Лексичні помилки

 

Мк 22     06.11.2023

«Я (Романтика)» - новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом та обов'язком

1. Що зацікавило вас у біографії Миколи Хвильового?

2. В яких умовах формувався характер і світогляд письменника?

3. Як Хвильовий ставився до подій в житті нашої країни 19141917 рр. ?

4. Розкрийте його ставлення до революції та громадянської війни.

5. Що вам відомо про літературну творчість М. Хвильового?

6. Розкажіть про літературну дискусію 1925-1928 рр. та участь у ній Хвильового.

7. Чому письменник покінчив життя самогубством?

Микола Григорович Хвильовий… Такий незнаний та таємничий, такий збуджуючий та хвилюючий, філософ та поет…

Микола Григорович, глибоко вникаючи в психологію персонажів, прагне збудити в читача певне почуття, викликати психологічну настроєність, змусити його переживати разом з героями твору. Відтворювати хвилювання його навчило життя… Так і народилася новела «Я (Романтика)», яка вперше була надрукована в альманасі «Гарт» у Харкові 1924 року.

М. Хвильовий присвятив новелу «Я (Романтика)» «Цвітові яблуні» М. Коцюбинського, тому що був учнем М. Коцюбинського. А ще тому, що у творі М. Коцюбинського головний герой також є людиною з роздвоєною свідомістю — письменник, який, переживаючи трагедію смерті власної дитини, одночасно відчуває і муку батьківських почуттів, і черпає матеріал для майбутнього твору. Він страждає, зневажає себе, але не може нічого змінити. Однак торжествує в цій трагедії творча, життєствердна сила. У Миколи Хвильового центром уваги є душа ліричного героя, що змагається між революційним обов'язком та гуманістичним началом.

Жанр: психологічна новела (деякі літературознавці стверджують, що оповідання є імпресіоністичним, тому що автор акцентує увагу на мінливості відчуттів і вражень, застосовує різноманітні зорові й слухові образи. Особливістю цієї новели є синтез ілюзії та дійсності. Нерідко читачу буває надзвичайно тяжко розрізнити, чи описувані події й відчуття реальні, чи це тільки уявлювані, нафантазовані головним героєм картини).

Тема: зображення громадянської війни як одного з найтрагічніших явищ в історії України, адже в основі війни лежить руйнація, нівелювання родинних зв'язків, братовбивство. Показ того, як генетичні, вроджені риси людяності, добра, любові до матері розчиняються в патологічному відчутті відданості ефемерним ідеалам комуни.

Ідея: фатальна невідповідність між ідеалами революції та методами їх досягнення, засудження більшовицького революційного фанатизму; світ врятує любов, усепрощення.

Проблематика: збереження людської індивідуальності, цілісності людської натури як необхідності існування людини; розбіжності між мрією і дійсністю; мети і засобів її досягнення; колізії між гуманізмом і фанатизмом; роздвоєння особистості.

✵  Словникова робота

Версальці — 1. Назва, яку дали учасники Паризької комуни 1871 р. силам контрреволюції, що зосередилися у Версалі (передмістя Парижа). В. за допомогою прусських військ у травні 1871 р. вчинили криваву розправу над комунарами. 2. перен. Озвірілі, оскаженілі; контрреволюціонери.

Інсургент — повстанець, учасник повстання. За традицією, інсургентами називали учасників народних повстань.

Імпресіонізм — художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Сформувався у Франції в другій половині XIX ст., насамперед у малярстві. Визначення походить від назви картини Клода Моне «Враження. Схід сонця».

Визначальні риси імпресіонізму:

✵ зображується не сам предмет, а враження від нього («Бачити, відчувати, виражати — в цьому все мистецтво», — проголошували Едмонд і Жуль Ґонкури);

✵ імпресіоністи орієнтуються на почуття, а не на розум;

✵ любов до кольрів, звуків, рухів;

✵ відмова від ідеалізації;

✵ найпоширенішим жанром імпресіонізму стає новела.

Поетика імпресіонізму відбилася у творчості М. Коцюбинського, М. Черемшини, частково О. Кобилянської, а також Г. Михайличенка, М. Хвильового, Є. Плужника та ін.

Новела — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вималюваною ідеєю. Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. До композиційних канонів новели належать: наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії, контраст чи паралелізм сюжетних мотивів і т. д.), перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів. Персонажами новел є, як правило, цілком сформовані особистості, які потрапили в незвичайні життєві обставини.

Романтизм — один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст.

Визначальні риси романтизму:

✵ герой протистоїть світу;

✵ поєднання реального та уявного;

✵ вільна побудова творів;

✵ захист особистості;

✵ неприйняття буденності й звеличення «життя духу» — культ почуттів;

✵ ліричні та ліро-епічні форми;

✵ захоплення фольклором, інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів;

✵ інтерес до фантастики, екзотичних картин природи тощо;

✵ улюбленими образами українських романтиків були степ, місяць, зорі, ніч.

Представники: М. Костомаров, Є. Гребінка, «Руська трійця», Т. Шевченко (рання творчість) та ін.

✵  Бесіда за змістом твору

— Чому головний персонаж новели — роздвоєна особистість? (У його душі живуть і постійно ворогують два антиподи: Я-людина і Я-чекіст. Звертає на себе увагу факт, що Я часто моделює по-думки ту саму ситуацію: боїться, що заради торжества революції доведеться пожертвувати найдорожчим — матір'ю)

✵ Яка ж боротьба точилася в цей час у душі персонажа? Що могли б сказати один одному частинки роздвоєної душі його? Спробуємо уявити це собі й відтворити за допомогою таблиці. (Учні самостійно виписують цитати в таблицю. )

✵ Чому, на вашу думку, автор не дав імені головному героєві? (Він не заслуговує на ім'я)

✵ Як ви гадаєте, чи може довго тривати таке роздвоєння? (Ні, не можна залишатися людиною, якщо служиш дійсності, схожих на зграю «голодних вовків»)

✵ У чому розкривається роздвоєність Я-оповідача? (У його внутрішніх монологах, у повсякчасних спробах самовиправдання)

✵ Які персонажі оточували головного героя? (Доктор Тагабат, дегенерат, Андрюша)

Завдання: коротко охарактеризувати кожен з образів.

✵ Доктор Тагабат — тип людини розумної й освіченої, але надзвичайно цинічної й жорстокої. Підсумовуючи свої висновки про нього, голова трибуналу підкреслює: «Це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. І я, главковерх чорного трибуналу комуни — нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії».

✵ Дегенерат — «Мені він завше нагадує каторжника, і я думаю, що він не раз мусив стояти у відділі кримінальної хроніки». До того ж, специфічна будова черепа («низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс», «трохи безумні очі») й авторське визначення «дегенерат» засвідчують, що цей персонаж тупий, жорстокий. На відміну від безіменного голови ревтрибуналу, доктора Тагабата й татарина, дегенерат «тільки тоді йшов з поля, коли танули дими й закопували розстріляних», тобто завжди перевіряв, чи справді загинули всі, кому трибуналом винесено вирок.

✵ Андрюша — «квола воля», «… цей невеселий коммунар».

✵ Образ матері втілює два начала — реальна, земна людина, яка понад усе любить свого сина, є для нього втіленням добра, турботи, всепрощення і розуміння; а також цей образ вивищується до образу Богородиці. Недарма мати стоїть перед образом Марії, зводить руки догори, ніби захищаючи «м'ятежного сина». Проте Діва Марія віддала свого сина ради спасіння людства, а в новелі мати пішла на смерть від рук сина ради його примарної ідеї, що знову-таки зводиться до спасіння народу Мати — це втілення добра, любові. Вона також зробила вибір, реалізувавши до кінця материнське призначення — врятувала життя синові ціною власного.

✵ Робота з текстом

Знайдіть у тексті новели цитати до образу матері, випишіть і зачитайте їх.

✵ «… моя мати — втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків…»

✵ «Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна…»

✵ «Тоді я беру її милу голову з нальотом сріблястої сивини і тихо кладу на свої груди…»

✵ «… моя мати — прообраз загірної Марії…»

✵ «Вона підходить до мене, бере моє стомлене обличчя в свої сухі старечі долоні й схиляє свою голову на мої груди. Вона знову каже, що я, її м'ятежний син, зовсім замучив себе. І я чую на своїх руках її хрустальні росинки…»

✵ «Я знаю: моя мати і завтра піде в манастир: їй незносні наші тривоги й хиже навколо…»

✵ «… прямо переді мною стоїть моя мати, моя печальна мати з очима Марії…»

✵  Вправа «Асоціативний кущ»

Образ головного героя

✵ Романтичність і поетичність світосприйняття

✵ Самоусвідомлення і самоаналіз

✵ Усвідомлення власної роздвоєності

✵ Розуміння непоправності власних дій

✵ Самохарактеристика та аналіз інших

✵ Прагнення цілісності

✵ Муки совісті

✵ «Рольова гра»

Відтворіть епізод вирішення стратити свою матір спочатку від імені Я-людина, потім від імені Я-чекіст.