Група Гз
21 1/9 українська література
26.12.2022р.
Тема: Богдан – Ігор Антонич «Зелена євангелія»,
«Різдво». Екзотика лемківського краю в контексті вселюдських мотивів.
Переглянути:
https://www.youtube.com/watch?v=_wSgBnF8I2Y
https://www.youtube.com/watch?v=iFrxvKPNOF8
“Різдво” Антонич аналіз вірша
– жанр, художні засоби, тема, ідея, віршовий розмір, провідний мотив твору
допоможе підготувати літературний паспорт твору.
РІЗДВО Антонич
Народився Бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.
Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії
місяць — золотий горіх.
Антонич “Різдво” аналіз
Автор – Богдан-Ігор Антонич
Рік створення: 1934.
Джерелом написання поезії
“Різдво” є біблійна легенда про народження Христа.
Збірка: «Три перстені».
Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: філософська.
Напрям: модернізм
Течія: авангардизм, символізм,
міфіологізм
Тема: факт народження
Христа.
Ідея: переосмислення
факту народження Христа як події, що відбувається в кожному селі й містечку;
уславлення народження життя й радості.
Провідний мотив: возвеличення
таїнства різдвяного вечора. У поезії “Різдво” переплетені мотиви християнські
та язичницькі.
Віршовий розмір: хорей.
Римування: перехресне
(абаб).
“Різдво” художні засоби
Епітети: місяць круглий,
снігова завія, золотий горіх;
Метафори: прийшли лемки і
принесли місяць; народився Бог на санях; ніч крутиться довкола стріх; у долоні
у Марії місяць – золотий горіх.
“Різдво” образи-символи
Образи:
людей: лемки у крисанях;
Марія;
міфологічних істот (умовно):
бог;
природи: ніч у сніговій завії,
місяць — золотий горіх;
предметів і явищ: народження;
сани; містечко; крисані (круглі капелюхи); стріхи; долоні.
Символічні образи:
сани (український
символ-аналог ясел, де народився Христос);
лемки (символ-аналог волхвів);
золотий горіх (символ-аналог
дитинчати Христа, нового життя);
місяць (символ батьківщини).
Лемки приносять у дарунок
новонародженому “місяць круглий“. Цей дар символізує – хліб.
Автор «Трьох перстенів» —
національно орієнтований митець, про що свідчить, наприклад, такий його запис:
«Проти розуму вірю, що місяць, який світить над моїм рідним селом в Горлицькому
повіті, є інший від місяця з-над Парижа, Рима, Варшави чи Москви… Вірю в землю
батьківську і в її Поезію».
Композиція: складається
із двох чотиривіршів, у яких у символічній формі розказано про волхвів, які
принесли дарунки новонародженому Христу, і Марію, яка тримає на долонях
(притуляє до лона) сина («золотий горіх»).
Біблійну легенду про
народження Христа Б.-І. Антонич розкрив по-своєму. Син Божий має людську
подобу, то чому б йому не народитися «в лемківськім містечку Дуклі»? А замість
пастухів прийдуть лемки й принесуть у дарунок «місяць круглий», котрий буде у
Матері Марії, як золотий горіх. І це не треба розуміти, як святотатство, це відчуття
близькості своєї до Сина Божого, єдності з тим, хто взяв на себе гріхи людства
й постраждав за нього.
Літературознавці про твір.
Б.-І. Антонич не вдавався до «оязичнення християнства» чи — навпаки. Він уміло
взаємодоповнював дві однаково рідні українцям релігійні системи. Як-от у вірші
«Різдво», де християнське таїнство народження Спасителя тонко помережане язичницькими
мотивами. Саме воно відбувається в українському, лемківському середовищі. І
навіть волфи уподібнюються до лемків: «Прийшли лемки у крисанях і принесли
місяць круглий», тобто хліб. Образ місяця, що проймає увесь твір, — теж
праукраїнський, язичницький символ Різдва, народження нового світу.
До речі, язичницький місячний
знак—«золотий горіх» опинився в долоні Матері Божої, втаємниченої у долю її
небуденного Сина. Вона знає його трагічне майбутнє, але нічого вдіяти не може,
покладаючись у всьому на Господнє провидіння.
Отже, залучаючи творчу
фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську й українську традиції,
робить інтимним переживання віри.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/rizdvo-antonich-analiz
Коментарі
Дописати коментар