Лексичні помилки

 

Гз 23 українська література 18.01.2024

Тема: Іван Франко. Життя та творчість. Особливості збірки «З вершин і низин»

 Біографія письменника

 Народився Іван Франко 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині. Іван Франко був незвичайною, непосидючою й допитливою дитиною. Постійно бігав луками й лісами. Казав про себе, що він – лісова душа, розмовляв із деревами, грибами, тваринами. У лісі бубонів щось собі під ніс – і цим лякав людей. Окрім того, він був сільською дитиною: навчився допомагати по господарству, рибалити, збирати гриби. Колись був звичай називати дитину «домашнім» іменем, аби вберегти її від злих духів. Так, Франка кликали «малим Мироном» приблизно до 5 років. Згодом це був улюблений псевдонім Франка: Myron***, Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Мирон***, Myron, Miron. А загалом митець мав близько сотні псевдонімів та криптонімів.

Матір Івана Франка Марія була надзвичайно ліричною натурою. Вона любила співати. Пізніше Франко записував народні пісні, що, мабуть, було пов’язано саме зі спогадами про матір.

Батько мав життєве кредо: «З людьми і для людей». Він був ковалем, і кузня слугувала не тільки ремісничим цехом, а й сільським клубом, де люди спілкувалися. Франко слухав там як реальні історії, так і казки.  Яків Франко робив великі ставки на освіту сина, інвестував у нього. Тому віддав його навчатися до сусіднього села, де була краща школа, а потім – до гімназії в Дрогобичі. Він тішився його успіхам. Митець згадує, як батька запросили на іспит, на якому нагороджували найуспішніших учнів. Він голосно заплакав, коли почув першим ім’я свого сина.

Вчився хлопчик легко, оскільки від природи був здібним, мав надзвичайну пам’ять. За допомогою дядька по матері, як писав Іван Франко в автобіографічному листі, за десять днів він навчився читати українською мовою: «…Шевченка… я вивчив майже всього напам’ять (а пам’ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово!)».

Франко рано залишився сиротою. Коли йому було дев’ять років – помер батько. У сім’ю прийшов вітчим, Гринь Гаврилик, який уважно ставився до дітей, та фактично замінив хлопцеві батька. Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом протягом всього життя. Працьовитий, добрий чоловік доклав усіх зусиль, щоб хлопець здобув освіту. У шістнадцять років Іван Франко втратив матір, вітчим одружився вдруге.

14 жовтня 1875 року Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. Юнак тут виявив свої здібності і вже з січня 1876 року почав отримувати стипендію, а також, як найталановитіший студент, був звільнений від оплати за навчання. До того ж Франко брав активну участь у діяльності студентського громадсько-культурного товариства москвофільської орієнтації «Академический кружок», був його бібліотекарем, друкував свої перші твори у виданні «кружка» — журналі «Друг», до складу редакційного комітету якого увійшов 1876 року.

Під впливом трьох листів Михайла Драгоманова до редакції «Друга» перейшов на радикально зорієнтовані світоглядні позиції. За громадсько-політичну діяльність, яку було кваліфіковано як соціалістичну пропаганду, 12 червня 1877 року Іван Якович був заарештований. Він провів у камері з кримінальними злочинцями 11 місяців. А після другого арешту, в 1880 році, ледь не помер з голоду. Загалом він був ув’язнений австрійською владою 4 рази (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Через арешти митець був змушений переривати навчання у Львівському університеті, проте потім відновив його. Задля захисту докторату Франко один семестр провчився у Чернівецькому університеті, а потім поїхав до Віденського університету, де у 1893 під керівництвом відомого славіста Ватрослава Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.

Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, Іван Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем, видавцем. Сюжети для творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел людської культури — зі Сходу, античної доби, Ренесансу. Був «золотим мостом» між українською і світовими літературами.

Нерідко Івана Франка називають титаном праці. Євген Маланюк свого часу писав: «Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім’я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі».

 Поетична спадщина Івана Франка

У поетичному доробку Івана Франка близько пів тисячі окремих ліричних і ліро-епічних творів, частина з яких виходили за життя поета в 11 збірках.

Умовно всю поетичну творчість франкознавці розглядають у межах таких світоглядно-естетичних періодів:

1) 1873—1876 – лірика «молодечого романтизму»

2) 1876—1889 – поезія «пророцтва і бунту»

3) 1890—1901 – лірика «болю існування» та «щиролюдської моральности»

4) 1901—1906 – лірика «трансцендентного художнього слова», або «влади творчого духа»

5) 1907—1916 – поезія років недуги, або «катастрофи і катарсису».

Перший вірш Франка «На Великдень 1871 року» не зберігся. Він був присвячений батькові. Перші друковані вірші («Моя пісня» і «Пісні народнії») з’явилися 1874 року у львівському студентському журналі «Друг» під псевдонімом «Джеджалик».

Дебютною поетичною збіркою Франка стала «Баляди і розкази», видана 1876 року і була присвячена коханій Франка Ользі Рошкевич, з якою він мав намір одружитися, проте арешт 1877 року за підозру в поришенні соціалістичних ідей на Галичині, поставив крапку на їхніх стосунках, адже батьки Ольги, які до цього часу були прихильними до Франка, заборонили Ользі не тільки виходити заміж, а й мати з ним будь-які стосунки. Попри те, що вона пручалася, її видали заміж за іншого – Івана Озаркевича. Історіяне мала продовження. Це – вічна любовна драма Франкового життя.

1886 року Франко одружився з Ольгою Хоружинською, саме їй він присвятив наступну збірку – «З вершин і низин», збірку, що стала для тогочасної галицької молоді другим «Кобзарем».

Особливості збірки «З вершин і низин»

Загалом збірка поезій «З вершин і низин» мала два видання, які відрізняються між собою. Перше видання, про яке ми вже згадували раніше, вийшло друком 1887 року і містило 23 вірші із майбутніх розділів «De Profundis» та «Профілі і маски», 12 сонетів, 2 віршовані оповідання із циклу «Жидівські мелодії» та поему «Панські жарти», яка посідала більшу частину збірки. Це була незначна частина творів, написаних протягом десяти років (1877–1887).

Друге видання збірки, яке ми й розглянемо, вийшло друком 1893 року, автор структурував його за розділами, доповнив ранніми неопублікованими творами, та творами, що були написані в період 1887-1893 років. Як писав сам автор у передмові до другого видання: «Укладаючи матеріял для сеї книжки я покинув думку про хронологічний порядок, зовсім не пригожий в книжці так ріжномастного змісту, котрій, проте, хотілось мені придати яку-таку артистичну суцільність».

Збірка складається із 7 розділів:

1 – «З глибини»

2 – «Профілі і маски»

3 – «Сонети»

4 – «Галицькі образки»

5 – «Жидівськи мелодії»

6 – Поема «Панські жарти»

7 – «Легенди»

У перших трьох розділах зібрано ліричні твори, у чотирьох останніх – епічні.

Загалом ідеєю всієї збірки було показати «вершини» і «низини» людського духу у його вічному незламному пориві до справедливості, вселюдського щастя та свободи.

Теорія літератури

Вступним віршем книги із підзаголовком «Замість пролога» є «Гімн», який я пропоную вам прочитати та проаналізувати, але для початку давайте пригадаємо деякі літературознавчі поняття:

·         Що називається прологом?

·         Що таке «гімн» як жанр літератури?

 Пролог – вступна частина літературного або музичного твору, відкриття до історії, яка встановлює контекст і дає детальну інформацію, часто якусь попередню історію, яка пов’язана з основною, та іншу іншу інформацію.

Гімн — урочиста пісня, яка вихваляє та прославляє кого-небудь або що-небудь.

Робота над змістом поезії «Гімн»

Поезія, що розпочинає збірку Івана Франка «З вершин і низин» була написана 1880 року під час другого арешту митця, у коломийській тюрмі. Уперше твір був надрукований у газеті «Ргаса»  3 червня1882, під назвою «Hymn. Wicznyj revolucjoner» (латинською абеткою), за підписом Myron***.

Пропоную вам прочитати цей твір.

 Виразне читання поезії «Гімн»

Переглянути:

https://www.youtube.com/watch?v=qH_Amu_UMzE

https://www.youtube.com/watch?v=9nLQRkdEmGA

https://www.youtube.com/watch?v=SFyG55GkSXI

 

Домашнє завдання

Вивчити поезію «Гімн» напам’ять