Гз 23 Українська література 25.01.2024
Тема: Іван Франко. Поетична
збірка «Зів’яле
листя». Місце любовної теми у творчості І.Франка.
Переглянути:
https://www.youtube.com/watch?v=PYdus1Uzwu8
https://dovidka.biz.ua/analiz-ziv-iale-lystia/
Ліричному
герою не під силу сягнути до зір і для неї зірвати золотий Оріон. Це, справді,
велика сила, що немає меж. Це всесильне почуття оновлює людину, робить життя її
емоційним, цікавим. Під впливом кохання людина здатна змінити своє життя, це
почуття приносить їй справжнє задоволення:
Дні
і ночі думать про тебе,
Виглядати
тебе щомить —
Лиш
для цього, їй-Богу, треба,
Тричі
треба на світі жить!
В.
Симоненко
Основним
мірилом людяності, краси, сили є і буде любов. Ось слова Григорія Сковороди про
неї, про любов:
✵ Що
дає основу? — Любов.
✵ Що
творить? — Любов.
✵ Що зберігає? — Любов.
✵ Що дає насолоду?
— Любов. Любов, початок і кінець, альфа і омега.
Ще
в Біблії записано: «Любов мається, любов милосердствує, не зрадить, не
величається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву,
не думає лихого, не радіє неправді, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у
все, сподівається всього, усе терпить». А ще мене просто зачарували ті сильні
почуття, які об’єднували Лесю Українку і Сергія Мержинського, Павла
Грабовського і Надію Сигиду. А ми сьогодні на уроці звернемось до поезій
Франка:
… тихе зітхання!
Незгоєні рани, невтішні жалі;
Завмерлеє
в серці кохання.
Ми
звикли говорити про Франка як поета-борця, як зазначав М. Коцюбинський:
«Людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими
громадськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий
вінок життя народу».
Вічна
тема кохання знайшла яскраве відтворення у творчості Франка — поезії, прозі,
драматургії. І сьогодні на уроці ми почнемо читання ще однієї життєвої книги
митця, з якого Іван Франко постане як тонкий лірик, людина з палким серцем, чоловік,
що кохає і страждає, радіє і тужить, вірить і зневірюється.
Важко знайти у світовій літературі
більш бетежну поетичну розповідь про страждання людської душі, зраненої живими
негодами і нещасливим коханням, як збірка інтимної лірики «Зів’яле листя». яка
створювалася більше 10 років (1886-1896).
1896
р. 40-річний Франко видає її окремою книжечкою. У передмові до видання Франко
писав, що вміщенні в збірці вірші належать молодому чоловікові, який через
любовну трагедію покінчив життя самогубством. Орієнтуючись на таку версію,
Франко визначав жанр збірки, як власне драму почуттів, і передмову закінчив
словами Гетевого Вертера: «Будь мужньою людиною і не йди моїм слідом». Але в
дійсності вірші належать перу І. Франка, багато з них мають автобіографічний
характер. Образ зів’ялого листя алегоричний, автор визначає його як «завмерлеє
в серці кохання». Складається збірка з трьох частин — «жмутків». Кожна з них
позначена власним настроєм, ритмікою, строфікою. У «жмутках». розкривається
глибока душевна трагедія ліричного героя, викликана важкими обставинами
особистого життя, зокрема нерозділеного кохання:
✵ «Перший жмуток».
передає трагедію нерозділеного кохання, його беззахисність та вразливість.
✵ «Другий
жмуток». написаний у народнопісенній манері, і багато поезій стали улюбленими піснями.
✵ «Третій
жмуток». — пекельні переживання ліричного героя, спричинені нещасливим
коханням.
Перше кохання — Ольга Рошкевич, друге
кохання — Юзефа Дзвонковська, третє кохання — Целіна Зигмунтовська (Журовська).
У вірші «Тричі являлася мені любов».
постає 3 великі кохання: перше — для непорочної чистоти Ольги, її високої
духовності Франко вживає символ, запозичений з Біблії, — білу лілею, друге
кохання — Юзефа — постає в образі «гордої княгині, бо була унікально красива,
саме їй присвячений ще один вірш із цієї збірки: «Вона умерла! Слухай!..». у якому автор передає біль втрати і
розпачу (померла), а в його уяві Целіна — жінка назвичайно примхлива і горда,
не відповіла на його любов — «Це женщина чи звір».
Жінка для Франка, як і для Шевченка,
була святинею, але життя змушувало її страждати, проходити випробування, бути
квіткою в пилюці. Є в збірці «Зів’яле листя». два листя про жіночу трагедію (три жінки), про два полюси жіночого нещастя. Це
поезії «Привид». і «Покоївка і кухня, два вікна в партелі». Перша героїня —
повія, друга — законна дружина нікчемного чоловіка. Франко співчував і одній, і
другій, а любов його ліричного героя до цих нещасних особлива, всепрощаюча і
світла.
5.
Словникова робота
✵ Що
таке драма?
✵ Що
таке лірика?
✵ Що
таке ліричний герой?
Аналіз поезії «Ой ти, дівчино, з горіха
зерня».
Франко підкреслює зв’язок поезій з
народною творчістю, у якій він черпає натхнення. Як
відомо, доробок Франка-фольклориста становить близько 400 пісень і 1800
коломийок, котрі він почав записувати з 10 років. Про Франківське відчуття
музичного ритму свідчить той факт, що на його твори написано близько 200
композицій, а на окремі — по декілька. Микола Лисенко, який був приятелем
Франка, створив на його тексти 6 романів і 2 хори.
Мотив — контрастне зіставлення молодої душі дівчини, що
уособлює радощі, й молодика, несмілого юнака, котрий побоюється своїх почуттів..
Визначення
художніх засобів:
✵ вигук
(ой);
✵ поетичне
звертання (дівчино);
✵ риторичні
питання та окличні речення;
✵ зменшено-пестливі
слова;
✵ постійні
епітети;
✵ фразеологізми
(загублю душу);
✵ анафора
(чом).
Яким
постає автор у цій поезії? (Тонким ліриком, з-під пера якого з’являються
поезії — перлини, що стають піснями.)
Робота над поезією «Чого являєшся мені у сні…
?».
Мотив — відтворення глибоких почуттів, юнацьких
переживань, душевних порухів безнадійно закоханого серця; оцінка глибин чистих
почуттів.
Ліричний
герой — людина добра, щира, духовно багата, з вразливою
душею і разом із тим — сильним характером, здатна на палке кохання.
1
строфа (порівняння) — очі: чудові, ясні,
сумні, немов криниці дно студене (криниця
— символ кохання, глибини її чистоти почуття); уста: мов зарево червоне;
2
строфа (епітети) — серце: надірване,
здавлене болем, жалем, риданням — піснями;
3 строфа (звертання, метафори) — зіронька —
дівчина, диво золоте — щастя кохання, серце в турботі,
не хоче тужити весь вік, марніє в’яне, засиха, оживає, грає, вільно віддиха.
7.3.
Визначення віршового розміру (4-стопний ямб).
Висновок. Ліричному герою є
насолода бодай хоч уві сні бачити ту єдину, що є «Зіронькою». і без неї «Весь вік тужити — не жити». Нехай серце
ліричного героя, що в «Турботі… марніє, в’яне, засиха». хоч уві сні, милуючись
дорогим образом, «Зазнає щастя молодого, бажаного, страшного того гріха!».
Поезія, покладена на музику, стала дивовижною, за душевною музикою.
Отже,
герой проходить через біль, страждання, докір, егоїзм, прощення, радість,
щастя. Іншими словами, переборовши образу, пройшовши через прощення, ліричний
герой відчуває емоційне переживання, що змінює людину, підносить на вищий
рівень і дає можливість залишити нащадкам вірші, пісні.
ЗАКРІПЛЕННЯ
ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ
Повернімося
до проблемного питання, яке ми поставили на початку уроку: «Що є кохання для
ліричного героя драми?».
Як ви гадаєте, якби життя Франка
склалося по-іншому і він не зустрів би цих трьох жінок, чи народилися б такі
чудові вірші?
Чомусь
відбувалося так, що поетів найчастіше надихає не щаслива, взаємна любов, а
нещасна, нерозділена. Саме під впливом страждання, «солодкої муки». від кохання
була написана лірика, з якою ми сьогодні і познайомилися. Всі образи жінок,
кохання у Франка зливаються в один — мрію, музу, пісню, ідеал — далекий та
ясний.
ДОМАШНЄ
ЗАВДАННЯ
Вивчити
вірш напам’ять один із віршів (на вибір).
Написати
міні-твір «Чи завжди кохання приносить щастя?».
Тест:
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=1973960
Коментарі
Дописати коментар