29.09.2023
К 21 1/9
Українська література
Тема: Шістдесятництво. В. Симоненко «Задивляюсь у твої
зіниці…»
https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html
ст.190 -193 прочитати
Переглянути:
https://www.youtube.com/watch?v=Vw-GSOlcSII
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=239
Василь Симоненко — Задивляюсь у твої
зіниці... (аналіз, паспорт твору)
Аналіз твору
Літературний рід: патріотична
лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Віршовий розмір: шестистопний ямб.
Тема: роздуми над долею
рідної землі, її історії; розкриття щирих синівських почуттів поета до своєї
Батьківщини.
Ідея: возвеличення
любові до рідної землі, заклик до земляків любити вітчизну, дбати про її
майбутнє.
Художньо-стильові
особливості: вірш написано у формі монологу ліричного
героя.Логіка зображення, естетична цілісність, світоглядна позиція поета, чітка
орієнтація на читача зумовлюють побудову твору. Монолог ліричного героя
відтворює патріотизм цілого покоління. Твір сповнений почуттів, експресії, які
передають різноманітні тропи та фігури.
Головний образ твору —
ліричний герой, у монолозі якого передається любов до України, ненависть до
ворогів, яких він називає "недругами", "чортами". У творі
зримо наявний образ України, яку ліричний герой називає "матір'ю",
"молитвою", "віковою розпукою".
Художні засоби,
стилістичні фігури:
· Епітети: "червоні
блискавиці", "мамо, горда і вродлива", "святе синівське
право", "дні занадто куці та малі", "зіниці голубі,
тривожні", "розпука вікова", "хмари бурякові",
"священне знамено" — змальовують тривожний світ, у якому ми живемо;
· метафори: "пливе за
роком рік", "перли в душі сію", "мовчать Америки й
Росії", "чорти живуть на небі", "палають хмари",
"сичать образи";
· порівняння: "зіниці
голубі, тривожні, ніби рань"; звертання: "Україно!",
"недруги лукаві", "друзі", "нене";
· гіпербола "битви
споконвічний грюк" створює різноманітну, строкату картину реальності, у
якій частіше панує неспокій, бій;
· риторичне запитання:
"Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?";
· риторичні оклики:
"Ти для мене диво!", "Одійдіте, недруги лукаві!",
"Друзі, зачекайте на путі!", "Чуєш — битви споконвічний
грюк!";
· літота "Я проллюся
крапелькою крові" передає думку про те, що кожен з нас — це немов маленька
крапелька, але всі ми — частина матері-України.
Тема: Дмитро Павличко. Пісенна лірика. «Два кольори»
https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html
ст.194 – 196 прочитати
https://www.youtube.com/watch?v=h_a1Q2gTsc4
«Два кольори» — мабуть,
найвідоміший вірш Дмитра Павличка, що став піснею. Ми
впевнені, що її слова чули всі. Проте радимо прочитати текст ще раз і
насолодитися красою й милозвучністю української поезії.
Як я малим збирався
навесні
Піти у світ незнаними
шляхами,
Сорочку мати вишила
мені
Червоними і чорними
нитками.
Два кольори мої, два
кольори,
Оба на полотні, в душі
моїй оба,
Два кольори мої, два
кольори:
Червоне — то любов, а
чорне — то журба.
Мене водило в безвісті
життя,
Та я вертався на свої
пороги,
Переплелись, як мамине
шиття,
Мої сумні і радісні
дороги.
Два кольори мої, два
кольори,
Оба на полотні, в душі
моїй оба,
Два кольори мої, два
кольори:
Червоне — то любов, а
чорне — то журба.
Мені війнула в очі
сивина,
Та я нічого не везу
додому,
Лиш згорточок старого
полотна
І вишите моє життя на
ньому.
Два кольори мої, два
кольори,
Оба на полотні, в душі
моїй оба,
Два кольори мої, два
кольори:
Червоне — то любов, а
чорне — то журба.
1964
Також тут можна
послухати пісню у виконанні неймовірної Квітки Цісик. Музику до вірша написав
композитор Олександр Білаш.
Ідея
Ідея вірша — уславлення
української вишивки як національного оберега, возвеличення синівської й
материнської любові.
Тема
Тема твору — роздум про
дороги життя й повернення до рідного порогу.
Жанр
Жанр — ліричний вірш,
народна пісня літературного походження.
Вид лірики
Здебільшого можна
почути, що поезія Дмитра Павличка за видом лірики — особиста
(інтимна), адже в ній йдеться про почуття в сім’ї й переживання
ліричного героя.
Утім вона має також
риси філософської (роздуми про життєві негаразди)
й патріотичної (елемент національної символіки) лірики.
Стиль
Модернізм.
Ліричний герой
Поезія «Два кольори» —
це своєрідний спогад ліричного героя на схилі літ. Поезія
починається з моменту юності, коли він «збирався навесні
піти у світ незнаними шляхами» й отримав від матері вишиту сорочку.
Далі ліричний герой
Павличкового вірша оповідає про дороги життя, з яких він завжди «вертався
на свої пороги», тобто не втрачав себе, материного благословення і
зв’язку з рідним домом через оберіг-сорочку. У фіналі він повертається додому в
поважному віці з найдорожчим серцю згорточком полотна.
В образі ліричного «я»
у вірші «Два кольори» поет втілив риси вдячного сина-українця,
який вистояв проти життєвих труднощів й не забув рідного дому.
Образ вишитої сорочки
У поезії «Два кольори»
Дмитро Павличко звернувся до образу вишитої сорочки. Вишиванка —
давній український оберіг. Вона символізує материнську любов й турботу, зв’язок
з батьківщиною.
У вишиванці
втілено символіку кольорів:
· червоний — любов,
щастя, кров:
· чорний — журба, земля,
матеріальні блага.
Художні засоби у вірші
«Два кольори»
· символізм: вишита сорочка,
дороги;
· епітети:«незнаними шляхами»,
«червоними і чорними нитками», «мамине життя», «сумні і радісні дороги»,
«старого полотна»;
· метафори:«переплелись …
дороги», «війнула в очі сивина», «червоне — то любов, а чорне — то журба»;
· уособлення:«Мене водило в
безвісті життя»;
· рефрен:«Два кольори мої, два
кольори, // Оба на полотні, в душі моїй оба, // Два кольори мої, два кольори:
// Червоне — то любов, а чорне — то журба»;
· порівняння:«Переплелись, як
мамине шиття»;
· антитеза:«Червоне — то любов, а
чорне — то журба», «Мої сумні і радісні дороги»;
· інверсія:«Мене водило в
безвісті життя», «Мені війнула в очі сивина».
Ось такий глибинний
сенс захований у поетичних рядках пісні літературного походження «Два
кольори».
Тест:
Код доступу 7221584
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
Коментарі
Дописати коментар