Е 22 українська література    11.03.2024

 


Тема: Проблема внутрішнього роздвоєння людини в новелі М. Хвильового «Я(Романтика)»

Микола Хвильовий. «Я (Романтика)». Проблема внутрішнього роздвоєння людини. Образ ліричного «Я». Роль присвяти. Образ матері, його символічність

Герой усвідомлює своє внутрішнє роздвоєння: « Я – чекіст, але я і людина». М. Хвильовий хотів сказати, що чекісти – це нелюди, бо вони переступали через трупи, йдучи до недосяжних ідеалів. Але вірні соратники «чорного трибуналу» допомагають ліричному героєві позбутись вагань, і те, що герой вбиває свою матір, свідчить, що фанати революції перемогли.

З одного боку – це iнструмент, який має вершити революцiйний суд, а з другого – людина, яка вмiє любити, бути нiжною, яка невидимою силою любовi пов’язана з матiр’ю.

Для власне людини характерні:

·         ліризм душі, почуття любові, мрійливість;

·         повага до минулого і жаль, що канули в Лету часи аристократизму (ставлення до сім’ї князя), благоговіння перед перламутровим кольором як символом вищості;

·         обожнювання матері;

·         розуміння внутрішніх поривів Андрюші, співчуття до нього;

·         усвідомлення катівської суті трибуналу і його служіння дияволу;

·         спроба врятувати людину в собі;

·         здатність на муки совісті;

·         розумні висновки про «шлях в нікуди» і водночас безсилля, неспроможність змінити поведінку. Для «догми», «робота – виконавця» притаманні:

·         здатність здійснити злочин, не задумуючись над наслідками;

·         заперечення власних істинних естетичних уявлень, вміння заглушити голос совісті униканням від відповідальності за допомогою висновку «так треба»;

·         виховання у собі надлюдини, «сторожового пса революції»;

·         засліплення ідеями революції;

·         брутальність, цинізм, жорстокість;

·         фанатизм;

·         підміна справжніх істин фальшивими;

·         внутрішня потреба вбивати;

·         романтизування кримінального злочину.

Герой не бачить виходу: безвихідь, блукання, втрата ним орієнтира, повтори «Я йшов в нікуди», « Я остаточно збився з ніг» – це моральна дезорієнтація не тільки головного героя, а й усього суспільства. Саме у такi хвилини вiн, коммунар, викликає спiвчуття.

Ситуація в новелі М. Хвильового трагічна, бо шлях його вибору дуже тяжкий. Власне, в центрі авторської уваги і є душа ліричного героя, її страждання, розгубленість, безпорадність , невміння вибрати єдино праведний шлях. Розповідь ведеться від імені головного героя («Я»). Трагедія загострюється, коли головний герой усвідомлює, що він має зробити вибір. «Фанатизм – це брутальне, завзяте марновiрство замiсть вiри, гноблення iнакомислячих iм’ям вiри», то ж фанатизм властивий низьким i обмеженим людям. А до чого ж може дiйти країна, в якiй панує фанатизм? «До дегенерацiй», – вiдповiдає протии власної волi М. Хвильовий.

Новела М. Хвильового « Я (Романтика)» – це зображення антигуманного і антинародного характеру революції і громадянської війни. Митець аналізує суперечність служіння абстрактній ідеї, що вимагає зректися власного я, зректися всього людського. Тому долі героїв новели, як і доля самого автора, трагічні. Такий  непростий внутрішній світ письменника, роздвоєність його душі , яка виявлялася і усвідомлювалася ним поступово, накладали відбиток і на творчість, визначаючи її ідейно – стильові особливості.

·         Які символічні відтінки має в новелі образ матері Марії?

Мати

Марія

Богоматір, любов, добро, очищення,Україна

Втілення вічного добра, символ оновлюючої революції, згорьованої України, нової епохи, що народжується в муках і крові, розуміє сина-вбивцю і мучиться роздвоєністю його душі, берегиня людського роду

Марія – д.- євр.; ім’я Maryam; можливо, від mara – чинить опір, відмовлятися, заперечувати або від  maram  – бути гірким чи від m-r-y-m – кохання, бажання.

(Звучить запис твору Шуберта «Ave Maria»).

Присутність матері поглиблює трагічність становища. Син убиває матір. Простежується багато контекстів, натяків. Символізація з вцілілою Україною.

Доктор Тагабат

Чекіст, доктор, біла лисина, надто високий лоб; пожадливо, хижо п’є вино; голосно регоче з нерішучості і страху Андрюші; безапеляційно виносить вирок – «розстрілять!»; іронізує над святим почуттям любові до матері; діє холоднокровно; відкидає основоположні моральні засади; уособлення російського більшовизму; «alter ego» головного героя; садист; колишній лікар, який давав клятву Гіппократа; жорстока, бездушна людина з залізною волею; легко ламає волю Андрюші; раціонально використовує шанс, подарований долею; втілення мефістофельського начала.

 «Цей доктор з широким лобом, з холодним розумом і з каменем замість серця, – це ж він мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. І я… – нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії…», «…доктор – злий геній, зла моя воля».

Характеристика образу Дегенерата.

·         Хто такий дегенерат?

Словникова робота.

Дегенерат – 1. Людина з ознаками виродження, погіршення значної кількості рис (властивостей) організму порівняно з попередніми поколіннями; 2. Людина неприховано аморальної, негідної поведінки.

Деградувати – поступово втрачати цінні якості, занепадати.

Дегенерат

Безумні очі; низенький лоб; чорна копа розкуйовдженого волосся; приплюснутий ніс; нагадує каторжника; «сторож»; «Вірний пес революції», символ виродження революції; «…є палач із гільйотини»; «сподвижник доктора»; вартовий з черепом дегенерата й душею палача»; не здатний мислити; «дегенеративна будова черепа»; узагальнений образ усіх осіб, що утворюють «чорний трибунал комуни»; викликає огиду в читача; уособлює найпримітивніші руйнівні люмпенські сили, приведені в рух революцією.

 

 

Характеристика образу Андрюші

Андрюша

«наївний» (довірливий) комунар; «чекіст мимоволі»; безвольний, переляканий; «завше мнеться»; «непевний голос»; «наївно печально каже»; «невеселий комунар»; «бідний Андрюша»; тривожний погляд на доктора; тремтливий голос; нерозбірливий підпис; бажання краще піти на фронт, подалі від чорного трибуналу; розгублене обличчя; преляканий; чудний; має «кволу волю»; постійно у сумнівах; дегенерує (звикає до свого права чинити насильство над іншими людьми); втілення м’якотілості і нерішучості, пригнічуваного нелюдськими обставинами гуманізму.

 

Переглянути:

https://www.youtube.com/watch?v=kKBwY7DsC04

https://www.youtube.com/watch?v=wbejSPnt2zo

Головні герої та їх образи: людей: "Я (Романтика)" — главковерх чорного трибуналу; Доктор Тагабат — моральний ідеал Я(Романтики), його "звірячий інстинкт"; Дегенерат — жорстокий садист, "палач з гільйотини", сторож душі Я(Романтики); Андрюша — тихий, слабосилий юнак; Марія — мати Я; черниці-, ікс; ігрек, зет; природи: ніч, узлісся, далекий туман, тихі озера, полин; предметів і явищ: револьвер, колишній панський палац на горі.

Символічні образи: Я (Романтика) (символ роздвоєності людської душі, матеревбивства, фанатика, боговбивства); Доктор Тагабат + Дегенерат + Андрюша (символи різних сторін людської натури); загірна комуна (символ ідеального, справедливого суспільства); мати Марія (символ материнської (божественної) любові, богоматері, жертовності); черниці (символ Христа); Я, Ігрек, Зет (символи безликості людини); полин (символ вічності); м'ята (символ забуття).

Час подій: 20-ті рр. XX ст.

Місце подій: панський палац біля міста.

 

Композиція: складається з ліричного вступу й трьох частин, у яких відтворено три різні ситуації на фронті й три різні душевні стани ліричного героя. Сюжет: образ революційних подій, почуття "Я" до матері та матері до нього (пролог) — палац на горі, де засідає чека-трибунал, члени трибуналу (експозиція) — міркування "Я" про минуле й теперішнє, про себе як про чекіста й водночас людину (зав'язка) — низка смертних вироків (крамар ікс, теософи ігрек і зет (мужчина і женщина), версальці) (розвиток дії) — з-поміж черниць, яких привели до "чорного трибуналу", "Я" впізнає свою матір, але виносить присуд: "Розстрілять" (кульмінація) — "Я" розстрілює матір (розв'язка).Як виразно імпресіоністичний твір новела не має чіткого сюжету: події передаються в основному через рух почуттів і переживань Я(Романтики).

 

Проблематика:

·         збереження людської індивідуальності, цілісності людської натури як необхідності існування людини;

·         розбіжності між мрією і дійсністю;

·         мети і засобів її досягнення;

·         колізії між гуманізмом і фанатизмом;

·         роздвоєння особистості.

 

 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

План роботи на 27 травня