План роботи на 27 травня

 

План роботи

з предмета українська мова та література

зі здобувачами освіти

на період карантину з 29.03.2021

01 квітня 2021

Група К 19 1/9 українська мова

Тема. Двокрапка у складному реченні.

Тире у складному реченні.

1. Опрацювати матеріал 

https://pidruchnyk.com.ua/466-ukrayinska-mova-zabolotniy-11-klas.html

 

&36 ст. 160 – 164

Двокрапка і тире в безсполучниковому складному реченні

Між частинами безсполучникового складного речення двокрапка ставиться у таких випадках:

1. Друге речення доповнює зміст першого, поширюючи один із його членів (найчастіше присудок):

І здавалось: розтає сніжинка (М. Рильський).

(Пор.: І здавалось, що розтає сніжинка.)

Іноді в першій частині опускаються слова: і побачив, і почув, і відчув тощо: Заплющу очі: постають сади (В. Ткаченко). (Пор.: Заплющу очі і бачу, як постають сади.)

[]:[].

2. Друге речення (або кілька речень) пояснює зміст першого: Запахло дужче осінню: листя пожовкле, як із кульбаби пух, вітер рвав і кружляв ним по голих городах (З журналу). (Пор.: Запахло дужче осінню, а саме: листя пожовкле, як із кульбаби пух, вітер рвав і кружляв ним по голих городах.)

[]:[].

3. Друге речення вказує на причину того, про що говориться в першому: Любіть книгу: вона допоможе вам розібратися в строкатому плетиві думок, навчить вас поважати людину (3 журналу). (Пор.: Любіть книгу, бо вона допоможе вам розібратися в строкатому плетиві думок, навчить вас поважати людину.)

Між частинами безсполучникового речення тире ставиться у таких випадках:

1. Зміст одного речення протиставляється змістові іншого: Пан гуляв у себе в замку — у ярмі стогнали люди (Леся Українка). (Пор.: Пан гуляв у себе в замку, а в ярмі стогнали люди.)

[]-[].

2. Перше речення вказує на час або умову того, про що йдеться в другому реченні: Будеш сіяти з сумом — вродить печаль (М. Стельмах).(Пор.:Якщо будеш сіяти з сумом, то вродить печаль. Коли будеш сіяти з сумом —- вродить печаль.)

[]-[].

3. Друге речення містить у собі наслідок того, про що говориться в першому реченні (між ними можна вставити сполучники так що, тому): Зацвіли в саду гвоздики — осінь тільки починається (В. Ткаченко). (Пор.: Зацвіли в саду гвоздики, так що осінь тільки починається.)

[]-[].

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Тире ставиться, коли зображується швидка зміна подій: Вітер війнув—листя з клена жовте, жовтаво-золоте полетіло (П.Ти чина).

 

2.Переглянути відео

https://www.youtube.com/watch?v=097QXDRIEBM&t=158s

 

https://www.youtube.com/watch?v=OUkZMpL44eM

 

https://www.youtube.com/watch?v=hINKHMwoCJs&t=352s

 

https://www.youtube.com/watch?v=87TYtuKBY9Q

 

 

3. Виконати

Вправа 370

 

Тести

Код доступу 4271256

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

 

Група Мк 18 1/9 українська мова

Тема.  Виступ перед аудиторією.

Узагальнення та систематизація вивченого

 

1.    Опрацювати матеріал 

https://pidruchnyk.com.ua/466-ukrayinska-mova-zabolotniy-11-klas.html

 

&48 ст. 216 -219

5 кроків до впливу на людей публічним виступом

Крок 1

·         визначте ціль виступу;

·         проаналізуйте аудиторію;

·         дізнаєтеся особливості заходу, на якому ви будете виступати;

·         з’ясуйте тривалість свого виступу.

Як це зробити, читайте у статті “Як підготувати успішний публічний виступ — топ 5 складових”.

Перший крок допоможе визначити, на що можна розраховувати від конкретної аудиторії, на яку реакцію, що людям буде цікаво та корисно.
Це закладає перший фундамент для впливу оратора на аудиторію. Якщо ви прогадаєте з потребами та очікуваннями аудиторії, то про вплив на людей можна забути.

Крок 2

·         визначте тему та головну ідею виступу;

·         подумайте, яким матеріалом та якими словам розкрити тему так, щоб вас аудиторія зрозуміла.

У цьому вам допоможе стаття “Структура публічного виступу. Основні етапи”.

Крок 3

·         придумайте сильний вступ, щоб аудиторія зацікавилася та хотіла слухати вас далі.

Успішна взаємодія з аудиторією починається з моменту, коли виходите на сцену. Якщо втратите увагу слухачів у перші хвилини виступу, то повернути її буде дуже складно. “Зачепіть” людей з перших слів, вкиньте інтригу, посійте сумніви. Тоді протягом всього виступу перед аудиторією вам буде легше на неї впливати.

Секрети сильного вступу розкриваю у статті “12 способів як почати промову ефективно, приклади”.

Крок 4

·         подумайте, чим наповнити свій текст, щоб вас слухали протягом усього виступу, не сиділи в телефонах і не розмовляли з сусідами.

Впливати на аудиторію протягом цілого публічного виступу, особливо, якщо він тривалий, є складним завданням. Але маючи на озброєнні спеціальні прийоми підтримання уваги слухачів, ви це легко зробите. Тільки уявіть, яке задоволення отримаєте, ловлячи на собі зацікавленні погляди людей протягом усього виступу. Крім того, скільки цінностей зможете донести та яких результатів досягти, якщо аудиторія буде вас уважно слухати.

Про це читаєте у статті “Прийоми привернення (підтримання) уваги аудиторії”.

Крок 5

·         створіть потужне закінчення виступу, яке люди запам’ятають надовго.

Чому закінчення пишеться останнім? Залежно від того, що було у вступі та основній частині, вкінці ви побачите, як саме подати головну ідею у закінченні та як краще її оформити.

Якщо хочете дізнатися як написати потужний текст виступу і навчитися це робити самим на прикладі своєї промови, запрошую на курс “Публічний виступ”.

Закінчення – вершина промови

Головне завдання закінчення – підсилити те, що було сказано до цього. При чому, підсилити треба так, щоб одночасно вкласти у закінчення головну тезу виступу, з якою аудиторія залишить зал і яку вона запам’ятає.

У кримінальному процесі підсудному надають останнє слово після того, як усі сторони справи висловилися. З цими словами суддя чи присяжні йдуть у нарадчу кімнату приймати рішення. І ці слова підсудного – це останнє, що вони візьмуть з собою і запам’ятають. Так само і з останніми словами спікера у його виступі.

Тому закінчення треба використати для того, щоб не просто підсилити сказане, а підняти промову на новий рівень, зробити мікс інсайту та емоцій, які дадуть виступу додаткової глибини та ваги.

Для прикладу подивіться мою промову всього на чотири хвилини.
Закінчення в ній починається зі слів “Влада у нас завжди думає, що вона вічна”. В цьому закінченні нема ніякої згадки про ЗНО, яке є темою промови. Воно стоїть над темою, яка лише є способом оформлення головної тези виступу. Це закінчення сфокусовано формулює головну тезу виступу, яка в основній частині промови лише починала вимальовуватися. І це закінчення формулює непрямий заклик до слухачів.

 

Погані варіанти закінчення публічного виступу

Спочатку розкажу, як не варто закінчувати свій виступ перед аудиторією.

1. Казати, що вже кінець

Не варто закінчувати промову словами “Тому на завершення”, “І останнє, що я хочу сказати”, “Які з цього висновки?”, “Підсумовуючи все вище сказане”. Ці слова – сигнал, що промова завершена і слухачі можуть виходити. Після таких слів вас далі ніхто слухати не буде.

Взагалі, будь-який сигнал про наближення кінця промови – погана ідея, бо втрачається інтрига та вплив оратора на аудиторію. Ваш публічний виступ буде як зразок для наслідування, якщо зумієте утримати інтригу від початку промови до її завершення.

2. Резюме перед закінченням

Хочете “знудити” людей? Тоді підсумуйте все, що ви до цього говорили, перед тим, як перейти до завершального слова. Навіть, якщо резюме коротке, все одно слухачам буде нудно.

Крім того, через такі банальні підсумки або натяки на закінчення виступу ви витрачаєте час і нагоду підсилити свій виступ перед аудиторією.

Виняток можуть складати особливості публічного виступу на наукових конференціях де виступи мають довгу тривалість і в них варто робити цілий блок підсумовування.

3. Напучування в лоб і моралізаторство

Мабуть, самі можете згадати приклад виступу перед аудиторією, де в останньому реченні спікер казав щось в стилі:
“Тож давайте зробимо перший крок”.
“Якщо хочете, щоб у вас було ____, то робіть _____”.
“Ведіть здоровий спосіб життя, займайтеся спортом”.
“Якщо ви зробите все, що я говорю, то гарантую, що ви будете круті”.
“Тож любімо себе і все буде класно”.

Такі закінчення вже “проїлися”. Вони стали затертими, тому слухачі пропускають їх повз вуха. Закінчення такого плану дуже легко придумати, але для успішної взаємодії оратора з аудиторією вони вже не діють. Проведемо аналогію з рекламою. Пряма реклама зараз діє дуже слабо, бо її вже забагато і маркетологи придумують непрямі ненав’язливі варіанти. Аналогічно треба і з закінченням промови.

Тому головну ідею не варто подавати в лоб, її треба обіграти. Майстерність публічного виступу полягає у креативному підході та цікавому закінченні. Як це можна зробити, читайте далі.

 

Найкращі варіанти для закінчення виступу

По-перше, щоб зробити закінчення не просто сильним, а ефективним, треба звіритися з цілями свого виступу. Ви вже пройшли шлях за схемою написання виступу, але цілі ставили на початку. Тому ще раз запитайте себе, для чого вам виступати, яка мета публічного виступу? І, можливо, при обдумуванні кінцівки знайдете якийсь цікавий підхід.

По-друге, закінчення має давати емоції. Якщо слухачі будуть боятися – добре, якщо плакатимуть – ще краще. Якщо ви дасте їм надію – також добре, гордість – теж класно, покажете силу любові – супер.

По-третє, закінчення варто зробити неочікуваним і раптовим. Це буде для аудиторії “свіжачок” і запам’ятається. І це якраз той момент, який упускається, коли спікер каже, що вже кінець або робить резюме.

Нижче я наведу деякі варіанти закінчення, але це лише як зачіпка, щоб розкрутити їх до чогось потужного та емоційного. Тому не розглядайте їх як обов’язкові шаблони. Підходьте до написання закінчення дуже творчо.

1. Цитата

Навести дуже потужну цитату відомої людини.
Цитата має пояснювати та наводити слухачів на думку, яка потрібна спікеру, тобто, головну тезу його виступу.
Така цитата може бути одночасно як риторичне запитання. Або після цитати можна задати це риторичне запитання самому.
Плюс цитати в тому, що ви надаєте своїм тезам, які виклали в основній частині, додаткової ваги, тому що так само думала чи говорила відома постать.
Поряд з цим, однієї цитати для закінчення, зазвичай, замало. Тому часто, поряд з нею, треба використовувати інші елементи, зокрема, ті, що наведені нижче.

2. Персональний досвід

Історія з власного життя може показати, як особисто спікера торкнулося те, про що він говорить, пояснювати або підтверджувати це.

Наведення персонального досвіду – гарний варіант, бо це цікаво і це додатковий доказ – от дивіться, те, про що я говорю, трапилося зі мною і це є факт.
Крім того, особиста історія – це ваш унікальний досвід та пережиття, тому вона додасть особливості вашому публічному виступу.
Більше того, публічний виступ як важливий метод комунікації та переконання найкраще діє через власні історії.

Для тих, кого хвилює питання “Як бути впевненим в собі під час виступу?” даю пораду розповідати історії з власного життя. Тоді ви забудете про тремтіння рук перед виступом та страх забути текст, бо завжди знатимете, що сказати людям та отримаєте сильний вербальний вплив на аудиторію.

3. Історії

Щось схоже на персональну історію, але історія вже не власна, а будь-яка інша, яка відбулася з відомими людьми в різних ситуаціях, або не відомими людьми, але ситуація, про яку йдеться, загальновідома. В історії можна включати діалоги, а також цитати людей, з якими вона відбувається. Це зробить закінчення цікавішим, додасть емоцій та динаміки.

Історії для виступу можуть бути у вашій голові, або ви можете на них випадково натрапити під час підготовки. Але можливо, що потрібної для виступу чужої історії ви не знайдете. Тоді не рекомендую мучити себе її пошуком.

Краще з самого початку шукати історії з власного життя. І не думайте, що ваше життя нікому не цікаве. Якщо у вашій історії буде урок, або вона веселитиме чи допоможе пояснити те, про що ви розказуєте, то кращого варіанту, ніж історія з власного життя, нема.

4. Відомий вислів

Використати відомий вислів або афоризм, який передає те, про що сказано в основній частині та навколо нього побудувати закінчення. Так само це можна зробити у формі історії, в якій під кінець озвучується цей вислів.
Відмінність від цитати в тому, чи цей вислів бажано не говорити одним. До нього треба підвести або пояснити.

5. Жарт

Це може бути анекдот із підтекстом чи глибоким змістом. До нього можна додати коментар, запитання або не робити цього. Це також може бути історія, але з жартом.

Ось, наприклад подивіться закінчення у моїй промові де я використав жарт з підтекстом.

На початку статті я вас розчарував, що одною технікою чи єдиним прийомом не можливо миттєво вплинути на слухачів. Це потребує комунікативних вимог до мови та поведінки під час публічного виступу. Однак зараз ви озброєні цілим арсеналом різних технік та покроковою схемою написання потужного виступу.

Ораторство – це мистецтво, яке складається з маленьких кусочків, які ви можете визбирати у своїх думках, своєму досвіді та житті інших людей. Майстерно поєднайте ці кусочки у незвичні креативні візерунки, щоб вони були пронизані тією ідеєю, яку хочете донести. Так ви створите неймовірний шедевр у своєму виступі, який торкнеться людей, запам’ятається надовго та впливатиме на них.

2.    Переглянути відео 

https://krasnomovec.club/yak-navchitis-vistupati-pered-auditoriyeyu/

https://krasnomovec.club/sposobi-yak-pochati-promovu/

https://life.pravda.com.ua/society/2018/09/2/232877/

 

3.Виконати  Вправа 468

4. Тест

Узагальнення та систематизація вивченого з теми «Практична риторика»

Код доступу 3349395

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

 

Група Гз 20 1/9 стилістика

Тема.  Стилістичні можливості лексики.

Стилістичні можливості фразеології

1. Опрацювати матеріал 

Стилістичні можливості загальновживаної лексики

В усіх стилях і жанрах мови соціально й комуніка­тивно найважливішою є загальновживана лексика.

Загальновживана лексика — слова й лексичні сполучення слів,

якими користується кожен, хто володіє певною мовою.

Вони пов’язані з повсякденним життям усіх грома­дян, позначають такі реалії, в яких кожен мовець що­дня має потребу, і тому вони всім зрозумілі. До загаль­новживаної лексики належать:

—   назви осіб за родинною ознакою: мати, батько, син, дочка, родич та ін.;

—  назви осіб за найпоширенішою професією: учи­тель, лікар, студент, директор і т. ін.;

—   назви осіб за типовими рисами характеру, інши­ми прикметами і якостями: трудівник, працелюб, ле­дар, боягуз, сміливий, ледачий та ін.;

—   назви частин тіла людини і тварин: голова, ноги, руки, роги, хвіст і т. ін.;

—   назви сфер людської діяльності, галузей знань: філософія, математика, біологія, медицина і под.;

—  назви найуживаніших знарядь праці: ніж, лопа­та, молоток, відро, ножиці т. ін.;

—   назви найвідоміших абстрактних понять: бороть­ба, життя, смерть, любов, земля, небо тощо;

—   назви типових явищ суспільного життя, природи: вода, сніг, дощ, тварина, говорити, їсти, спати, сьогод­ні, ніколи, один, десять і под.;

—  назви предметів домашнього вжитку: хата, стіл, вікно, гривня та ін.;

—  назви народів, культур, мов: українці, французи, греки, римська культура, французька і т. ін.;

—   найуживаніші прийменники, сполучники, част­ки, вигуки: з, від, до, між, і, а, або, чи, о, ох та ін.

Загальновживана лексика здебільшого використо­вується як стилістично й емоційно нейтральна чи майже нейтральна, бо загальновживані слова зазви­чай не містять оцінки, відображають не чуттєве, а ло­гічне сприймання їх мовцями. Водночас і на загально­вживані слова з усталеним лексичним значенням і гра­матичними ознаками може нашаровуватись значення виразно стилістичне, передусім емоційне. Слова йти, дощ емоційно нейтральні, але речення Пішов дощ мож­на вимовити не тільки з нейтральною розповідною інто­нацією, а й з більшою чи меншою почуттєвістю (радістю чи смутком: Пішов дощ!), відповідно речення сприй­меться не нейтрально, а емоційно. Отже, виокремлення в лексиці мови емоційно нейтральних загальновжива­них слів (і наукових термінів) переважно умовне. За­гальновживані слова окремо і особливо в реченні (Кни­га!, Сонце!) можуть набувати найрізноманітнішої емо­ційності.

Активний розвиток у XX ст. науки, техніки і куль­тури спричинився до розвитку загальновживаної лекси­ки, до ширшого, ніж раніше, використання її не тільки в нейтральному, а й у певному стилістично забарвлено­му, емоційному значенні. Слова, які спершу належали тільки до професійної лексики (радіо, трамвай, лек­ція, конференція, ракета, атомна енергія, телебачен­ня та ін.), стали загальновживаними.

Загальновживана лексика властива всім стилям лі­тературної мови в їх писемній і усній формах, тому її на­зивають міжстильовою. На фоні цієї лексики розпізна­ють шари незагальновживаної лексики.

Стилістичні  засоби   фразеології

 

Сьогодні поговоримо про іскрометні скарби мовної образності .Це фразеологізми.Вони передають найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють висловлене в національний колорит.

Фразеологізми - це перлини мови, невичерпні  скарби  народної  мудрості.  Той,  хто  добре  володіє  мовою,  збагачує  думку  і  слово  фразеологізмами,  прислів’ями,  приказками,  крилатими  словами  та  виразами.                

Фразеологія (гр.phrasis  — вираз, зворот і lоgоs — слово)  -  сукупність  фразеологізмів  у  мові,  продукт  багатовікової  мовної  творчості  українського  народу.                  

Фразеологічний  зворот (фразеологізм) – стійка  одиниця  мови,  яка  сприймається  як  єдине  ціле  і  використовується  мовцями  в  усталеному  оформленні.           

Фразеологізми поділяють на  такі  типи :

а) фразеологічні зрощення - це такий тип стійкого словосполучення, значення якого абсолютно не залежить від значень його компонен­тів чи слів, які входять до його складу, і воно не членується, не ді­литься, не розкладається на окремі компоненти, оскільки поодинці компоненти такого сполучення слів (принаймні один з них) існува­ти самостійно не можуть, наприклад: 

• бити байдики -  'нічого не ро­бити',
• віддатися за Муравського -  'померти',
• бабин смик -  'парубок, що одружується зі старшою жінкою зарадимаєтку';

 

б)   фразеологічні єдності - стійкі словосполучення, значення яких хоча б незначно мотивоване значенням слів-компонентів, що вхо­дять до їхнього складу, наприклад:

• прикусити язика -  'замовкнути',  
• п'ятами накивати -  'утекти', 
• скінчений осел -  'безглузда, вперта лю­дина, цілковитий дурень', 
• ребра лічити -  'бити';

в)   фразеологічні сполучення - це такі стійкі словосполучення, до скла­ду яких входять слова з вільним і фразеологічне зв'язаним значен­ням, а їхнє цілісне фразеологічне значення випливає зі значень слів-компонентів фраземи, наприклад:

• справа честі, здобути пе­ремогу, храм науки, добрі наміри.

Інколи до цих основних типів фразеологізмів ще додають такий тип, як фразеологічні вислови, до яких зараховують «стійкі звороти мови, що семантичне не діляться і складаються зі слів із вільним значенням, але у процесі мовлення відтворюються як сталі мовні одиниці» , напри­клад: 

• мовчання - знак згоди,
• стукайте і відкриють,
• інформацій­ний простір,
• засоби масової комунікації.

 

У системі мови існують фраземи-синоніми, антоніми, омоніми, пароніми та багатозначні (полісемні) фраземи.

Фразеологізми-синонімами вважають ті «фразеологічні одиниці, які позначають той самий предмет дійсності, виражають те саме поняття, Відтіняючи різні його сторони» . Фраземи-синоніми, як і слова-синоніми, належать до однієї частини мови. Наприклад:

• бити байдики, баглаї бити, гандри бити -  'нічого не робити, нічим не у
• сажень зросту, до сволока голо­вою сягає, плечима стелю підпирає, Бог (кравець) міру загубив - 'високий' (кожна наступна фразема в цьому ряді вказує на більший вияв ознаки 'високий'),

 

• розумом високий, ро­зумом зрілий і лоб на три п'яді, сім розумів, убогий духом і по­рожньою торбою по голові ударений, ввести в оману і збити з пантелику тощо;
• навіки закрити очі, заснути вічним сном, зійти зі світу, спочити навіки (нейтральні) - п'яти задерти, піти кози пасти, піти до Бога вівці пасти, вибратися до Закопаного, віддатися за Муравського (жартівливі) - стріпну­ти позами, копита задерти, дати (врізати) дуба (знижені).

Фразеологізми-антонімами називають такі фраземи, які мають протилежне значення. Як і фраземи-синоніми, фраземи-антоніми належать  до однієї частини мови. Наприклад :

·         схопитися за боки (від реготу)  'почати дуже сміятися';

·         розпустити патьоки  'почати дуже плакати';

·         грошей і кури не клюють  'дуже   багато';

·         грошей як кіт наплакав  'зовсім мало';

·         під боком  'дуже близько';

·         за горами  'дуже далеко'.

Фразеологізми-омоніми - це такі фразеологічні одиниці мови, які мають однаковий компонентний склад і структурну організацію, але різнять­ся своїм значенням. Як і фраземи-синоніми й антоніми, фраземи-омоніми також належать до однієї частини мови. Наприклад :

давати/ дати чосу -  'дуже  бити кого-небудь, успішно обороняючись'; дава­ти/дати часу  - 'поспішно тікати, бігти куди-небудь'; вводити/ввес­ти в закон - 'хрестити'; вводити/ввести в закон –'вінчати'; стояти в голові'- 'невідступне поставати, з'являтися в пам'яті, свідомості'; стояти в голові - 'очолювати кого-, що-небудь'; бити чолом перед кимсь -  'схилятися перед кимсь'; бити чолом         кому -  'кланятися'; за­в'язати голову -  'вийти заміж'; ав'язати голову -  'заклопотатися чим-небудь',

Фразеологізми-пароніми — це близькі, схожі за своїм компонентним скла­дом і структурою, але з різним значенням одиниці мови, що також на­лежать до однієї частини мови.

·         на кшталт -  'подібний  до  чого-небудь';

·         на один кшталт -  'однаковий', під носом -  'тихо, не­розбірливо)';

·         під самим носом -  'поруч, близько від кого-небудь';

·         віддавати  шану -  'вшановувати кого-, що-небудь' ;

·         віддавати останню шану -  'виражати пошану до померлого, прощаючись із ним'.

Багатозначним фразеологізмам  притаманні кілька значень. У нашій мові переважають багатозначні фразеологічні, що мають лише по два значення , наприклад: 

·         підвернути під корито   'випередити в заміжжі'  'перемогти';

·         різати око   'неприємно вражати'     і    'різко виділятися, бути дуже примітним, викликаючи неприємне ставлення до себе',;

·         гопки ставати/стати     'ставати на задні ноги, ставати дибки' (переважно про коней)   і     'різко виявляти незгоду, протест'.

 

Джерела української фразеології :

1.         народний  побут: з голови до п 'ят, дати гарбуза, нюні розпускати каламутити  воду, передати  куті  меду;  

2.         вислови античного походження: сізіфова праця, нитка Аріадни,вогонь  Прометея,  дев’ять  муз,ахіллесова  п’ята, дамоклів меч, гордіїв вузол; 

3.         біблійні вислови: Хома невірний, терновий вінець, вигнання  з  раю,  терновий  вінець, бути притчею  во язицех; 

4.         прислів'я та приказки: ліс рубають — тріски летять; і знову за рибу гроші; як Пилип з конопель; 

5.         крилаті вислови видатних людей: Без надії сподіваюсь (Леся Укра­їнка); Мертві душі (М. Гоголь); 

6.         деякі професійно-технічні вислови: ланцюгова реакція, абсолют­ний нуль, кинути  якір,  передати  естафету , хід  конем,  на  різних широтах. 

СИНТАКСИЧНА  РОЛЬ

Фразеологізми, вступаючи у певні відношення з іншими словами у реченні, можуть  виступати  в  ролі   підмета, іменної частини скла­деного присудка, додатка,  означення чи обставини. Наприклад: 

·         підмет            На другім краї неба, насупро­ти червоніло друге зарево: то сходило повновиде козацьке сонце  

·         додаток     ...А сам він, без єдиного франка чи гульдена, мусив заробляти шматок хліба, тягаючи на спині вантажі. 

·         іменна частина складеного присудка Йонька зрозумів, що бородань не проста птиця (Григорій Тютюнник).  В 1240 році Київ був знесений з лиця землі Батиєм(П. Загребельний). 

·         узгоджене  означення       Був одним один Славко, та й по нім ані сліду (Л. Мартович).  

·         неузгоджене означення На бригові є сліди ремонту на швидку  руку (Ю. Яновський); Слідом за Борисом ввалився його вірний друг Ва­лентин Сорока, ростом під стелю.(О. Гончар). 

·         обставина...з колиски я мову взяв, що за селом шуміла житнім колоском (І. Нехода);   Відповіді з Праги про жінок-студенток ще нема, але, може, не    сьогодні-завтра прийде(Леся Українка).

 

Використання  фразеологізмів  у  різних  стилях

Загальне призначення фразеологізмів, незалежно від стилю, — надання образності, експресивності, емоційності усному або пи­семному текстові, увиразнення його.

Проте далеко не в усіх стилях однаково інтенсивно виявляється ця функція фразеологізмів. Так, у науковому та офіційно-діловому  стилях сучасної української мови вживають так звані ней­тральні фразеологічні словосполучення на кшталт: 

громадська ор­ганізація, органи державного управління, приватна власність, фізична особа, юридична особа - офіційно-діловий стиль;

процеси, республіканські цінності, важка вода, рідке скло, па­радигма відмінювання — науковий стиль.

Крім того, в офіційно-діло­вому стилі поряд із власне фразеологічними одиницями ще вживають так звані мовні штампи. Це, наприклад: виходячи з, відповідно до, за умови, згідно з, у зв'язку з, незважаючи на.

У публіцистичному, ху­дожньому й особливо розмовному стилях значно частіше зустрічаємо і вживаємо фраземи з експресивно-емоційним забарвленням на взі­рець  синенький вогонь -  'волошка',

 

2. Переглянути відео 

https://www.youtube.com/watch?v=rORnQ_kOf3Q

https://www.youtube.com/watch?v=sJYbVksDVzo

https://www.youtube.com/watch?v=YKQFPt6YuKk

https://www.youtube.com/watch?v=rORnQ_kOf3Q

 

3.  Тест

Код доступу 2718830

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

Код доступу 6660054

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

 

Відповіді надсилайте на електронну адресу nata.shevtsova@ukr.net  або звертайтеся у приват через Viber .