою стилістично неповторні, своєрідні. Кожна із змінюваних форм виконує певну комунікативну, отже, й стилістичну функцію.

Стилістичні функції мовних одиниць сконденсовані в таких мовних явищах:

— фонемно-звуковій матерії, сутності одиниць мови і мовлення;

— семантиці мовних форм;

— синтаксичному використанні всіх слів у структурі речення.

Добір морфологічних засобів мови (всіх її слів) з певною комунікативно-стилістичною метою визначається:

— належністю/неналежністю слова до певного стилю й жанру мови;

— формою вияву — усною чи писемною;

— семантикою слова, передусім позитивною чи негативною;

— морфологічними ознаками слова, його морфемною структурою, змінністю чи незмінністю, належністю слова до певної частини мови з властивими їй морфологічними (ширше — граматичними) категоріями, значеннями, способами і прийомами словозміни (чи її відсутності);

— емоційною нейтральністю чи певним емоційним забарвленням (відтінком поважливості, голубливості, пестливості, зменшеності, згрубілості тощо) слова.

Отже, стилістичні можливості, функції морфологічних одиниць мови знаходять свій вияв у морфологічних формах, категоріях, значеннях повнозначних змінюваних слів, обмежено й своєрідно також і в незмінюваних повнозначних словах. Таким словам властива найрізноманітніша семантика. Як відомо, не мають семантики (лексичного значення) слова службові і вигуки.

Прикметник: стилістичні можливості.

Прикметники — це різновид повнозначних слів, які виражають, називають ознаки, якості людей, тварин, речей, явищ. Найчастіше прикметники вико ристовуються у «звичайному» (базовому) ступені порів няння, виражаючи найстабільніші, усталені, водночас і розрізнювальні, індивідуальні властивості предметів. Своєрідною є також морфологічна сутність прикметників, їх закінчення в кожному відмінку, роді, в обох числах (однині і множині): веселий, весела, веселого, веселі. Від складних прикметників (яскраво-червоний, південно-східний, західноукраїнський, українсько-німецько-французький) форми вищого й найвищого ступенів утворюються тоді, коли основи складного прикметника належать до якісних прикметників (яскраво-червоніший, яскраво-найчервоніший);- ступені порівняння не утворюються від відносних чи присвійних прикметників: народногосподарський, загальнонародний, шестиповерховий, самодержавний. Форми самодіяльніший, найсамодіяльніший; зелено-біліший, білішо-зелений є напівнормативними і вживаються переважно в розмовно-побутовому мовленні. Зовсім неможливі ступені порівняння від тих складних прикметників, які утворилися від двох відносних: громадсько-політичний діяч, ранньовесняна городина. Основна стилістична вимога до таких прикметників полягає в тому, щоб використовувати їх вдумливо і з урахуванням мовленнєвих вимог стилю. Складні прикметники найактивніше побутують у книжних стилях мови. Помітною є стилістична своєрідність обох форм вищого й найвищого ступенів порівняння прикметників: сильніший і більш сильний (форми вищого ступеня), найсильніший і найбільш сильний (форми найвищого ступеня). Прості однослівні (синтетичні) форми вищого й найвищого ступенів порівняння економніші, історично традиційні, давні, вони використовуються в усіх стилях мови, особливо в розмовно-побутовому і художньому: Стає для мене ширшим синій обрій (Т. Коломієць); Ольга була вища, ніж я пам’ятав. Вона стала наче старша (Ю. Смолич); Обніміте ж, брати мої, Наймен шого брата (Т. Шевченко). Натомість складені (двослівні, аналітичні) форми вищого й найвищого ступенів порівняння прикметників хоча й побутують в усіх сти лях мови, все ж природніші для книжних стилів, особливо наукового й офіційно-ділового. Кожне висловлю вання в них має бути точним, тому синтетичні форми ступенів порівняння прикметників менш нейтральні, більш емоційні, ніж паралельні їм аналітичні форми, позначені відтінком книжності. У мовленні, зокрема радіо і телебачення, трапляються такі прикметникові утворення, як більш чорніший, більш зрозуміліший, у яких слово більш зайве, алогічне. Унаслідок зростання загальної мовленнєвої культури працівників усіх сфер розумової діяльності, особливо науковців, журналістів і творців художнього слова, частіше стали використовуватись: 1) прикметники з префіксами архі-, ультра-, гіпер-, над-: архісерйозний, ультрависокий, гіперзвуковий, надзвуковий (більше, ніж найвищий вияв ознаки); 2) слова із суфіксами -єн-, -енн-, -езн-, -анн- та ін.: до вершений, здоровенний, величезний, старанний, незрів нянний; 3) різноструктурні і різнофункціональні складні прикметники: радіофізичний, народнопоетичний, вищепідписаний, давньоверхньонімецька (мова), двадцятиповерховий. Це свідчить про зростання й ускладнення атрибутивного (означального) мислення мовців. Деякими особливими стилістичними якостями по значені повні й короткі прикметники. Майже всі прик метники в українській мові повні, кожному з них властиве певне закінчення: -ий, -а, -е, -і; -ій, -я, -є, -ї: голубий, го луба, голубе, голубого, голубі; синій, синя, синє, сині і т. ін. Повні прикметники з неоднаковою активністю ви користовуються в усіх стилях мови. Серед них найзвичнішими і найчастотнішими є стягнені форми повних прикметників — повністю нормативні і міжстильові. Крім них, у фольклорі, в розмовно-побуто вому мовленні і в деяких жанрах художніх текстів ши- роко вживаються й нестягнені форми прикметників: зелений —- зеленая — зеленеє — зеленії. Вживання нестягнених форм прикметників у сучасному літературному мовленні стилістично обмежене, якоюсь мірою відтворює собою певну українську мовленнєву ми нувшину, національно забарвлену й оригінальну, самобутню: Гори мої високії! Простіть високії, мені! Високії і голубії!) Короткими прикметниками є слова незмінні, кожне з яких має тільки одну форму. Це невелика кількість широковживаних лексем: годен, дрібен, зелен, красен, ладен, певен, славен та ін. У словниках короткі прикметники звичайно подаються разом з повними прикметниками. Короткі прикметники вживаються: — із синтаксично означальною функцією: За воріть ми зелен явір, там я буду на тебе ждати (Нар. твор чість); — із синтаксично предикативною функцією, коли акцентується певна означувана якість особи, предмета, явища: Там повен двір любистку... (М. Рильський); Стилістично вагомим, емоційно виразним, очевид ним є прикметниковий зворот — поєднання прикметника як синтаксично незалежного слова із син таксично залежним від нього словом чи сполученням слів: Під самою кручею застигло болото, повне пташи ного галасу (О. Копиленко). Отже, прикметники — це дуже важливий матеріал для стилістики мовлення. Вони часто використовуються як художні означення (метафори, епітети), які суттєво впливають на розум, на почуттєву сферу людини.

2.Переглянути

https://www.youtube.com/watch?v=J_LKCVerZic