План
роботи з української літератури
19.09.2023
Е
22 1/9
«Лісова пісня» Лесі
Українки – шедевр світової драматургії
Організаційний етап
2.
Повідомлення теми та мети уроку
Леся Українка – світоч
української літератури. З-під її пера вийшли сотні творів, різні за звучанням
та жанровою приналежністю. Найвищим мистецьким здобутком письменниці
літературознавці вважають драму-феєрію «Лісова пісня», зі змістом якої ми й
познайомимось сьогодні на уроці.
3.
«Лісова пісня». Історія написання
«Лісова пісня» — добре знаний драматичний
твір Лесі Українки. На час його написання вже була поставлена на сцені
психологічна драма «Блакитна троянда», створені такі шедеври, як «Касандра», «В
катакомбах». Це ті твори, які дають
право поставити ім’я Лесі Українки в один ряд з найвидатнішими драматургами
світу.
І раптом — «Лісова пісня», драма-казка,
твір нібито найлегший для сприймання й розуміння. Написала його Леся Українка
за три тижні в 1911 році, коли прогресуюча хвороба забирала останні сили, а
натхнення не давало спокою, кликало до творчості, про що вона розповідала в
листі до сестри Ольги від 9 листопада 1911 року:
«Це була творчість на
межі життя і смерті. Праця допомагала боротися “з виснаженням, високою
температурою та іншими пригнітаючими інтелект симптомами. Юрба образів не дає
мені спати по ночах, мучить, як нова недуга, — отоді вже приходить демон,
лютіший над всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу як порожня
торбина. Отак я писала “Лісову пісню” і все, що писала останнього часу”
Писала я її дуже недовго,
10 – 12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій;
але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам’яті»… Далі я
заходилась її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу,
ніж саме писання, – от тільки вчора закінчила сю мороку, і тепер чогось мені
шия і плечі болять, наче я мішки носила».
А в листі до матері від 2 січня 1912 року
Леся, відповідаючи матері на запитання, що її спонукало написати «Лісову
пісню», розкрила джерела цього твору:
«А я таки сама «не
байдужа» до сеї речі, бо вона мені дала стільки дорогих хвилин задоволення, як
мало яка інша. Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за
ними. А то ще я й здавна тую мавку «в голові тримала», ще аж із того часу, як
ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з
маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч
бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали), і там ждала, щоб мені
привиділася мавка. І над Нечимним вона мені мріла, як ми там ночували – пам’ятаєш? – у дядька Лева Скулинського… Видно, вже треба було мені
її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» – я й сама не збагну чому. Зчарував мене сей образ на весь
вік».
Отже, як видно з наведених листів, образ
Мавки Леся виношувала роками, адже вона з дитинства поринула в море
українського фольклору.
«Лісову пісню» вперше було надруковано в «Літературному віснику» у 1912 році. Окремим виданням
твір вийшов у 1914році. За життя поетеси драма не була поставлена на сцені.
Вперше її поставили у 1918 році. Чим же відрізняється цей твір від інших
драматичних творів письменниці?
4.
Теорія літератури
Драматична поема – переважно
невелика за розміром віршована, п’єса, в якій зливаються драматичне й ліричне
розкриття теми, виклад матеріалу відзначається лаконізмом, відсутні широкий фон
подій і зовнішня інтрига, а вся увага зосереджена на розкритті ідейного
конфлікту між основними противниками в момент його найбільшого загострення.
Феєрія – театральна чи циркова вистава, побудована на
фантастично-казковому сюжеті, в якій з метою вразити глядача використовуються
різноманітні сценічні ефекти.
Драма-феєрія — п’єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами.
5.
Робота над
змістом твору «Лісова пісня»
Кожний драматичний твір розпочинається зі
списка дійових осіб. Не є винятком і «Лісова пісня». Давайте познайомимось із
них і з’ясуємо, які фантастичні образи присутні у творі.
5.1. Фантастичні герої
твору
Погляньте на дійових осіб твору
·
Хто з них
є міфічними істотами?
·
Що ви про
них знаєте?
«Той, що
греблі рве» –
водяний дух весняної води.
Русалка – водяний дух, що живе на
дні водоймищ. Душі русалки не мають, а тільки серце.
Потерчата – дітки, які померли без хрещення. Вони ходять в темноті
з каганчиками і тим світлом заманюють людей у болото.
Водяник – водяний дух, що володіє водою своєї місцини: ріками,
озерами, болотами, морями тощо. Водяник не терпить, коли людина необережно
втручається у його царство, особливо вночі. Тоді може так налякати гучним сплеском
по воді, що, бідній, доводиться той переляк довго відлежувати. Розповідають, що
одна жінка прийшла після заходу сонця напитися води до річки, то він штовхнув
її у воду і почав тягнути за волосся.
Перелесник – демонічна істота, що
відвідує жінок у вигляді зірки, що падає. Втілюється в образ померлих близьких
та коханих. Перелесник приходив до тих жінок, які дуже тужили за небіжчиком (в
деяких місцевостях України вважали, що Перелесник — це, власне, і є дух
покійного коханого, за яким сумує людина).
Пропасниця
– міфічна
потвора, що несла людям гарячку, смерть. За повір’ям — одна з тринадцяти доньок
Мари.
Лісовик – дух лісу, його господар. Уся лісова звірина послушна
Лісовику, особливо зайці. Коли Лісовик сердиться, мавки, лісові красуні під
його грізним поглядом припиняють свої веселощі. Навіть дерева перед ним низько
схиляють свої крислаті віти та знімають шапки, бо він володар лісових угідь.
Куць – молодий чорт.
Мавка – лісовий дух. Навесні, як тільки починають розтавати
сніги, мавки вечорами засаджують прогалини квітами, а коли все зазеленіє і
розцвіте на довкіллі, бігають по травах, рвуть квіти, гойдаються на гілках
дерев, мов у колисці, викачуються в житах, сплітають вінки і танцюють. Там, де
вони танцюють, трава росте краще і густіше.
«Той, що в
скалі сидить» (Марище) – злий дух, що несе темряву та смерть.
Злидні – карликові заморені істоти. Як з’являться у хаті, то хоч
хазяїн найбагатшим був — збідніє, бо злидні — діти недолі.
Доля – дух, який захищає людину, приносить щастя та багатство,
однак коли людина лінива, або з поганими вадами, то таку людину покидає.
·
Які
висновки можна зробити про твір на основі наявності цих персонажів?
Яка роль міфічних істот у творі ми з вами й
з’ясуємо, дослідивши сюжет драми-феєрії.
5.2. Бесіда за питаннями
·
З чого розпочинається твір?
·
Яка роль
прологу, на вашу думку?
·
Які дійові
особи виступають на перший план?
·
Якими
постають Русалка та «Той, що греблі рве»?
·
Чому
Водянику не подобаються ці стосунки?
·
Що вам
нагадує цей діалог?
·
Які дійові
особи з’являються на галявині?
·
Як вони описані? Зачитайте
З лісу на
прогалину виходять дядько Лев і небіж його Лукаш. Лев уже старий чоловік,
поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається
на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки; убраний Лев у полотняну одежу і в
ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятірець),
коло пояса на ремінці ножик, через плече виплетений з лика кошіль (торба) на
широкому ремені.
Лукаш — дуже молодий
хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так
само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана
біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на
чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і
ківшик з лика на мотузку.
·
Про що
говорять дядько Лев з Лукашом?
·
Що непокоїть Лукаша?
·
Якими
словами на це реагує дядько Лев? Зачитайте
То як для
кого. Я, небоже, знаю,
як з чим і коло чого
обійтися:
де хрест покласти, де
осику вбити,
де просто тричі плюнути,
та й годі.
Посієм коло хижки
мак-відюк,
терлич посадимо коло
порога, —
та й не приступиться ніяка
сила…
Ну, я піду, а ти собі як
хочеш.
Переглянути:
https://www.youtube.com/watch?v=1t-7AWgjtd4
Тест
Код доступу 1499298
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Коментарі
Дописати коментар