План роботи
з предмета
українська мова та література
зі здобувачами
освіти
29.09.2021
29 вересня 2021
Група Е 19 1/9 Українська мова
Тема. Книжна й розмовна лексика.
Оцінна лексика.
Стилістична роль неологізмів і
застарілої лексики
1. Опрацювати
https://pidruchnyk.com.ua/466-ukrayinska-mova-zabolotniy-11-klas.html
& 39 ст. 177 - 181
Архаїзми - застарілі назви предметів та явищ, витіснені новими,
сучасними назвами, вживаються в художніх текстах найчастіше для надання
урочистості, піднесеності або, навпаки, іронічного звучання (піїт - поет, рать
- військо, зело - дуже, чадо - дитя, живіт - життя).
Історизми - слова, що
означають предмети, які нині вийшли з ужитку, поняття, які стали неактуальними
(князь, холоп, осавул, кріпак, лицар), але можливий процес їх повернення до
активного словникового складу (гривня, козак, губернатор, староста (класу,
гуртка), старі назви міст, вулиць замість нових).
Неологізми - нові слова, які ще
не встигли стати звичними для мовців (брокер, холдинг), бувають загальномовні й
авторські (цілинник, атомохід, вечорові, вітровіння)
Детальніше тут: https://strusivska-zosh-i-iii-stupeniv.webnode.com.ua/distantsijne-navchannya/a11-klas/ukrajinska-mova/
2.Переглянути
https://www.youtube.com/watch?v=qN0UqGj178U
https://www.youtube.com/watch?v=uItAc2QBZOU
До наведених
архаїзмів підберіть синоніми зі складу загальновживаних слів. Використайте
довідку. Запишіть.
Студій, зелейник, глагол, благоденствіє,
злато, зримий, рече.
Слова для довідок: лікар, слово, достаток,
видимий, золото, студент, каже.
3.Тести.
Закріплення.
Код доступу 3626157
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Група Е 19 1/9 Українська література
Тема. Сучасна
українська література. Історико – культурна ситуація наприкінці ХХ на початку
ХХІ століття
1. Опрацювати матеріал
https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html
ст. 239 -240
1.
Сучасна українська література, її особливості
У кінці ХХ ст. процес оновлення української літератури
набув значної сили. Зміни в суспільному житті країни, зокрема розпад СРСР,
відбилися й на розвитку літератури. Нове покоління письменників прагнуло
подивитися на навколишню дійсність по-новому, а не під кутом зору соцреалізму.
У літературі почали з’являтися нові теми, зрештою змінився й підхід до
творчості.
Сучасна
українська література поєднує в собі вікові традиції і водночас це якісно новий
продукт сучасного глобалізованого інформаційного світу. Основною ознакою
сучасної літератури є її транснаціональний характер, що виявляється у спробі
письменників-сучасників розв’язати глобальні вселюдські проблеми. Сучасні
українські письменники намагаються подолати «провінційність», «окремішність»
нашої літератури. Тому оцінки художніх творів українських митців слова часто
неоднозначні, іноді діаметрально протилежні.
Питання
для роздумів. Як ви розумієте слова
сучасної письменниці Н.Сняданко: «Українська література не призначена для
читання. Її можна цитувати, за неї можна страждати, її можна любити, за неї
боротися. Але для читання вона надто болісна, надто консервативна, надто
багатовимірна, надто елітна»?
Орієнтовна
відповідь. Критика виділяє літературу
елітну, маргінальну (тобто призначену для вузького читацького кола). На
противагу такій літературі визначають також так звану масову, актуальну
літературу (призначену для певного читацького кола, яке й визначає читацькі
пріоритети).
2.
Сучасні літературні угруповання
Початок
ХХІ століття ознаменований активним створенням різних літературно-мистецьких
гуртів (як і на початку ХХ ст.), які поставили собі за мету привернути увагу й
шокувати читача опозиційністю до традицій, універсальністю проблематики,
епатажністю.
Отже,
перша частина нашого проекту – «Сучасні літературні угруповання». Його
представляє група літературознавців.
Матеріали
для доповідей
АУП
(Асоціація українських письменників) (1997)
Ідея
утворення Асоціації українських письменників (АУП) виникла під час роботи III
з'їзду Спілки письменників України в жовтні 1996 р. Літератори,
незгодні з творчими та організаційними принципами й традиціями, «совєцького»,
як вони вважали, об'єднання письменників, подали заяви про вихід із СПУ.
Асоціація
утворена 6-8 березня 1997 р. на установчих зборах
АУП (118 учасників). До складу АУП увійшли, зокрема: Юрій Андрухович,
Наталка Білоцерківець, Юрій Винничук, Василь Герасим'юк, Василь
Голобородько, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Іван Лучук,
Іван Малкович, Володимир Моренець, Костянтин Москалець, Віктор Неборак, Юрко
Покальчук, Ігор Римарук, Микола Рябчук, Дмитро Стус та інші.
Першим
президентом АУП було обрано Юрія Покальчука, віце-президентами Володимира
Моренця, Юрія Андруховича, Ігоря Римарука й Тараса Федюка.
13 листопада 1997 р.
Міністерством юстиції України було зареєстровано Всеукраїнську громадську
організацію «Асоціація українських письменників».
Протягом
перших двох років Асоціація провела низку широких презентаційних заходів: у
Львові — «Наші в місті», «Вогні великого міста», в
Одесі —фестиваль сучасного українського мистецтва «Південний хрест»,
АУПівські фестивалі відбулися в Києві, Харкові, Чернівцях, Кіровограді.
Протягом 4 років
АУПівці тричі ставали лауреатами Національної премії ім. Т. Г.
Шевченка.
19 квітня 2001 р.
Асоціація набула статусу Всеукраїнської творчої спілки.
За
роки існування АУП до неї долучилися такі відомі українські письменники, як
Василь Шкляр, Олесь Ульяненко, Марина та Сергій Дяченки, Мар'яна Савка,
Маріанна Кіяновська та інші.
На
сьогодні членами Асоціації є 158 письменників, що працюють
у 17 регіональних організаціях України.
«Бу-Ба-Бу»
(1985)
1985 року
у Львові Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак заснували
літугрупування, яке назвали «Бу-Ба-Бу».
Віктор
Неборак у своїй книжці «Введення у "Бу-Ба-Бу"» дає пояснення, що
звукосполучення бу-ба-бу виникло як своєрідне складноскорочення слів бурлеск,
балаган, буфонада і з того часу обростає новими значеннями. Основоположники
літугрупування пояснюють, що бу-ба-бу — це стиль художньої
літератури, де немає обмежень. Бубабісти вважають, що й політика, і
економіка, і мистецтво можуть стати об'єктом естетичних зацікавлень, бо це є
наше життя.
Період
найактивнішої діяльності «Бу-Ба-Бу» (23 концертні поетичні вечори)
припав на 1987-1991 pp. Апофеозом став фестиваль «Ви-вих-92»,
коли головну фестивальну акцію склали чотири постановки поезоопери
«Бу-Ба-Бу» «КрайслерІмперіал».
1995
р. у львівському видавництві «Каменяр» вийшла книга «Бу-Ба-Бу». Бу-Ба-Бу
заснувало свою Академію.
Наше
життя — Бу-Ба-Бу.
Наша
історія — Бу-Ба-Бу.
Наша
політика — Бу-Ба-Бу.
Наша
економіка — Бу-Ба-Бу.
Наша
релігія — Бу-Ба-Бу.
Наше
мистецтво — Бу-Ба-Бу.
Наша
країна — Бу-Ба-Бу.
І
це Бу-Ба-Бу потрібно перебороти...
(Віктор
Неборак)
“Пропала
грамота”
Літературне
угрупування трьох київських поетів: Юрка Позаяка, Віктора Недоступа та Семена
Либоня. Існувало в кінці 80-х – на початку 90-х рр. “Пропала грамота” була
заявлена як авангардний проект. У 1991 р. вийшла книга з однойменною назвою.
Книга “пропалограмотіїв” мала шалений успіх і колосальний резонанс.
«ЛуГоСад»
(1984, Львів)
Літературна
група, до складу якої входили Іван Лучук, Назар Гончар і Роман Садловський.
Група заснована у Львові19 січня 1984 р. (датування за першою
писемною згадкою назви в листі Н. Гончара до І. Лучука).
Назва
складається з початкових літер прізвищ учасників: ЛУчук, ГОнчар, САДловський.
Існують різні варіанти написання назви: ЛУГОСАД, Лугосад, ЛуГоСад, Лу-Го-Сад.
Усі учасники групи народилися у Львові, в один рік закінчили Львівський університет (1986). Поетичний
доробок лугосадівців найпоказовіше представлений у канонічному корпусі їхніх
поетичних текстів — книжковому виданні «ЛУГОСАД: поетичний
ар'єрґард» (1996), що складається з трьох частин: «Ритм полюсів»
Лучука, «Закон всесвітнього мерехтіння»Гончара,«Зимівля» Садловського.
У
лютому 1994 р. відбулася академічна наукова конференція
«Літературний ар'єргард», присвячена 10-літтю ЛуГоСаду. Окремі вірші
лугосадівців перекладені німецькою, польською, білоруською, словацькою,
болгарською, англійською, італійською мовами. Із відходом Назара Гончара 21
травня 2009 року Лугосад перейшов в історію літератури
3. Здобутки української поезії та
прози. Знайомство з творчістю Ю.Андруховича, Ю.Іздрика, Люко Дашвар,
В.Мастерової, Ліни Костенко, Н.Гербіш. (Коментар.
Учні виступають з доповідями-презентаціями про творчість окремих авторів
сучасної української літератури. Викладач перед кожним виступом робить
невеликий вступ)
Друга
частина нашого проекту – знайомство з творчістю окремих представників сучасної
української літератури.
Його
називають «патріархом української модерної літератури», «живим класиком».
«постмодерним скандалістом». Своєю прозою цей письменник творить майстерну
ілюзію пострадянської дійсності, а головною темою його поезії є вічна тема
любові й смерті. Отож представляємо вам Юрія Андруховича.
Юрій
Андрухович. Поет, прозаїк, есеїст,
перекладач. Колишній віце-президент Асоціації українських письменників. Народився
13 березня 1960 року в Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив
редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982)
та Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Працював
газетярем, служив в армії, деякий час очолював відділ поезії
івано-франківського часопису «Перевал» (1991-1995). Був співредактором часопису
«Четвер» (1991-1996).
Творчий
доробок Андруховича формально можна поділити на два головні річища: поетичне й
прозове. Поетичний дебют Андруховича відбувся в першій половині 80-х і
завершився виходом у світ збірки «Небо і площі» (1985), загалом прихильно
зустрінутої критикою. Того ж року він разом із В. Небораком та О. Ірванцем
заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу. Проте друга поетична збірка Андруховича
(«Середмістя», 1989) носить швидше не «бубабістський», а
«елегійно-класицистичний» характер. Уповні «балаганно-ярмарковою» можна вважати
натомість третю збірку — «Екзотичні птахи і рослини» (1991).
З
прозових творів Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань «Зліва,
де серце» («Прапор», 1989) — майже фактографія служби автора в армії, своєрідна
«захалявна книжечка», що поставала під час чергувань у вартівні. 1991 року
з’являється друком оповідання «Самійло з Немирова, прекрасний розбишака»
(«Перевал», № 1), що ніби заповідає риси, характерні для подальшої прози
письменника: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство,
колажність, еротизм, любов до магічного і надзвичайного. Романи «Рекреації»
(1992, перевидання — 1997, 1998), «Московіада» (1993, перевидання — 1997, 2000)
та «Перверзія» (1996, перевидання — 1997, 1999, 2000, 2002) при бажанні можна
розглядати як трилогію: героєм (антигероєм?) кожного з них є поет-богема, який
опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень «фізики в метафізику» і
навпаки. Усі романи являють собою доволі відчутну жанрово-стилістичну суміш
(сповідь, «чорний реалізм», трилер, готика, сатира), час розвитку дії в них
вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у «Рекреаціях», один день у «Московіаді»,
п’ять днів і ночей у «Перверзії».
Есеїстика
Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово
складається в майбутню «книгу спостережень» над нинішніми особливостями
європейського культурно-історичного ландшафту. Перший варіант такої книги —
«Дезорієнтація на місцевості» (1999). Разом із польським письменником А.
Стасюком Андрухович видав книгу «Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину
світу» — текст, написаний до цієї книжки митцем, носить назву
«Центрально-східна ревізія» і являє собою спробу гранично відвертого осмислення
власного «часу і місця».
Творчість
Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в
Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення
сучасною українською літературою на Заході.
Твори Андруховича перекладено і видано в Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині,
Фінляндії, Росії, Сербії, США (окремими книжками), Швеції, Австрії, Болгарії,
Хорватії, Білорусі, Литві, Словаччині (окремими публікаціями).
Серед
ряду літературних нагород — премія ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера,
Гамбург, Німеччина) за 2000 рік.
Перегляд
відеоролика «Опівнічний політ з високого замку»
З творчістю наступного українського автора я сама
познайомилася не так давно, але вразив він мене однозначно. «Я — не
письменник», — каже про себе митець і підтверджує це історією, як не зміг
написати на замовлення сценарій для відкриття Львівського форуму.
«Людина-оркестр» — так зве його Сергій Жадан, дивуючись його талантам на різних
теренах: окрім літератури цей митець грає власну музику та малює. Його живопис
зберігається у музеях багатьох країн, він самостійно займається дизайном
власного «часопису текстів і візії» під назвою «ЧЕТВЕР».
Ю.Іздрик. Прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального
журнального проекту «Четвер», народився 1962 року. Живе і працює в
Калуші Івано-Франківської області. Є автором повісті «Острів КРК»
(1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів
«Воццек» (1996, 1997) і «Подвійний Леон» (2000), «Флешка. Дефрагментація»,
низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства. За
останні роки Іздрик перетворився на надзвичайно цікавого прозаїка, який не
орнаментує, не риторствує, не ідеологізує, а за допомогою письма шукає зміст і
не боїться боятись. Останні роки письменник присвячує виключно творчості в
стилі постмодернізму: працює в редакційних колегіях журналів, малює та
представляє картини на міжнародних та національних виставках, видає книжки з
оповіданнями. До речі, 25 травня цього року Ю.Іздрик приїжджав до
нашого міста. Ось як відреагували на його виступ його шанувальники: «Напрочуд
глибокий та мудрий Іздрик зробив кременчуцьку публіку. Ошелешив філософією
високого ґатунку, влюбив у себе абсолютно усіх та залишив бажання бачити, чути
його ще й ще».
Перегляд відеоролика «Остап Ступка читає вірш
Ю.Іздрика «Молитва»
Пам’ятаєте з другого курсу: «Сьогодні сніг іти вже
поривавсь,/ Сьогодні осінь похлинулась димом./Хай буде гірко спогадом про Вас,/
Хай буде світло спогадом предивним…»?. Хто автор цих рядків? (Ліна
Костенко). Творчість Ліни Костенко ми вивчаємо у рамках теми
«Шістдесятництво», але ця поетеса не вміщується, так би мовити, в рамки одного
літературного періоду. І сьогодні Ліна Костенко залишається актуальною, сучасною.
А чергові гастролі зими починаються. Так шкода квітів, які покриє безжальний
сніг. Холоду стане так багато, що він не викличе почуттів, і буде здаватися, що
зима 2017 не закінчиться ніколи. Тоді візьміть у руки книгу Л.Костенко «Мадонна
перехресть» і відігрійте свою душу…
Презентація частини проекту «Ліна Костенко. «Мадонна
перехресть». (Додаток 2)
Поговорімо про наші цінності. Ви не проти? Нещодавно
натрапила в соцмережі на такий пост.
Зверніть увагу на кількість лайків та репостів.
Молоді подобається… Що подобається? Чи не викреслюємо ми любов з нашого життя,
не знецінюємо її? А що буде, коли вона піде, щоб не повернутися ніколи?
Пропоную вам виступ однієї із знакових письменниць нашого сьогодення Люко
Дашвар.
Презентація
частини проекту «Люко Дашвар. «На запах м’яса» (Додаток 3)
Сподобались маки? Давно мрію вишити цю картину. Це
полотно Ван Гога. Один із улюблених моїх художників. Геній пензля. Особистість,
до появи якої дійсність була не готова. Він мріяв бути священиком, як і батько,
але його визнали негідним сану. Вважали невдахою. На щирість відповідали
цинізмом. Знайомі відверто знущалися, а рідні… завжди жаліли. Це б зламало
багатьох, але у Ван Гога була жага до життя.
А у Валентини Мастерової є книга з трохи, а може, і не
трохи шокуючою назвою – «Суча дочка» про дівчину, жінку із світлою душею, у
якої була жага до життя. Пропоную вашій увазі наступний наш проект.
Презентація частини проекту «Валентина Мастерова.
«Суча дочка». (Додаток 4)
Зробімо зупинку. День був важкий. Заваримо каву,
потонемо у вишуканому ароматі, а за вікном хай хоч «дощ паде», хоч сніг.
Головне – обрати правильну книгу.
Презентація наступної частини проекту «Надійка Гербіш.
«Теплі історії до кави».(Додаток 5)
4. Презентація книг сучасних
українських письменників, які є в училищній бібліотеці. Творчість С.Талан.
На жаль, сьогодні не кожна бібліотека має в
своїх фондах достатньо творів сучасних українських письменників. Ця
література може подобатись чи не подобатись. Проте вона є. Щоб існування
літератури було повним, її треба читати, про неї треба говорити й писати. Тому
сьогодні на урок я запросила завідуючу нашої бібліотеки Копичко Тетяну
Миколаївну, яка познайомить нас із тими книгами сучасної української
літератури, які є в училищній бібліотеці, а також розповість про творчість ще
однієї української письменниці Світлани Талан.
4.Узагальнення і систематизація знань ( 6 хв.)
1. Проблемні,
«провокаційні» запитання.
— На якому місці в системі цінностей у вас естетика,
краса художнього слова?
— Ви відносите себе до творців масової чи елітарної
літератури?
— Чи може якось література, особливо така, вплинути на
читача, на сучасний стан речей?
— У чому сенс сучасної літератури?
— Чому так багато у ваших творах грубих, лайливих
слів, навіть непристойностей?
2. Переглянути відео
https://www.youtube.com/watch?v=L6izH21YbkA
https://www.youtube.com/watch?v=L6izH21YbkA
https://www.youtube.com/watch?v=qo8sXTmTlP8
3. Виконати
Тести
Код доступу 2505742
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Коментарі
Дописати коментар