Гз 23 Українська мова 21.05.2024
Складні випадки написання прізвищ і географічних назв
https://www.youtube.com/watch?v=Fh8S6CiiJZE
ВЕЛИКА ЛІТЕРА
1. . Псевдоніми, дійові особи в казках та байках, драматичних творах, імена, імена по батькові, прізвища, прізвиська: Іван Якович Франко, Панас Мирний, Вовчик-Братик, Шершень (але імена та прізвища людей, які стали загальними назвами пишуться з малої літери:, рентген, браунінг)
2. Прикметники утворені від власних назв за допомогою суфіксів –ів, -їв-,-ов-, -ев-, -єв-, -ин-, -їн-, якщо вони означають належність чогось певній особі: Андрієві книжки, Грінченків словник.
Примітки:
1) з малої букви пишемо присвійні прикметники, утворені від власних особових назв із суфіксами -івськ-,(-ївськ-), -інськ-, (-їнськ-): довженківські фільми, франківські сонети;
2) якщо вони входять до фразеолгічних сполучень або наукових термінів: дамоклів меч, гайморова порожнина
3. Утворені від іменників - власних назв, якщо вони входять до словосполучення зі значенням “імені когось”, “пам’яті когось”: Нобелівська премія, Франківська кімната.
4. Назви релігійних понять, богослужебних книг, офіційні найменування найвищих церковних посадових осіб: Бог, Святий Дух, Біблія, Євангеліє, Всеселенський Патріарх.
5.Географічні власні назви (незалежно від кількості складників), крім службових слів і родових назв (затока, мис, море, озеро тощо) : Європа, озеро Світязь.
Примітка: Коли означуване слово, що входить до географічної назви, не є родовим найменуванням – пишемо з великої букви: Біла Церква (місто), Елисейські Поля (вулиця), Біловезька Пуща (заповідник).
6. Астрономічні назви: Велика Ведмедиця, Чумацький Шлях
7. Назви найвищих державних установ і міжнародних організацій: Верховна Рада України, Конституційний Суд України.
8. Назви держав і територій: Федеративна Республіка Німеччина, Західна Україна, Північна Буковина.
З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ ПИШЕТЬСЯ ТІЛЬКИ ПЕРШЕ СЛОВО
1. В офіційних назвах державних, профспілкових та інших установ та організацій України й інших держав, місцевих установ, партій і рухів України та інших країн світу: Збройні сили України, Народна палата Республіки Індія , Національна гвардія України.
2. У назвах найвищих державних посад України та міжнародних посад: Генеральний прокурор України, Генеральний секретар ООН; але заслужений лікар, ректор. герцог
3. У назвах установ місцевого значення, навчальних закладів, театрів, пам’яток архітектури, замків, церков тощо: Тернопільський драмтеатр, Золоті ворота, Українська лютеранська церква.
4. У назвах міжнародних і закордонних професійних, громадських та інших організацій; у назвах політичних, культурних, спортивних та інших заходів: Міжнародна асоціація україністів, Марш миру.
5. У назвах історичних подій, війн, революцій, народно-визвольних рухів, епох: Коліївщина, День учителя, але: День Перемоги, День Незалежності України.
Примітки:
1) Назви історичних подій, епох тощо, що стали загальними, пишуться з малої літери: громадянська війна, хрестові походи, трипільська культура.
2) Якщо у складеній назві початковий порядковий числівник записаний цифрою, то наступне слово пишеться з великої літери: 22 Січня, 8 Березня.
ВПРАВА “ПОЯСНИ ПРАВОПИС”
Випишіть із відеоролика про Агатангела Кримського власні та загальні назви і поясніть їхній правопис.
- СКЛАДНІ ВИПАДКИ НАПИСАННЯ ПРІЗВИЩ
ОКРЕМО ПИШЕМО:
1) прізвиська й псевдоніми (українські та перекладені іншомовні), що складаються з імені та прикметника, узгодженого з ним чи з наступним іменником: Єлéна Прекрáсна, Слугá з Добрóмиля, Степáн Тúгряча Смерть;
2) псевдоніми, що побудовані як поєднання імені та прізвища: Джек Лóндон, Жорж Санд, Лéся Украї́нка, Маркó Вовчóк, Панáс Мúрний;
3) повні давньоримські особові назви, у яких перше слово означає особове ім’я, друге — родове ім’я, третє — прізвище: Гай Ю́лій Цéзар, Марк Пóрцій Катóн;
4) артиклі, прийменники та інші службові слова (ван, да, де, дер, ді, дю, ед, ель, ла, ле, фон і т. ін.) у питомих (неофіційних) та іншомовних особових власних назвах: Людвіг ван Бетхóвен, да Вíнчі, ді Віттóріо, дю Гар, Нур ед Дін, фон дер Гольц.
Примітка 1. Скорочені компоненти прізвищ та імен д та О пишемо з апострофом: Д’Аламбéр, д’Артаньян, Д’Обіньє; О’Кéйсі, О’Кóннор (але О’Гéнрі — псевдонім письменника); компоненти Мак-, Сан-, Сен-, які передують прізвищам і водночас становлять їхню невід’ємну частину, пишемо з дефісом: Мак-Клюр, Мак-Магóн, Сан -Мартíн, Сен-Сімóн, але: Маккартні, Маккінлі
Примітка 2. У ряді випадків артиклі й прийменники, що входять до складу прізвищ, пишемо разом, бо в такій формі засвоїла їх українська мова: Декандóль, Делíль, Дерібáс, Лагáрп;
5) слово дон (‘пан’) перед особовим ім’ям як форма ввічливого звертання: дон Базíліо, дон Пéдро, дон Хосé. У власних назвах відомих літературних героїв це слово пишемо з великої букви: Дон Жуáн, Дон Кіхóт;
6) складники китайських, корейських, в’єтнамських, індонезійських особових назв Ван Мен, Пак Чівóн, Хо Ші Мін, та відмінюємо лише останню частину, яка закінчується на приголосні: Ван Мена, Пак Чівóна, Хо Ші Міна, але: Го Можó, Чан Кайшí та ін. (незмінювані).
РАЗОМ ПИШЕМО:
1) українські прізвища, що складаються з дієслова в наказовій формі та іменника: Горèцвíт, Непúйвода, Убийвóвк;
2) українські прізвища, що виникли на основі словосполучень, до складу яких входять як повнозначні, так і службові слова: Добрийвéчір, Нетудихáта, Панібудьлáска;
3) українські прізвища, утворені з прикметника та іменника за допомогою сполучного звука: Довгопóл, Кривонíс, Скорохóд;
4) слов’янські особові імена, утворені від двох основ: Владислáв, Володúмир, Мечислáв, Яропóлк;
З ДЕФІСОМ ПИШЕМО:
1) складні особові імена та прізвища: Васúль-Костянтúн, Жан-Жáк, Гулáк-Артемóвський, Квíтка-Основ’яненко і відмінюємо за відповідними типами відмін іменників чи прикметників обидва змінювані компоненти: Квíтка-Основ’яненко — Квíтки-Основ’яненка, Квíтці-Основ’яненкові (Квíтці-Основ’яненку)...; Нечуй-Левúцький — Нечуя-Левúцького, Нечуєві-Левúцькому (Нечую-Левúцькому)..., але: Кос-Анатóльський — Кос-Анатóльського, Кос-Анатóльському...; Драй-Хмáра — Драй-Хмáри, Драй-Хмáрі...
2) імена з кваліфікаційними прикладками: Івáн-царéнко, Кúрик-мужичóк. Але якщо прикладка розгорнута, то між нею та іменем ставимо тире: Івáн — мужúчий син.
3) арабські, перські, тюркські імена з компонентами, що вказують на родинні стосунки, соціальне становище тощо: Гáсан-оглú, Кемáль-пашá, Мамéд-задé, Мехмéд-бéй, але арабське Ібн пишемо окремо: Ібн Рóсте, Ібн Сíна, Ібн Фадлáн.
Вправа “РОЗМАЇТТЯ ПРІЗВИЩ”
1. Виправте помилки та поясніть орфограми у наведених прізвищах :
скороход, Квітка – основ’яненко, о’генрі, Марк порцій катон, джек Лондон, не пий Вода, добрий-вечір, нечуйлевицький, ібн Сіна, мурат-Бей
ПРАВОПИС ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ У СКЛАДНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВАХ
ОКРЕМО ПИШЕТЬСЯ:
1) географічні назви, що складаються з прикметника та іменника: Бíла Цéрква, Велúкий Óстюг, Гóла Прúстань, Голубúй Ніл;
2) географічні назви й номенклатурні терміни при них: Кавкáзький хребéт, Кандалáкська затóка, Скандинáвський півóстрів ;
3) географічні назви, що становлять сполучення іменника з порядковим числівником, який може стояти як перед іменником, так і після нього: Гíльча Друга, Залíсся Пéрше;
4) географічні назви, що становлять сполучення імені та прізвища або імені й по батькові: селó Івáна Франкá, але: мíсто Івáно-Франкíвськ, селó Михáйло-Коцюбúнське (бо тут маємо сполучний голосний о й словотвірну чи морфологічну модифікацію прізвища), а також назва села Дмитрó-Варвáрівка, що складається з основ двох імен.
РАЗОМ ПИШЕМО:
1) географічні іменникові назви, утворені від прикметника та іменника, що з’єднані сполучним звуком, а також прикметники, що походять від таких назв: Білопíлля, Верхньодніпрóвськ; білопíльський, верхньодніпрóвський тощо.
2) географічні назви, що складаються з основ числівника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також похідні від них прикметники: Дворíччя, П’ятихáтки,; дворічáнський, п’ятихáтський, та ін.;
3) географічні назви з першою дієслівною частиною у формі наказового способу та похідні від них прикметники: Вернèгородок, Гуляйпóле, Копáйгород, Печèводи; вернигородóцький, гуляйпíльський
4) географічні назви, утворені від двох іменників, з’єднаних сполучним звуком, та похідні від них прикметники: Верболóзи, Індокитáй; верболóзівський, індокитáйський, але: Áвстро-Угóрщина, Азóво-Чорномóр’я та інші;
5) географічні назви з другою частиною -град, -город, -піль, -поль; -абад, -абат, -акан, -бург, -ленд, -пілс, -таун, -шир, -штадт і похідні від них прикметники: Севастóполь; Ашгабáт; Йóркшир; севастопольський, ашгабатський, йоркширський тощо
6) прикметники та іменники (назви жителів) від географічних назв, що складаються з якісного прикметника та іменника або відносного прикметника (без суфіксів -зьк-(-ий), -ськ-(-ий), -цьк-(-ий) і суфіксів присвійності) та іменника: білоцеркíвський, білоцеркíвці (від Бíла Цéрква), гостромогúльський, гостромогúльці (від Гóстра Могúла), новоміськúй, новоміщáни (від Новé Мíсто).
З ДЕФІСОМ ПИШЕТЬСЯ:
1) географічні назви, що складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й наступного прикметника, а також прикметники, що походять від них: Бáня Лóка — бáня-лóцький, Гвінéя-Бісáу — гвінéя-бісáуський, Пуща-Водúця — пуща-водúцький.
2) географічні назви, що становлять поєднання двох імен або імені та прізвища (чи прізвиська) за допомогою сполучного звука (зрідка — без нього) й зі зміною форми другого компонента, а також похідні від них прикметники: Андрíєво-Івáнівка — андрíєво-івáнівський, Івáно-Франкíвськ — івáно-франкíвський, але Петропáвлівка;
3) географічні назви, що складаються з іншомовних елементів — повнозначних слів, а також похідні від них прикметники: Буéнос-Áйрес, Кизúл-Ордá, Рíо-Нéгро; буéнос-áйреський , кизил-ординський , але назви з другим компонентом -даг, -дар’я, -дау пишемо разом: Аюдáг, Амудар’я; амудар’їнський, приамудар’їнський.
4) географічні назви (переважно назви населених пунктів) із першими частинами соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, сант-, сен-, сент- та ін., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стріт і похідні від них прикметники: Соль-Ілéцьк, Спас-Клéпики; Вест-Íндія, Нью-Йóрк; Сан-Сальвадóр; соль-ілéцький, вест-індійський; нью-йóркський, та ін.;
5) географічні назви, що складаються з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль, а також утворені від них прикметники: Новосíлки-на-Дніпрí, Фрáнкфурт-на-Мáйні, Яр-під-Зáйчиком; новосíлківський-на-Дніпрí, фрáнкфуртський-на-Мáйні, ярський-під-зáйчиком.
ВПРАВА “ЧАС ВИПРАВЛЯТИСЬ”
Запишіть слова та словосполучення, розкриваючи дужки.
(Бб)алканський (Пп)івострів, (Гг)алицько-(Вв)олинське (Кк)нязівство, (Бб)лизький (Сс)хід, (Аа)рабська (Рр)еспубліка (Єє)гипет, (Бб)абин (Яя)р, (Бб)ерингова (Пп)ротока, (Кк)раїни (Лл)атинської (Аа)мерики, (Зз)ахідні (Аа)льпи, (Сс)хідний (Сс)ибір.
ВПРАВИ ТА ЗАВДАННЯ НА ЗАКРІПЛЕННЯ ТЕМИ
Вправа “Розмаїття власних назв”.
Спишіть сполучення, розкриваючи дужки.
Б (б)огоматір, Б(б)іблія, Д(д)ень української П(п)исемності та М(м)ови, П(п)олтавська битва, Д(д)ень У(у)чителя, Ч(ч)орне море, Є(є)вропейський С(с)оюз, К(к)иєво-П(п)ечерська Л(л)авра, гора Г(г)оверла.
Вправа “Українознавець”.
Розкрийте дужки і вставте велику або малу літеру. Поясніть вживання великої літери.
П(п)риазов’я, В(в)олноваська М(м)іськрада, Г(г)олова В(в)ерховної Р(р)ади У(у)країни, З(з)ахідна У(у)країна, М(м)айдан Н(н)езалежності, Ж(ж)итомирська О(о)бласть, Н(н)аціональний Б(б)анк У(у)країни, А(а)ндріївська Ц(ц)ерква, В(в)олодимирський С(с)обор, К(к)онституційний С(с)уд У(у)країни.
Вправа “Переконливий доказ”.
Поясніть, чому подані парами слова (словосполучення) написано по-різному. Чи однакове значення вона мають? Які з поданих іменників є власними, а які – загальними?
Великий Віз – великий віз; земля – Земля; Червона Шапочка – червона шапочка; сніжинка – Сніжинка; ампер – Ампер; перун – Перун.
Вправа “Знавець власних і загальних назв”.
Розкрийте дужки і вставте велику чи малу літеру.
Зринай з (д)ніпра, нам (б)огом дане слово! Ми сповна сплатимо тобі борги. Гартуйсь, мужній, моя двожильна мово, таки пізнавши палі, батоги… . 2. О (х)рестителю наш, (в)олодимире-(к)няже, сторожи рідну мову над рідним (д)ніпром. 3. Наче річка з островами, тече над головою (ч)умацький (ш)лях, а зорі здаються тьмяними, низенькими золотавими.
Вправа “Розумний вибір”.
Розкрийте дужки і вставте велику і малу літеру, поясніть їх правопис.
Всяк (ш)отландець вільний – пан своєї (б)атьківщини . 2. Наші предки, (с)тародавні (с)лов’яни, подібно до (а)нглосаксів, ділили рік на дві частини: зиму і літо або на зимове і літнє сонцестояння – (к)оляду і (к)упала . 3. Бароко – художній стиль у мистецтві, (б)атьківщиною якою є (і)талія. 4. У 1983 році на світовому чемпіонаті з легкої атлетики в (г)ельсінкі український спортсмен (с)ергій (б)убка був (д)ебютантом. Серед безкрайніх українських степів на (ч)еркащині, на березі річки (о)льшанки, поблизу містечка (г)ородище, розкинувся невеличкий хутір (г)улакіщина. 6. Тут народився Семен Степанович (г)улак-(а)ртемовський, автор першої української опери “(з)апорожець за (д)унаєм”.
Вправа “Добери власну назву”.
Доберіть власні назви до запропонованих загальних. З двома дібраними назвами складіть і запишіть речення.
Місто, сузір’я, материк, собор, свято.
Коментарі
Дописати коментар